За підрахунками Держстату, щороку на кожного українця припадає майже 100 кг шкідливих викидів. Вони сиплються з труб промислових підприємств, вилітають з автомобільних двигунів, летять за вітром від палаючих звалищ. І якби всі ці кілограми дісталися до нашого організму — був би нам гаплик. Що ж нас рятує? По-перше, закон тяжіння, який приземляє значну частину отрути біля місця викидів, а по-друге — наші зелені друзі. Не знаю, що ви подумали, а я маю на увазі тих, що з листям відповідного кольору.  

Першою водоймою, оздоровлення якої розпочали вже цієї осені, стало Печенізьке водосховище. Воно вже багато років поспіль одне з основних джерел постачання питної води харків’янам. Оскільки водне плесо помітно забруднилося за останні роки, рятувати його вирішили зарибленням товстолобиком і білим амуром. Саме ці види риб, за словами фахівців, можуть добре впоратися з біологічною очисткою водойми.  

Інститут медицини праці Академії медичних наук України зібрав у Києві плеяду вчених, щоб на високому науковому рівні обговорити проблеми, пов’язані з видобуванням і використанням природного мінералу — хризотилового азбесту, його впливом на здоров’я людини й довкілля. Ця зустріч відбулася на фоні загострення у світі дискусії (триває з 2004 року. — Авт.) щодо повної заборони застосування цього захисно-ізоляційного матеріалу. 

Цьогоріч завершується перший період дії зобов’язань країн за Кіотським протоколом. Чимало з них не надто задоволені підсумками участі в Кіото-1 і піддали сумніву свою участь у другому періоді (2013–2020 рр.). Зокрема це Австралія, Нова Зеландія і Росія. Про те, чому так сталося і яка позиція України у цьому питанні, досліджував «УК».
У середині жовтня прем’єр-міністр нашої північно-східної сусідки Дмитро Медведєв досить красномовно і критично зауважив: «Якихось особливих вигод від Кіотського протоколу ми не отримали в комерційному плані, не змогли скористатися як належить. А тому чи доцільно продовжувати в ньому участь?». 

На жаль, відновлювана енергетика, не без допомоги лобістів-представників викопних видів палива, обростає міфами і стає схожою на мачуху. Щодо традиційної енергетики на споживачів повсякчас намагаються одягти рожеві окуляри, перетворивши її на таку собі Попелюшку. Ми спробували розібратися, що міф, а що правда в цій історії.  
Найбільш поширений міф, що сонячні й вітрові електростанції потребують чималої площі, яку варто було б використати під агровиробництво. Справді, кожні 5–15 кВт під вітряками «з’їдають» ділянку 1 кв. км, але для них (як і для СЕС) виділяють землі не сільгосппризначення: кар’єри, пустирі, території зі складним рельєфом тощо.

На третьому за величиною металургійному комбінаті країни — «Азовсталі» за останні кілька місяців був зупинений мартенівський цех і три коксових батареї. А 12 листопада була зупинена й аглофабрика. Якщо це призведе до закриття підприємства,  приблизно 20 тисяч маріупольців втратять роботу.
Комбінат-донор бюджетів усіх рівнів, що входить до гірничо-металургійної компанії «Метінвест», проводить програму щодо поліпшення екологічної ситуації у найзабрудненішому місті країни — Маріуполі. На жаль, це збіглося із кризою і впроваджується на тлі складної ситуації у вітчизняній металургійній галузі, коли підприємства компанії несуть значні збитки (собівартість продукції зросла на мільярд доларів на рік). 

У Черкасах узялися централізовано збирати небезпечні відходи. Йдеться про  відпрацьовані батарейки, люмінесцентні лампи, акумулятори від телефонів і фотоапаратів. Прийматимуть їх у спеціальних пересувних пунктах абсолютно безкоштовно. Нова система здавання небезпечних відходів передбачає виїзні пункти приймання такого сміття. Для цього департамент житлово-комунального комплексу міськвиконкому визначив 24 місця у різних мікрорайонах міста. Туди тричі на тиждень упродовж двох місяців почергово привозитимуть спеціальні контейнери для утилізації небезпечних відходів. 

Для запобігання поширенню смертельно небезпечної хвороби — сказу — Директорат Єврокомісії з охорони здоров’я і захисту прав споживачів виділив понад мільйон євро для створення буферної зони на території чотирьох українських областей, що прилягають до Євросоюзу. Вільна від небезпечної інфекції смуга завширшки 70 квадратних кілометрів буде створена на території Волинської, Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей. 

Місяць тому за приписом Азово-Чорноморської екологічної інспекції у Керченському морському торговому порту було призупинене вантаження вугілля. Городяни скаржилися на забруднення навколишнього середовища вугільним пилом. А цього тижня мітингують уже одесити, протестуючи проти розвантажувальних робіт, що шкодять здоров’ю громадян, в Одеському морському порту.
«Останні кілька місяців ми часто помічаємо хмари пилу над містом, які йшли з акваторії порту, — розповідає Олег Латко, один з учасників екомітингу. — Як з’ясувалося, це не просто пил. Під час перевантаження в порту залізорудного концентрату, окатишів, вугілля в повітря потрапляє велика кількість шкідливих речовин. А вони потім осідають у наших легенях». 

Уже наступного року, за прогнозами вчених, можемо втратити Куяльник. Навіть ледь не катастрофічне обміління не зменшило популярності цієї місцини. Узбережжя Куяльницького лиману розташоване практично в межах міста Одеси, відразу за об’їзною дорогою. Тож дістатися сюди щодня можна навіть і пішки.