Про красу і природну неповторність Кінбурнської коси, розташованої на території Херсонської й Миколаївської областей, не раз писав «УК». Цей півострів як місток між Чорним морем і Дніпро-Бузьким лиманом став місцем прощі романтиків 1960—1970-х років. Тамтешня атмосфера надихала людей творчих і тих, хто полюбляв відпочивати якнайдалі від цивілізації. Нині незаймана місцевість вабить інших: ділків, забудовників, любителів джипінгу, прихильників розвитку туризму. І кожен хоче обрати для себе на косі якнайкраще місце. 

Винесена на суспільне обговорення пропозиція про надання в концесію 333 об’єктів лісового господарства, які, найімовірніше, є держлісгоспами, збурила жителів багатих лісом областей, яких це нововведення насамперед стосується. Житомирщина не стала винятком, що підтверджує одностайно схвалене звернення обласної ради до вищих посадових осіб держави із закликом не допустити фактичної приватизації лісової галузі. 

Ви теж попри спеку не могли скупатися у Дніпрі (Дністрі, Бузі тощо)? Через те, що вода стала геть зелено-гидотного кольору, а головне, перетворилася на якийсь кисіль із водоростей?

Уявіть цю красу: посеред лісу на ділянці в один гектар на початку літа розцвіло 15 тисяч різнокольорових троянд. Вони й нині вражають своєю неповторною красою. Це — господарство Пехівського лісництва Звенигородского лісгоспу, а точніше — базовий лісовий розсадник. Нинішнього року троянди зацвіли вперше. Як розповіли лісівники, тут зібрали 67 сортів, причому багато з них — дуже рідкісні. Їх, як розповів керівник лісового господарства Анатолій Проценко, реалізовуватимуть для озеленення міст і сіл. 

Очільник Державного агентства з управління зоною відчуження розповів «УК», як вберегти чорнобильські ліси від пожеж та що дасть створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

Зелені легені Рівненщини, лісистість якої сягає 40 відсотків, змінюють і колір, і вигляд. Головна культура — сосна — вражає тепер не густими вічнозеленими верхівками, а тим, що цілі її масиви стоять руді і всихають. Що й казати, неприваблива картина навіть для обивателя. А лісівникам проблема неабияк болить: це явище вони називають масштабною біологічною пожежею. У чому ж її причини? І як цю пожежу загасити? Відповіді наші лісівники шукають разом із колегами з Польщі та Білорусі, адже загрозлива епідемія не знає кордонів. 

«На відміну від санітарних вимог у лісах України, санітарні правила в лісах Республіки Білорусь не містять обмежувальних норм і спрямовані на оперативне оздоровлення і поліпшення санітарного стану насаджень», — такі висновки зробила журналістка білоруської «Лісової газети» після міжнародного семінару, що стосувався поширення шкідників у лісі.

Коротко, але вичерпно. Очевидно, варто зупинитися на окремих важливих деталях, чому наші навіть не європейські сусіди вже мають підстави робити висновки, що в нас система навіть більш бюрократична, ніж у них. 

Київська обласна екоінспекція, проводячи позапланову перевірку заказника «Козинський», підтвердила наявність кричущих порушень. За інформацією заступника начальника Київської облекоінспекції Олександра Ушинського, на особливо цінних природних землях, які, на їхнє нещастя, розташовані недалеко від елітних дач Кончі-Заспи під Києвом, вже 10 років як незаконно побудовано гольф-клуб. Для його облаштування знищили вікові дуби, трав’яний покрив з червонокнижними рослинами, насипали штучні пагорби, спорудили підземну зрошувальну систему, посіяли газонну траву, яка виживає місцеві трави. 

За даними екологів, понад 160 тисяч гектарів землі в Україні, яку можна було б використовувати для сільськогосподарського виробництва, займають полігони для сміття. Тут поховано майже 35 мільярдів тонн твердих побутових відходів. І щороку в нашій країні, як стверджують у Мінрегіоні, фіксують ще близько 30 тисяч неконтрольованих сміттєзвалищ різних розмірів. 

Наслідки збройного конфлікту на сході України, крім людських втрат, — ще й значна шкода природним ресурсам. Екологічна ситуація на Донбасі й без того була непростою, а через розв’язану Росією війну набула ознак екологічного лиха. Такі висновки зробила спеціальна моніторингова група Української Гельсінської спілки з прав людини (УГС), дослідивши ситуацію в зоні АТО за даними відкритих джерел і за власними спостереженнями.