Він запам’ятається учасникам, а до міста Лева їх приїхало понад 400 з 18 країн світу, яскравою насиченою програмою, цікавими проектами та зустрічами з 220 відомими авторами. У межах форуму відбулася низка фестивалів, акцій, представлено рекордну кількість книжкових новинок. Кількість відвідувачів і продажів просто зашкалювала. Точилися гострі дискусії з актуальних проблем вітчизняного книговидання.
Своєю активністю Львів укотре продемонстрував: до книжки, розумної, доброї, корисної, сучасники інтересу не втрачають.
 

Ентузіазм і патріотизм народу керівники Радянського Союзу вміло використовували для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Проте більшість тих, хто пройшов через горнило Чорнобиля, вважають ті події адекватною реакцією на критичну ситуацію. Вони переконані, що виконували громадянський обов’язок. Без віри в це хтозна, що могло б статися після аварії.
Свої зобов’язання перед людьми, що втратили здоров’я, перед сім’ями, які залишилися без батьків і дітей, держава окреслювала в законах, гарантувавши підтримку вогнеборців. Передбачалася взаємна відповідальність держави й людини — так і повинно бути. Без цього суспільство нормально розвиватися не може. 

Серед літа, коли народ, заколисаний липневою спекою, здебільшого відпочивав, держдума сусідньої держави тихою сапою «протиснула» у вигляді законодавчого акта кримінальну відповідальність за наклеп, фактично ввімкнувши «зелене світло» прісної пам’яті цензурі.
Трохи більше, ніж через 10 днів потому схожий проект зареєстрували у Верховній Раді незалежної України, тож намарне зайвий раз доводити сумнівність «первородства» вітчизняного законопроекту та наївно пояснювати його з’яву простим бажанням авторів попіаритися напередодні цьогорічних виборів. 

Цей острів ніколи не зображували на географічних картах, хоча він добре помітний з очаківських берегів та з інших приморських курортів. Про його існування в радянські часи мало знали навіть всюдисущі американські спецслужби, а історія загадкової території зберігає безліч таємниць і легенд. Ідеться про острів, офіційна назва якого Первомайський, а народна —  Майський. Понад  50 років на цьому клаптику суші розташовувалася військова частина, де готували «Рембо» — бійців особливого призначення. Нині острів спорожнів, і подальша його доля невідома. 

Система освіти в Україні є визначальною галуззю соціально-економічної та духовної сфери, яка стосується кожного українського громадянина, кожної української сім’ї. Про це свідчить і престижність вищої освіти, і кількість вищих навчальних закладів, що значно зросла за роки незалежності. 

Щоправда, номінально, оскільки власники бренда, під яким продавали злощасний сурогат, стверджують, що їхній товарний знак було підроблено. Тим часом у пошуках першопричини масового отруєння поліція проводить обшуки в місцевих магазинах, барах і ресторанах. За словами представників чеської поліції, за підозрою у причетності до продажу нелегального спиртного, що викликало загибель людей, уже затримано одну особу. Все ніби вказує на те, що сурогат було виготовлено в одному місці, заявляє поліція. 

«Щоб ти жив на одну зарплату!», — це побажання якось непомітно втратило свій жартівливий підтекст і багатьма нині сприймається в іншому ключі. Можливо, і через невисокий її рівень та різні маніпуляції роботодавців із цим одвічно «святим» поняттям. В Україні давно вже з’явилися люди, для яких заробітна плата — далеко не головне питання, адже їхні прибутки й без того сягають захмарних висот. Але ж основна кількість людей таки залежить від її величності заробітної плати.   

Україна позиціонує себе як держава з багатонаціональним і мультикультурним суспільством. За всі роки незалежності влада намагалася зберегти баланс, що існує, та дотримуватися інтересів національних меншин і релігійних конфесій. Така соціальна політика засвідчила свою успішність, адже за два десятки років в Україні фактично не було конфліктів на тлі чи то міжнаціональної, чи то релігійної ворожнечі.
Однією з найбільших міжнаціональних релігійних спільнот нині в нашій державі є мусульмани — в Україні послідовників Ісламу налічується понад 2 млн осіб. 

Якось, коли вкотре у тісному помешканні родина почала звичне вечірнє розселення-застеляння, дивлячись на всю цю метушню з ковдрами, подушками і розкладачками, Яна пообіцяла мамі, що неодмінно допоможе сім’ї вирішити гостре квартирне питання. 
— Здобуду «золото» на Олімпійських іграх і тоді отримаю квартиру, — заспокоїла матір донька.

Шановні журналісти! Я, учасник Великої Вітчизняної війни, підпільниця-партизанка,  інвалід  І групи Макаренко Лариса Адамівна, звертаюся до вас по допомогу. На земельній ділянці в селищі Брусилів Житомирської області по вулиці Революції, 14 розташована могила моїх батьків та брата, замордованих фашистськими нелюдами влітку 1943-го.