Із початку травня цього року в Києві та Василькові Київської області триває культурно­мистецький проєкт «ДІМ: Дитяча Інклюзивна Медіастудія», який реалізує громадська організація «Громадське дитяче інтернет­телебачення і радіо «Веселка ТВ» за фінансової підтримки Українського культурного фонду в межах грантової програми «Культура без бар’єрів». Це унікальний кроссекторальний проєкт зі створення інклюзивного креативного простору для дітей з інвалідністю різних нозологічних форм захворювання. 

 Наприкінці травня цього року на території управління патрульної поліції в Черкаській області офіційно дали старт роботі велопатруля. Така форма роботи для вітчизняних правоохоронців не нова. Вони діють у Львові, Рівному, Івано-Франківську, Житомирі, Хмельницькому, Кривому Розі, інших містах. А в Києві, крім велопатруля, діє ще й кінний. За короткий час правоохоронці на велосипедах уже встигли зробити чимало добрих справ.

 Нині для багатьох українців читати книжки російською мовою стало просто неможливо. Що ж робити з «літературним агресором» у нашій домівці? Багато хто вирішив, що така література має піти на користь нашим військовим. Ще восени торік одна зі шкіл у Черкасах оголосила акцію зі збору макулатури «Здай російськомовну книжку — допоможи ЗСУ!» Школярі зібрали сировину для перероблення на потрібний країні папір.

 Проєкт «Дитинство, яке перевернула війна» розпочався з роздумів педіатра Валентини Корнєвої, надрукованих у ЗМІ, зокрема й в «Урядовому кур’єрі». Автор нагадала страшні факти: від початку повномасштабної агресії рашисти вбили майже пів тисячі українських дітей, тисячу поранено, понад 20000 дітей московити вивезли за межі України. І додала: якщо зараз не придумаємо, як долати наслідки злочинів загарбників проти дітей, — у майбутньому нас чекають важкі часи.

 Хронічно безлюдні пляжі посеред літа на анексованому рашистами півострові вже стали сучасною візитівкою колись курортного Криму. Віднедавна ще одним обов’язковим атрибутом колись улюбленого місця відпочинку, перетвореного загарбниками на велику військову базу, стала «бавовна». Плюс лякливий чемоданний настрій переселених сюди осіб із глибинки держави-агресора, які замість вигуку «Крим наш!!!» тепер крізь сльози мимрять: «Як у себе вдома тут жили...»

 До урядового проєкту «Армія відновлення» Харківщина долучилася на початку нинішнього року, після того як у регіоні скасували заборону на проведення суспільно корисних робіт у зоні бойових дій. Відтоді понад 5,2 тисячі безробітних у межах цього проєкту змогли отримати оплачувану роботу. Здебільшого вони розбирали завали після ракетних і артилерійських обстрілів, прибирали сміттєзвалища, розвантажували і доставляли нужденним гуманітарну допомогу, заготовляли дрова тощо.

 Інтеграційний хаб «Платформа спільних дій» вніс позитивні зміни в життя людей, які вимушено переселилися до міста Мукачева, що на Закарпатті. І для них, і для місцевих «Платформа» стала місцем, де можна працювати, розвивати свої здібності й водночас відволікатися від пережитих страхіть війни, які не вивітрилися з пам’яті.

 Може здатися, що через війну культурно-мистецьке життя в країні завмерло. Але це не так. У Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному життя кипить. «На початку повномасштабної агресії росії багато співробітників музею дуже нервували. Ми переживали, що роботу в музеї буде паралізовано. Проте нині працюємо більше і продуктивніше, ніж у мирний час. Рівняємося на бійців ЗСУ, в яких узагалі немає вихідних і відпочинку. Ми перестали проводити масові заходи, яких було дуже багато. 

 В організмі людини, як відомо, 65 відсотків води. Нелюди із сусідньої імперії зла та агресії на всі 100 відсотків наповнені токсичною брехнею. Точніше, вони настільки переповнені неправдою, що навіть здається, що у владному кремлі існує суворе табу на звичайнісіньку правду. Утім, чому здається? Адже пропагандистські рупори держави-агресора ще задовго до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну активно поширювали світом цинічну й брутальну антиукраїнську риторику, в якій правдивою була тільки назва нашої незалежної держави. Проте навіть тут вони дозволяли собі публічно глузливо збиткуватися, дедалі частіше вживаючи назвиська типу «нізалєжна». 

 Коли росіяни підступно підірвали дамбу Каховського водосховища, вся країна миттєво відреагувала на біду херсонців, оперативно почавши надавати їм необхідну допомогу. Однією з перших на спільну біду відгукнулася Полтавщина. Уже за кілька годин після трагедії начальник Полтавської обласної військової адміністрації Дмитро Лунін заявив про готовність області прийняти 6 тисяч біженців із підтоплених територій.