Українська збірна лише одного разу в своїй історії грала у фінальному турнірі чемпіонату світу. Цікавий факт, на який мало хто звернув увагу: трапилося це саме тоді, коли в нашій відбірній групі не виявилося жодної з команд топ-п’ятірки. З іншими конкурентами — Туреччиною і Данією, Грецією і Грузією — підопічні Олега Блохіна впоралися на диво впевнено: за чотири тури до фінішу кваліфікації ЧС-2006 у Німеччині синьо-жовті випереджали найближчого конкурента на сім очок.
 

Чемпіонат України-1999 київські динамівці розпочали без свого багаторічного лідера.  «Мілан», скаути якого декілька років уважно відстежували ігрову кар’єру Андрія Шевченка, дійшли висновку: 22-річний вихованець київського футболу дозрів до виступів у серії А. Контракт гравця  збірної України обійшовся одному з італійських грандів у 25 мільйонів доларів.

Схоже, першим українським клубом, який забезпечить собі вихід до весняної частини змагань, стане «Дніпро». У групі Е вже після трьох турів визначився дует лідерів і пара аутсайдерів. Якщо за два тижні в рідних стінах Руслан Ротань та його партнери вдруге поспіль обіграють португальців, путівка до 1/16 фіналу Ліги Європи їм фактично гарантована. 

Напередодні матчу в Леверкузені Мірча Луческу зауважував: зазвичай його підопічні вдало грають з німецькими клубами. Схоже, наставника гірників ще й досі гріють приємні спогади про фінал Кубка УЄФА-2009, коли гірники обіграли саме представника Бундесліги — бременський «Вердер».
Останнім часом картина українсько-німецьких протистоянь на євроарені стала змінюватися не в кращий для нас бік. Найсвіжіші враження — розгром, який вчинили Олександру Кучеру та його партнерам у 1/8 фіналу Ліги чемпіонів футболісти дортмундської «Боруссії». Те, що успіх був невипадковим, довів подальший турнірний шлях команди Юргена Клоппа: її лише у фіналі зуміла зупинити мюнхенська «Баварія».

Команда Мирона Маркевича напрочуд упевнено почувається в матчах на своєму полі. В цьому мали змогу на власному досвіді переконатися київські динамівці: 15 вересня харків’яни не залишили каменя на камені від захисних лав бронзового призера останньої першості — 3:0. У нинішньому розіграші Марко Девич та його партнери очок не втрачали: шість виграшів поспіль із загальним рахунком — 16:3. Востаннє лідер Прем’єр-ліги поступився на своєму полі майже рік тому.  

Перефразовуючи відомий вислів  одного з головних персонажів творчості Ільфа і Петрова, скажемо: Бразилія — це наша мрія і жодному жеребу зась торкатися її «брудними» лапами. Однак і білі штани  та білі сорочки, як мріяв колись великий комбінатор, який понад усе хотів побувати на карнавалі в Ріо-де-Жанейро,  ще шити зарано.
Заключний тур кваліфікації до чемпіонату світу-2014 приніс українським уболівальникам дві новини. Перша невтішна: на лондонському «Вемблі» господарі поля все-таки дотиснули непоступливих поляків і зберегли за собою перший рядок турнірної таблиці. Підопічні Роя Ходжсона в десяти матчах не зазнали жодної поразки, а в двох останніх зустрічах перемогли конкурентів — збірні Чорногорії і Польщі із загальним рахунком  6:1. Таким чином родоначальники футболу напряму кваліфікувалися до числа фіналістів бразильського мундіалю. 

Починаючи з березня нинішнього року українська збірна змушена була грати під девізом «перемога або смерть». Під ним слід розуміти крах усіх надій на участь у наступній світовій першості. Руслан Ротань з партнерами витримали цей неймовірний марафон, обігравши на чужих полях прямих конкурентів у боротьбі за путівку в Бразилію — Чорногорію і Польщу.  
Коли до заповітної мети залишився практично один крок, вражена подібною психологічною міццю, над нами змилостивилася футбольна фортуна.

Навесні нинішнього року підопічні Михайла Фоменка перебували в передінфарктному стані. Проваливши старт відбірного турніру до чемпіонату світу-2014, наші футболісти в своїй групі розташувалися позаду не тільки фаворитів — Англії, Чорногорії, Польщі. Анатолій Тимощук з партнерами поступалися навіть команді Молдови, яка в найкращі для себе часи не входила до першої сотні світового рейтингу ФІФА. Українська збірна випереджала тільки Сан-Марино…  

Ще кілька років тому важко було повірити, що одним із центральних матчів осінньої частини чемпіонату буде  гра   «Дніпро» — «Металіст». Адже протягом десятиріч у вітчизняному футболі підвищену увагу, як правило, викликали зустрічі за участю двох фаворитів — донецького «Шахтаря» і київського «Динамо».
Стосунки між новими лідерами Прем’єр-ліги із самого початку складалися непросто. Ще напередодні гри офіційний сайт дніпропетровців розпочав психологічну атаку на суперників щодо кількості легіонерів, які можуть одночасно перебувати на полі. Як відомо, серед ключових виконавців Мирона Маркевича лише один гравець народився в нашій країні — захисник Павло Ксенз. Троє інших, які прийняли українське громадянство, — воротар Володимир Дишленкович і форвард Марко Девіч — вихованці сербського футболу, опорний півзахисник Едмар опановував ази гри у Бразилії. 

Йшла 74-а хвилина матчу «Рапід» — «Динамо». Коли з лави запасних київської команди піднявся Лукман Аруна, автор цих рядків приречено сказав своєму сусідові по ложі преси віденського стадіону:

— Нігерійський легіонер змінює Беланду, щоб додати надійності в середині поля. Однак  додасть лише головного болю.

На жаль, сталося саме так. Уже в компенсований арбітром час свіжий і повний сил півзахисник не зумів використати фантастичний момент, який для нього створив гравець господарів. А під завісу зустрічі, наче необстріляний новачок, втратив м’яч біля центрального кола. Так в останній момент динамівці випустили з рук жадану перемогу.