Побутує думка, що відомі актори розбещені публікою і пресою, а тому не люблять журналістів і навіть часто грубіянять їм. Напевно, це не справжні актори. Творці, що живуть у світі мистецтва, інші. Вони поважають тих, хто пише про них, хай і критично, а також вдячні глядачам, які захоплюються їхньою творчістю, витрачають свій час і гроші, щоб оцінити їхню роботу. Саме такими виявилися відомі актори Московського художнього театру Костянтин Хабенський, Марина Голуб та Олексій Кравченко. Чарівні, інтелігентні, захоплені своєю справою люди.

Та, на жаль, поки ще ситуація залишається досить складною. Сьогодні в Україні - понад 20 млн хворих на серцево-судинні захворювання. Щорічно реєструється близько 50 тис. нових випадків інфарктів міокарда та більше 100 тис. мозкових інсультів. Це один з найбільших показників у Європі.

В селі Ставки Веселинівського району відбулися культурно-історичні заходи з нагоди проведення Днів європейської спадщини в Миколаївській області та 200-річчя переселення німців до Північного Причорномор'я. Зокрема, відкрито пам'ятну дошку, де зазначено про заснування німцями-колоністами у 1819 році поселення Ватерлоо (нинішні Ставки).

Вересневої днини 480 років тому місто Бережани отримало магдебурзьке право. Серед іншого тодішній польський король Сигізмунд дозволяв двічі на рік організовувати ярмарки. Теперішня місцева влада відчула поклик віків і вирішила теж скликати ярмарок щороку, але із суттєвою прикладкою - "фестиваль". Власне, свято Бережанського замку й задумали проводити, аби хоч на мить повернути минуле.

"І годі вже тривожних дум, із серця геть печаль і сум!" -співає донья Маргарита голосом Тамари Яценко у спектаклі "Севільські заручини", що йде у Київському академічному Молодому театрі. Я дивилася на приму театру і була вражена надзвичайною акторською грою. І гротеск, і бісики в очах, а яка мелодійна мова!.. "Невже народна артистка й у житті така сама?" - майнула думка.

Вдев'яте етнофестиваль розгортає своє дійство на березі Печенізького водосховища. Нинішньої осені тут розкинувся цілий хутір у стилі ХVІІІ століття. За високим частоколом зі сторожовими вежами розмістилися харчевні, намети з різноманітним крамом, сувенірами та майстерні народних ремесел, що й стали родзинкою фестивалю. А майстер-класи, які давали народні умільці гостям, були найпопулярнішими, адже там можна було навчитися чого душа забажає: гончарної, ковальської справ, вишивки, ткацтва, лозоплетіння. Спільною рисою усіх ремесел, як і фестивалю загалом, був, звичайно, слобожанський колорит.

Чернігів став четвертим у країні містом, де створено Музей сучасного мистецтва. Відправною точкою цієї події стало те, що його директор - член Національної Спілки художників України, заслужений діяч мистецтв України Борис Дєдов, який до того 15 років опікувався галереєю "Пласт-Арт", дійшов висновку, що з нього... нікудишній галерист і комерсант. Йому шкода продавати картини - щоразу таке відчуття, ніби втрачається близький друг.

Чи доводилось вам тримати в руках книги, яким від "народження" 100, 150, 200 чи навіть 212 років? Ні? Тоді ви багато втратили. Мені ж цими днями випало побувати в бібліотечному підземеллі, де зберігаються стародруки і доступ до яких має лише обмежене коло людей. Чому саме обмежене, зрозуміло без додаткових пояснень: стан більшості книг настільки ветхий, що, як кажуть, краще подалі від гріха.

У колишніх підвальних приміщеннях відомчої лікарні Рівненського УМВС відчинила двері "соляна печера".