В театрі оперети «Сорочинський ярмарок» починається вже у фойє, де глядачів вітають працівники у вишиванках. А на возі продають «тематичні» сувеніри: ручки, тарілки, попільнички, магніти. У коридорі перед входом у залу — український тин.

Весела розповідь про любов на сцені Національної оперети у постановці художнього керівника театру Богдана Струтинського — річ колоритна. Це Україна зі смаком, без вульгарного реготу козаків і вересків червонощоких молодиць. Власне ярмарок — це і є оперета, тут і співи, й танці, і веселощі, й спілкування.

Програма вистави «Балетний всесвіт Сергія Прокоф’єва» (до 120-річчя від дня народження видатного композитора) дарувала неперевершені враження. Згадуючи кожен номер цієї своєрідної хореографічної історії на дві дії, навіть не можу визначитися: що з чотирьох частин було найцікавішим, найоригінальнішим? 

Прошкуючи берегом річки, ще здаля побачила легку, ні — надлегку конструкцію, над якою натягнуто «дашок» з тканини, що не промокає. Невже це — надійніше за традиційний у нашому розумінні пліт, збитий з дощок або стовбурів дерев? Утім, зблизька нове диво річкового судноплавства вже не здавалося неміцним, бо мало металевий каркас, а внутрішнім оформленням залишився б задоволеним будь-який Робінзон. До речі, це справді пліт, оскільки він не має охоронного бортика по периметру. При цьому максимально комфортний.  

Днями за поданням Мінекономіки Кабінет Міністрів затвердив державне замовлення на підготовку фахівців у вищих навчальних закладах — кожен виш отримав свій обсяг по кожній спеціальності. Відповідно до прийнятої постанови, держзамовлення на молодших спеціалістів становить 75,8 тисячі осіб (а це на 9,4% менше, ніж торік), на бакалаврів — 106,5 тисячі (на 19,4% менше).  

 «Я дивлюсь на синій Дніпро, слухаю плюскіт хвиль. Нічого дорожчого у світі немає для мене. Я не хочу вже і нізащо не розучуся з моєю рікою. І якщо судилося мені зробити ще щось красиве і велике в житті, то тільки на її берегах, ласкавих і чистих…»

Яготинці вже звикли, що приїжджі передусім цікавляться, де живе фітотерапевт Товстуха: коли офіційна медицина безсило опускає руки, тоді з усієї України за порятунком ідуть саме до нього. Євген Степанович, кажуть, не відмовляє нікому. Тож коли— а пора була досить рання — біля його двору я побачила кілька іномарок, а на подвір’ї —  живу чергу пацієнтів, сприйняла це як закономірність. А сам цілитель на нас уже чекав. «Кореспонденти «Урядового кур’єра»? — перепитав з порога. — Ходімо до хати, — а з людьми працюватимуть мої помічники — дипломовані лікарі…» 

Про те, що не слід пхати носа до чужого проса ми знаємо ще з дитинства. А як щодо гречки? 

«Підглядати за приватними справами інших людей — протизаконно. Зрештою — це гидко і підло!» — вихлюпнув зливу емоцій знайомий дідусь Гриша, коли при нагоді запитала чи цікаво йому було б подивитися «живе кіно». Зате його 14-річний онук зовсім протилежної думки: реаліті-шоу — це, мовляв, круто. Там усе справжнє.

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка повідомляє, що з 1 серпня нинішнього року розпочинається прийом творів і робіт на здобуття Національної премії 2012 року. 

Согодні стартує вступна кампанія-2011. І хоч у юнаків та дівчат  позаду тестові випробування, хвилювання не дає спокою: як цьогоріч отримати омріяний студентський квиток, наскільки прозорим буде вступ до університетів, чи варто довірити свій доленосний шанс електронній подачі документів?

Відповіді на ці запитання знає директор департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Ярослав Болюбаш. А ще розповідає «УК», чому студенти виходять на акції протесту, що до вишів ніколи не повернуться вступні іспити та коли наші університети увійдуть до ТОП-500 найкращих світу.

Дощі є різні. Той, що не вгавав за моїми вікнами, не випускав надвір і в суботу, і в неділю, навіював: яка ще «Країна мрій» за такої мокви — мрій собі вдома… Довелося просто виштовхувати себе з квартири, щоб «катапультуватися» з парасолькою на Співочому полі столиці.