Про телевізійну рекламу вже багато сказали, повідали, випалили, процідили, промимрили, пробубоніли, прохрипіли, простогнали, просичали, прошипіли, прогарчали і прогорланили. А ще сопіли, кректали, зойкали, йойкали, верещали, гримали, кричали, репетували, голосили, лементували, надривалися. Втім, дехто на цю теленапасть реагував мовчки, намагаючись притьмом підбігти до телевізора і розбити його, розтовкти, розтрощити, розчухрати, розчерепити, провалити. Та в останній момент вистачало духу тільки вимкнути рекламне бачення…  

Для когось Павло Зібров — викладач, для когось — композитор, а для всіх разом — український співак, чиї пісні ось уже три десятиліття не втрачають популярності. І хоч в артиста напружений графік життя, зустрітися з ним насправді просто, якщо… в нього випадає вільна хвилина. Кореспондентові «УК» поталанило, і улюбленець українських жінок розповідає не тільки про те, як для нього все починалося («Як артист, — якось сказав він сам, — Павло Зібров почав свою кар’єру в 2 роки — грав на свищику і співав. Братові Володі було тоді 5, він грав на баянчику і теж співав. Свої таланти ми показували в нашому ж селі»), а й чим живе нині.  

Цього року його програму склали постановки із Білорусі, України,  Латвії, Литви, Естонії, Казахстану, Киргизії, Ізраїлю. Відкрила фест вистава Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки «Сто п’ята сторінка про кохання», поставлена Михайлом Рєзниковичем.
Санкт-петербурзький глядач знає Театр ім. Лесі Українки за попередніми роками, коли в рамках «Зустрічей у Росії» він репрезентував «У полоні пристрастей (Камінний господар)» Лесі Українки та «Фердинандо Крапп написав мені цього листа…» Танкреда Доста та Урсули Еллер. 

Квітень землю дощами умив і зелен-цвітом причепурив. На травень весна покладає обов’язки — запросити літо в гості і зустріти його квітами й теплом. За давніми народними спостереженнями так воно в природі і ведеться, але рік на рік не припадає. Коли весна затяжна, у травні може й сніг випасти, як у пісні співається: «Наді мною той сніг, білий сніг, білий сніг. Білий сніг на зеленому листі…» Втім, похолодання о цій порі навіть корисне — земля довше збереже квітневі запаси вологи, що відіб’ється добрим урожаєм хлібної ниви.  

За визначенням сучасного успішного бізнесмена-аграрія, щоб успішно працювати на землі, потрібні три складові: нові технології обробітку грунту, якісне насіння і висококваліфіковані фахівці.  

Починається відпускний сезон — цього року значно раніше, ніж у попередні роки. За словами фахівців з туристичного бізнесу, найбільша кількість заявок припадає на червень. Жителі міст, які прийматимуть чемпіонат Європи з футболу, прагнуть уникнути негараздів, які принесе їм збільшення кількості туристів — футбольних фанатів. Куди ж поїхати, щоб відпочинок був вдалим, до того ж зуміти вкластися в сімейний бюджет?  

 Система охорони здоров’я у нашій країні давно підійшла до тієї критичної межі, за якою — прірва. Тож її реформування — один з найбільш актуальних напрямків перетворень у суспільстві. Та ні нові закони, ні схеми реорганізації медичних закладів, якими б сучасними вони не були, не зможуть працювати на повну потужність, якщо не відповідатиме сучасним вимогам професійний рівень українських лікарів. «Відсутність професійних знань у медицині, — влучно зазначив з цього приводу народний депутат України, член Комітету ВР з питань охорони здоров’я Віктор Корж, — не компенсуєш нічим, тож без масштабної просвітньої акції нам не обійтися».

Міжнародний автопробіг «Дорогами Перемоги, де ім’я Маргелова свято» організований громадськими організаціями колишніх десантників. Маршрут у понад 10 тисяч кілометрів пролягає територіями Росії, України, Молдови, Румунії, Угорщини, Австрії, Словаччини, Чехії, Франції, Німеччини, Польщі, Литви, Білорусі — всього майже 300 міст. Фінішує автопробіг у Москві.
Стартувавши в Ярославлі, 50 автомобілів днями «десантувалися» в Дніпропетровську — на батьківщині Василя Маргелова. 

У дитинстві маленький Борис Ревенко мріяв про фотоапарат і велосипед. Другий мав прислужитися, щоб… поїхати на ньому в Африку — знімати мавпочок. Звичайно, мама — проста селянська жінка — дозволити синові такої розкоші не могла. Який там велосипед або фотоапарат, коли в сім’ї й на хліб насущний не завжди є?! Проте свою заповітну мрію Борис таки здійснив.  

«Лжі бережися і пияцтва, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло», —  застерігав ще князь Володимир Мономах. Якщо заглибитися в історію, то Українська греко-католицька церква боролася із «зеленим змієм» вже в другій половині XVIII ст. Тоді надрукували книгу повчань та інструкцій про шкідливість спиртного. Ще живі перекази на Тернопіллі про боротьбу з пияцтвом наприкінці XIX — на початку XX ст., коли, наприклад, митрополит Йосиф Сембратович звернувся до своєї пастви із посланням «Про високу гідність людини». Почали створювати братства тверезості (або стриманості), а багато вірних складали присягу про відречення від горілки. У деяких селах і досі стоять пам’ятники тверезості, яким сто і більше літ.