У бібліотеці нашої донецької квартири була окрема локація, де з поличок усміхалися книжки гумору та сатири відомих і не зовсім авторів. Левову частку становили видання з автографами та щедрими побажаннями від письменників, яких знав особисто й працював з ними. Так-от, звернув увагу: взимку та навесні 2014 року, коли було зовсім не до сміху, став частіше брати до рук ці веселі книжки.

Коли згадують Лебедин і Лебединщину, відразу зринають у пам’яті прізвища наших славетних земляків. Поміж яких Іван Стешенко та Давид Бурлюк — неперевершений український співак (бас-кантанте) і один з основоположників світового футуризму. Вони належать до когорти геніальних митців, чия творчість відома не тільки в Україні, а й світі. За радянських часів їхні імена всіляко оминали, оскільки обоє не вписувалися в рамки тодішньої ідеології.
Однак час робить свою справу і все ставить на місця. За останні три десятиріччя Іван Стешенко і Давид Бурлюк тріумфально повернулися в Україну, на малу батьківщину, в лоно рідної національної культури.

Сюди приходять з радістю і в години суму та тривоги. Музей Григорія Сковороди в Чорнухах напрочуд домашній, ніби дідова оселя. Він зустрічає тебе як друга, запрошує до розмови і сповіді. Експозиції й сад пісень облаштовано з великою любов’ю та витонченим смаком. Оглядаєшся і намагаєшся побачити під грушею господаря. А він запитає: То як вам живеться?
Зупиняюсь, намагаючись знайти відповідь. Хочеться мажору, але життєва правда навертає на інший лад. Будні, як мовиться, без прикрас, якими йдемо до 300-річчя визначного земляка, рояться думками.

Із чим або ким асоціюється Конотоп на Сумщині у пересічного українця? Мабуть, з Конотопською битвою 1659 року або конотопською відьмою, увічненою Квіткою-Основ’яненком. У більш прагматичних сучасників — з великим залізничним вузлом. І майже ніхто не згадує про космос. Хоч у місті ці дві галузі тісно пов’язані.

Про унікальний аукціон добра «Свята без тата» мені розповіла відома нашим постійним читачам майстриня авторка «Креативної книги» з Рівного Олена Медведєва, чиє ім’я вже двічі вписано у Книгу рекордів України: 

 Його збудували 1916 року за проєктом і під керівництвом співавтора будівлі Кричевського-Лебіщака — Юрка Лебіщака, і до 1985 року ним користувалися спершу Опішненський гончарний показовий пункт, потім артіль, завод «Художній керамік». За 36 років вимушеної бездіяльності виробнича споруда зазнала незначної руйнації, зокрема у стіні місцями викришилася цегла.

 Березівська територіальна громада унікальна. Тут кожне  маленьке чи велике село має неповторну історію. Талановиті люди, серед яких митці, політики, науковці, народжені на рідній землі, прославили край на всю Україну, на весь світ. Це брати художник-графік Георгій та поет і видавець Володимир Нарбути, поет і перекладач Василь Туманський, дослідниця фольклору громадська діячка Пелагея Литвинова-Бартош, військовий офіцер Олександр фон-де Бріген. Кожне прізвище — історичний діамант.

Наша держава і світ ушанували пам’ять безневинних жертв голодоморів в Україні. У трагічні дні історії свої смертельні врожаї збирав масовий штучний голод 1921—1923 років, Голодомор 1932—1933 та масовий штучний голод 1946—1947. 

 Більшість свідків Голодомору, які наприкінці 1980-х наважилися вголос заговорити про ті страшні події, у 1932—1933 роках були ще дітьми. Можливо, їм було найважче. Пережитий голод не лише забрав у них здоров’я і часто рідних і друзів, смерті яких вони бачили на власні очі. Він забрав усі світлі барви їхнього дитинства, замінивши їх безпорадністю й покорою, німим розпачем та зруйнованою вірою в людяність і добро. Лише наприкінці життя їм відкрилися справжні причини цього лиха і страшні його наслідки не для одного покоління українців.

Авторка проєкту «Креативна книга» уже добре знайома читачам «Урядового кур’єра» письменниця Олена Медведєва презентувала в Рівному вишиту «Марію» Уласа Самчука. Символічно — до Дня пам’яті жертв Голодоморів. Саме цей роман заслужено вважають одним із найсильніших творів про велику трагедію українського народу. На прикладі гіркої долі однієї родини автор довів, що найстрашніша смерть у світі — від голоду.