На фасаді полтавської школи №20 з’явилася меморіальна дошка колишньому випускникові цього закладу (1997—2008), загиблому під час оборони Маріуполя, заступникові командира окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, капітанові, Героєві України (посмертно) Віталієві Грицаєнку.

 Такі люди, як Семен Антонець (20.08.1935—3.03.2022), народжуються, щоб виконати на землі певну місію. Його покликанням було відродити в межах кількох сіл колишнього Шишацького, нині Миргородського району притлумлені агрохімікатами ґрунти, довівши їх до того фантастичного стану родючості, коли, за влучним висловлюванням українського письменника Миколи Гоголя, устромиш у землю дишло, і воно проросте.

 Із «Мушкетером» ми познайомилися на нараді в командира батальйону. Нас не відрекомендовували один одному, але, прослухавши його доповідь командирові, я припустив, що це один з командирів рот. Великі глибоко посаджені очі та гострі вилиці, із сивою бородою і втомлений, він із захватом розповідав комбатові про останню вилазку в бік ворога. Під час доповіді аналізував ситуацію з гумором. Відчувалося, що два тижні виснажливих боїв за Макарів не зламали його віри і впевненості в наш успіх.

 Богдана Гордійчука та ще трьох його побратимів — наших захисників Рівне проводжало в останню земну путь. Велелюдний майдан не просто плакав — голосив. Міцні як криця чоловіки не стримували ні сліз, ні емоцій. Почесна варта бійців, оркестр, прапори і «Плине кача»…
Майдан рушив до Покровського собору, де відправили панахиду за Богданом. Біля домовини — найрідніші: мама Людмила Марчук та син-першокласник Степанко.

 Як не погодитися зі згорьованими рідними загиблих героїв, що необхідно збирати новітні військові традиції й берегти пам’ять про загиблих. Війна триває… Такими словами завершувався матеріал «Таких земля народжує одиниці» в «Урядовому кур’єрі» 13 жовтня 2020 року. Розмовляв тоді з батьком загиблого «кіборга» Олексія Панченка Анатолієм Миколайовичем. Важко тоді було й уявити, яких страшних масштабів можуть сягнути наслідки війни.

 Після лютневої революції 1917 року на Кубані розгорнувся рух за створення власної держави. 30 квітня — 3 травня 1917-го в місті Єкатеринодарі (нині  краснодар) відбулися збори козацтва, на яких було утворено Кубанську військову раду. 24 вересня 1917 року ця рада на другій сесії проголосила себе крайовою радою з повноваженнями установчих зборів й ухвалила першу конституцію Кубані, перейменувавши Кубанську область в республіку, до складу якої увійшли Кубанська область, Чорноморська і Ставропольська губернії, а також Терська область.

 Рівне стало п’ятим містом в Україні, в якому представили виставку-меморіал «Носії пам’яті. Загиблі журналісти-2022». Проєкт утілила Академія української преси за підтримки фонду Фрідріха Науманна, МЗС ФРН у партнерстві з Національною спілкою журналістів України.

Щороку представники закарпатських угорських громадських організацій вшановують пам’ять жертв депортації етнічних угорців, що відбулася в листопаді 1944 року. Імена тисяч тих, хто сконав від нестерпної праці та немилосердного поводження з депортованими в концтаборах, викарбувано на мармурових плитах у Свалявському меморіальному парку. Скорботне вшанування сумних подій відбулося на цьому пам’ятному місці й нині.

Немає, мабуть, жодного українця, який би не знав або не чув про Григорія Сковороду. І не тільки тому, що його портрет зображено на 500-гривневій банкноті. З огляду на його соціальну, культурну значущість Верховна Рада України ухвалила постанову про відзначення на державному рівні його ювілею. Та чи не найбільше приурочених до його дня народження заходів відбувається на Полтавщині, де він 1722 року народився.

У переддень 90-х роковин Голодомору в Києві пройшла VI Міжнародна  науково-практична конференція «Геноцид як зброя у боротьбі проти української нації в ХХ—ХХІ ст.: інтердисциплінарні підходи», приурочена  цьому. Захід відбувся за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного музею Голодомору-геноциду, Інституту дослідження Голодомору, Університету менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук України, Українського інституту національної пам’яті, Національного інституту стратегічних досліджень та провідних вищих навчальних закладів країни.