Однією з найбільших трагедій в історії Чернігова, співмірною тільки із руйнуванням міста монголо-татарами, назвав бомбардування обласного центру 23-25 серпня 1941 року автор книги "Чернігів у роки війни (1941-1943)" професор Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя, доктор історичних наук Сергій Леп'явко. 

Правоохоронці захищали військові склади від нападу переважаючих сил ворога. Захоплення цих об'єктів загрожувало мирному населенню грабежами й насиллям, розгулом анархії та беззаконня, які сягнули б не лише Ніжина, а й Чернігова та Києва. 

За ініціативи керівників органів внутрішніх справ України, Росії та Білорусі на території трьох держав пройшла військово-патріотична акція "Вахта пам'яті". Працівники міліції, які у буремні роки Великої Вітчизняної захищали рідну землю, отримали можливість зустрітися з бойовими побратимами з сусідніх країн. Маршрут об'єднаної делегації ветеранів проліг через Москву, Волгоград, Севастополь та Брест.

"Ветерани народ бойовий". Цей рядок з відомої пісні спав на думку саме напередодні великого свята Перемоги. Ані дощ, ані мінімальна, як для травня, температура повітря не змогли зупинити ветеранів Оболонського району столиці, котрі за усталеною роками традицією разом з усією країною відзначили найзначущіший для всіх українців день - 9 Травня.

Для Василя Панасовича День Перемоги - найдорожче свято. Цього дня він обов'язково зодягає свою генеральську форму і крокує до Меморіалу Вічної Слави. Важко дається хода ветерану, але не звик відступати перед труднощами чи проблемами. Хіба що зовсім сили залишають, то погоджується, щоб підвезли автівкою. Адже, каже, не таке довелося пережити. 

Напередодні Дня Перемоги пам'ять повертає мене до широкого поля поблизу Яготина, де два роки тому відкрито пам'ятний знак на честь загиблих тут у бою з фашистами воїнів-правоохоронців, останніх захисників Києва… 

Увесь світ знає про криваві злодіяння німецьких фашистів у білоруській Хатині, чеському Лідице, французькому Орадурі... У цьому переліку й українська Корюківка, кількість жертв якої у десятки разів більша... 

Федір Іванович - житель села Бистричі Березнівського району на Рівненщині - до останнього любив зустрічатися з молоддю, завжди відвідував місцеву школу, ділився з її учнями своїми спогадами про тяжкі воєнні будні, що стали запорукою Великої Перемоги. Пригадую одну з останніх його розповідей. 

Є дати, гіркий присмак яких бентежить людські душі, незважаючи на плин часу. Одна з таких "чорних міток" київської історії - 50-ті роковини Куренівської трагедії.

Глава держави розпорядився згадати ті трагічні події і гідно вшанувати пам'ять жертв. Це своєчасне нагадування, оскільки в оцінках тих подій ще й досі чимало білих плям та недомовленостей. Та незаперечним залишається одне: влада за будь-яких обставин не повинна забувати, що вона у своїх діях відповідальна перед людьми. І якщо ця відповідальність бодай на йоту зменшується, наслідки можуть бути непередбачуваними.

Чернігівська обласна організація Всеукраїнського товариства "Просвіта" та Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М. М. Коцюбинського презентували друге, доповнене видання книги "Крути. Січень 1918 року: документи, матеріали, дослідження, кіносценарій".