Нарешті за багато років Верховна Рада спромоглася допомогти пересічним клієнтам банків. Зокрема 3 червня депутати ухвалили Закон «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Таким чином, законодавці заборонили відбирати житло в населення у випадку несплати ним валютних банківських позик.
Не менш важливим є й інше — закон забороняє продаж майна або його переуступлення фінустановами різним структурам. Насамперед, це стосується так званих колекторських компаній, які можуть за «завданням» банку просто вигнати з житла кредиторів.
Також документ забороняє вилучати майно, якщо після переоцінювання та продажу квартири чи будинку не вистачає певної суми для повного погашення всієї заборгованості перед фінустановою. Тобто, простіше кажучи, банк не зможе обдирати і надалі клієнтів як липку, не лише забираючи гроші від заставного житла, а й, приміром, намагаючись відібрати через судові органи на користь повного погашення позики інше майно, скажімо автівку, коштовності чи дачу.
Не буде стимулу взагалі платити?
Про те, що цей закон банкіри та клієнти банків оцінюють зовсім по-різному, годі й казати. Але кореспонденту «УК» було дуже цікаво вислухати різні точки зору, а висновки тоді, як кажуть, напрошуються самі. Звісно, ті, хто мав справу з кредитами (і валютними насамперед), знають про всю тяжкість цього тягаря і непрості моменти спілкування з представниками банківських установ. А що й казати про останні 6 років, коли валюта в Україні здорожчала практично в 2,5 раза і купувати її за гривні, щоб розрахуватися з банком за нинішніми шаленими курсами, ой як важко.
Член спостережної ради Українського кредитно-банківського союзу (УКБС) Олександр Новіков вважає: якщо людина, на якій висить «шлейф» валютного кредиту, знатиме, що її не зможуть виселити з оселі за неплатежі, то у неї й взагалі не буде стимулу для погашення позики.
«Тому вважаю цей закон чисто популістським. Адже, окрім захисту соціально незахищених верств населення, яким дійсно нині важко розраховуватися за такими кредитами, під дію цього документа потрапляють кредитоотримувачі, які брали позики під землю, офіси, тобто вельми багаті люди. І всі вони уперто не сплачуватимуть за валютними кредитами», — вважає експерт.
Водночас, за словами Олександра Новікова, керівники фінустанов пропонують, щоб вирішення всіх, так би мовити, вразливих моментів взяли на себе і банки, і держава. На його думку, по-перше, треба вилучити з переліків клієнтів банків всіх «несоціальних» позичальників. По-друге, УКБС пропонує все ж таки визначитися з курсом гривні до американського долара та інших іноземних валют, за яким розраховуватимуться кредитоотримувачі.
Банкір також наголошує на тому, що, приміром 2009 року, коли розпочалася криза і нацвалюта значно знецінилася щодо долара та євро, фінустанови пропонували своїм клієнтам переоформлювати валютні позики у гривневі. Але скористалися такою можливістю лише 10% валютних кредитоотримувачів.
Цікавим у цьому контексті моментом є те, що банкіри не проти відміни штрафів та пені за несвоєчасну сплату відсотків за валютними позиками. Також, приміром у тому ж УКБС, не проти збільшення термінів виплати за кредитами до 20—30 років і вважають, що воно призведе фактично до того, що встановиться безпроцентна (практично зведена до нуля) ставка за позиками.
«За себе і того брата»
Проте на всі ці пропозиції банкірів голова правління Всеукраїнської громадської організації «Фінансова грамота України» (ФГУ) Михайло Стрельніков, до якого «УК» звернувся за коментарем, відгукнувся вельми саркастично. Він, приміром, вважає, що продовження термінів погашення кредитів, які пропонують керівники фінустанов, вони хочуть зробити під чинну відсоткову ставку, і в цьому разі користі для людей не буде практично ніякої. «Роками наші банки закладали в розміри ставок велику частку так званих ризиків невиплат, і не лише за одного конкретного кредитотримувача. Мається на увазі, що один клієнт «вбирав» ризики, як кажуть, «за себе і свого брата», тобто за інших клієнтів банку. Тому ми маємо такі високі ставки за позиками, яких ніде у світі немає», — зазначає він.
Що ж до начебто «широти душі» банкірів, які хочуть відмовитися від пені та штрафів, то експерт нагадує одне цікаве, однак доволі малопомітне, рішення Конституційного суду України (КСУ), яке він ухвалив у червні 2013 року — «такі платежі є лише засобом звернення боржника на борги». Тобто, кажучи простими словами, пені та штрафи не можуть бути засобом заробітку, а лише фактором, що фактично стимулює та дисциплінує кредитоотримувача сплачувати за своїми зобов’язаннями.
За інформацією керівника ФГУ, українські банки часто-густо не просто робили «бізнес» на стягуванні пені та штрафів, а практикували це з особливою жадібністю — відсотки за ними становили до 700% та вище.
Отже, фактично ще минулого року КСУ заборонив стягувати надвисокі та високі пені та штрафи з клієнтів банків, хоча Михайло Стрельніков зазначає, що це рішення треба було «підкріпити» ще окремим законодавчим актом у Верховній Раді. Проте, як бачимо, до сьогодні цього зроблено не було.
Що стосується намагання банків допомогти клієнтам «перейти» з валютних на гривневі кредити ще 2009 року, то аналітик каже, що воно грунтувалося зовсім не на альтруїстських умовах — пропонували вищі відсоткові ставки, стягували великі додаткові комісії та інші платежі. Отже, людям і тоді краще було «сидіти» на валютних позиках. Точніше, як вбачає Михайло Стрельніков, у них просто не було іншого виходу.
Експерт має рацію також і в іншому. Зокрема, він стверджує, що банки свого часу самі зробили все можливе, щоби «втягнути» людей у так звану валютну «пастку». «Так, чудово усвідомлюючи надто низький рівень фінансової грамотності нашого населення, фінустанови спеціально робили більш ризиковані валютні кредити привабливішими, пропонуючи клієнтам менші відсотки за ними, ніж за гривневими позиками», — зазначає керівник ФГУ.
Справедливості заради треба сказати, що в цьому свою роль відіграв і Нацбанк України, який протягом багатьох років «малював» у свідомості українців картину успішності національної валюти — мало що може похитнути нашу гривню, і вона залишатиметься досить спокійною і твердою валютою. Як ми бачимо, такого не сталося.
Отже, треба зазначити, що житло кредитоотримувачів все ж таки лишається як застава у банку. Таким чином, його не можна ні продати, ні подарувати тощо. Однак хіба це головне? Надважливим є те, що ніхто не посміє виселити людину на вулицю.
А ТИМ ЧАСОМ
«ПриватБанк» звернувся до всіх українських банкірів з ініціативою списати заборгованості за кредитами для всіх українських вояків, загиблих під час проведення АТО на сході країни. Як повідомила прес-служба банку, такий порядок уже діє у фінустанові для клієнтів-військовослужбовців і мобілізованих до частин Національної гвардії.
Фінустанова спише заборгованість загиблих за Україну героїв згідно з даними Міністерства оборони України та інших силових відомств, задіяних в АТО. Родичам загиблих вояків не треба буде особисто звертатися до відділень банку та надавати необхідні документи.
Ми в Google+