Одне з наймістичніших і улюблених свят року — Івана Купала — відзначили минулого вечора й ночі прихильники і послідовники народних традицій. І хоча назване воно ім’ям святого Івана Хрестителя, коренями занурюється у дохристиянські часи. Цим святом закінчується панування бога весняного сонця Ярила і настає час літнього Купала. Збереглися й давня обрядовість та пісні.
Свято починається ввечері напередодні Купала і проходить біля вогню, який символізує сонце. Він має горіти усю ніч і вранці народити Купала. Усі дійства присвячені уславленню життя та його енергії.
Дівчата ворожать на судженого, кидаючи на воду вінки, які символізують одруження і щастя. Чий вінок хлопець дістане, того дівчина має поцілувати і бути з ним у цей вечір. Коли зайде сонце, хлопці демонструють свою спритність, перестрибуючи через багаття, а коли запанує темрява — разом із обраною дівчиною. Якщо обидва вдало перестрибнуть багаття, то неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя.
Коли забави стихають, від вогнища запалюють свічки, ставлять їх на віночки, які пускають річкою, вшановуючи таким чином предків. Після цього сідають за святкову вечерю.
Чи знайшов хтось цієї ночі цвіт папороті, напевно невідомо, але легенд про чарівну квітку існує безліч. Проте точно відомо, що всі рослини цього дня набувають цілющих властивостей.
Ми в Google+