МИСТЕЦТВО. У багатовіковому історичному поступі цей загадковий образ виявився духовним символом українців, уособленням звитяжницьких ідеалів народу, його світоглядних орієнтирів. Жодному іншому творові давнього українського народного малярства не судилося прожити таке довге життя в багатьох варіантах повторення, копіях. Та, виявляється, образ народного героя, в імені якого гордо звучить найперше людське слово «мама», можна прочитати по-іншому. Інсталяцію «Козак Мамай — український Будда» художниця Галина Назаренко робила з гільз, привезених із зони АТО, майже три місяці, а презентувала під час відкриття виставки «Петриківський рушник» у заповіднику «Софія Київська».
 
Ідея зробити щось із гільз виникла торік у вересні. Звернулася до дніпропетровських волонтерів. Кілька місяців вони звозили матеріал — усього на створення інсталяції пішло 7 тисяч гільз. Готова робота важить 120 кілограмів, розповіла Галина Назаренко журналістам. Мамай в її роботі — символ захисника, що ніби повстав з поля бою, відтворився з гільз, присипаних порохом, щоб захистити рідну землю.

Галина Назаренко майстриня петриківського розпису. А «Петриківський рушник» — це арт-проект Асоціації майстрів народного мистецтва України, організований спільно з Благодійним фондом «КОЛО». Проект покликаний показати традиційний розпис з нової сакральної та філософської точки зору — в контексті сучасної української традиційної культури. Мальований рушник має таке саме символічне, обрядове та міфологічне значення, як і вишитий, адже створено його за всіма традиційними канонами кольору, композиції та символіки. Але при цьому він набуває нового вигляду завдяки петриківським орнаментам та особливій техніці розпису.