Минулого тижня я готувала матеріал про резолюцію Європарламенту щодо вбивства Бориса Нємцова. У цьому документі був і заклик євродепутатів до російської влади негайно звільнити Надію Савченко, «яку незаконно викрали на території України і вивезли в Росію». Була і вимога звільнити естонського поліцейського Естона Кохвера, якого шість місяців тому також незаконно викрали російські спецслужби з території Естонії і переправили у РФ.
Матеріал вийшов більшим за обсягом, ніж мене просив редактор відділу, тому взялася коротити його. І я викинула абзац, де йшлося про викраденого естонського поліцейського. Проте майже одразу поновила його.
Останній рік навчив мене цінувати справжню підтримку, щиру дружбу і співчуття. А саме ці якості щодо України у Європарламенті послідовно демонструють євродепутати з країн Балтії, зокрема Естонії. Під час дебатів щодо вбивства Бориса Нємцова естонський депутат Мар’ю Лаурістін закликала зупинити путінську пропагандистську війну проти України. «Європа спровокувала Путіна тим, що дуже довго ігнорувала і не помічала його агресії», — сказала вона. Її підтримав інший депутат з Естонії Тунне Келам, який запропонував розширити санкційний список проти тих російських журналістів, які закликають до війни і ненависті проти України. Також пригадую, як колись у розмові зі мною естонський євродепутат минулого скликання Крістіна Оюланд сказала, що Україна обов’язково вистоїть, вона має велике майбутнє: «Ви — багата країна, і річ не лише в покладах корисних копалин і родючих землях. Ваш головний капітал — це прекрасні високоосвічені люди».
Невелика за територією Естонія, яку населяє нескорений і сильний духом народ, набагато ліпше розуміє Україну, ніж, наприклад, такі великі та шановані країни, давні члени ЄС, як Іспанія або Італія чи колишня наша «співкамерниця» із соцтабору Угорщина. Кому як не Естонії відома нищівна дія російської пропаганди, боротьба за рідну мову і небезпечне тісне сусідство з Росією (протяжність спільного естонсько-російського кордону становить близько 250 кілометрів). Зрештою, естонцям не треба пояснювати, що таке страх не пережити холодну зиму без російського газу.
Саме тому естонські дипломати у міжнародних організаціях, депутати від Естонії у Європарламенті й ПАРЄ стоять за Україну горою. І якщо ми хочемо віддячити їм за це, мусимо так само безкомпромісно обстоювати і їхні інтереси. Це мають робити не лише українські дипломати, а й українські журналісти, для яких доля Естона Кохвера, який став жертвою людоловів страшного путінського режиму, повинна так само непокоїти, як і доля нашої Надії Савченко. Адже тепер не потрібно нікого переконувати у силі та впливові журналістського слова.