ПРОБЛЕМА
В Україні понад 10 мільйонів людей хворіють на
цукровий діабет або мають переддіабет - схильність до його
розвитку
Фахівці наголошують: реформа охорони здоров'я тільки тоді буде успішною, коли її підтримають самі пацієнти, у т.ч. і через навчання, як боротися із захворюваннями.
З подачі Міністерства охорони здоров'я та підтримки Кабінету Міністрів обсяги
бюджетного фінансування цільової Державної програми "Цукровий діабет" доведено
до рекордних 526 млн гривень, тобто збільшено на 417%. І ця динаміка прекрасна!
Однак обгрунтування фахівців цього більш ніж чотириразового збільшення
інвестицій у боротьбу з цукровим діабетом, щиро кажучи, не порадували.
Отже...
Потрібні кардинальні зміни
Факт № 1.
- Відповідно до нашої статистики, нині в Україні є від 1 млн 200 тис. до 1 млн 300 тис. чоловік, уражених цукровим діабетом, - розповідає доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри ендокринології Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця Петро БОДНАР. - У той же час, відповідно до розрахунків Міжнародної федерації цукрового діабету, нині у нашій державі налічується близько трьох мільйонів хворих на цю складну недугу. Втім, якщо застосувати класифікацію Американської діабетичної асоціації, тобто якщо врахувати кількість людей з переддіабетом, то, гадаю, загальна кількість українців, що хворіють на цукровий діабет або мають чітку схильність до його розвитку, сягає понад 10 мільйонів чоловік.
Факт № 2.
На жаль, із майже ніж 10 мільйонів українців, які мають найбезпосередніший стосунок до пандемії тисячоліття, потенційно 9 мільйонів навіть не підозрюють про загрози своєму здоров'ю.
Факт № 3.
Із 1,2-1,3 мільйона хворих один мільйон одержує допомогу від держави, але за висновками експертів, вона вкрай недостатня.
Факт № 4.
Щодо інсулінозалежних. Фахівці наголошують: незважаючи на те що держава вже інвестувала у цю програму мільярди гривень, 96-97% із 200 тисяч хворих так і залишаються із незадовільними показниками лікування, незалежно від того, які інсуліни приймалися - вітчизняні чи дороговартісні іноземні.
Таким чином, численні ускладнення від цукрового діабету, зокрема інфаркти та інсульти, рання інвалідизація і, відповідно, рання смерть, залишаються для майже чверті нашої спільноти невмолимою реальністю, трагічною складовою нації, яка вимирає! Це значить, що ситуація з пандемією цукрового діабету в Україні є дуже і дуже непростою. Що суспільству потрібні кардинальні зміни! Вочевидь, саме це мала на увазі українська влада, одномоментно більш ніж у чотири рази збільшуючи інвестиції у боротьбу з пандемією.
Лікуванню допоможе навчання
Тепер інше питання. Як примусити ці справді солідні державні інвестиції належно працювати на кожного з цих понад 10 мільйонів громадян, та ще й з максимально можливим медико-соціальним ефектом? У який спосіб?
- Недавня ініціатива вітчизняного виробника ліків заводу "Індар" дає чітку відповідь на це далеко не риторичне питання, - наголошує Петро Миколайович. - Йдеться про відлагодження в Україні єдиної загальнодержавної, реально діючої мережі шкіл цукрового діабету та всебічну підтримку кращого досвіду у цій сфері.
У рамках своєї ініціативи завод уже надав державі технічної допомоги на місцях майже на 10 млн гривень! Щиро кажучи, автор був вражений, коли дізнався про це. Причому йдеться про винятково серйозні речі. Скажімо, про ремонти кабінетів ендокринології при райполіклініках, які, зазвичай, є базою для шкіл цукрового діабету та їх вмеблювання. Про їх устаткування приладами діагностики, самоконтролю та навчальною літературою і необхідною оргтехнікою, в т.ч. телевізорами (для трансляції навчальних матеріалів) та комп'ютерами (для забезпечення реєстру і контролю лікування). Про відлагодження системи тотального контролю рівня компенсації хворих у регіонах, в яких було задіяно багато тисяч людей (нагадаю: вартість тільки одного дослідження сягає майже 100 грн). Про постійне навчання лікарів-практиків, зокрема і з виїздом на світові форуми ендокринологів тощо.
- Якщо вести мову, скажімо, про столицю, то український виробник ліків сприяв створенню і нині опікується школами цукрового діабету відразу в шести районах - Деснянському, Шевченківському, Києво-Святошинському, Оболонському, Дарницькому, Дніпровському, - продовжує Петро Миколайович. -Тільки за приблизними підрахунками у столичну програму становлення мережі таких шкіл автори ініціативи інвестували понад 250 тис. гривень! До речі, одна з них успішно працює на базі нашого ендокринологічного центру.
...З'ясувалося, що не менш наполегливо ініціатори працюють і в регіонах. Скажімо, незабаром у Київській області буде відкрито ще дві школи цукрового діабету, в т.ч. в містах Миронівка та Переяслав-Хмельницький.
Не залишається без уваги і питання про належний адміністративний супровід ініціативи. Проведено переговори з очільниками багатьох обласних та районних держадміністрацій, досягнуто домовленостей про режим максимального сприяння. Зокрема, зі столичною владою обговорено питання щодо додаткової оплати роботи персоналу шкіл цукрового діабету, зокрема лікарів-ендокринологів, медсестер та психологів.
- І все це, звичайно, дуже важливо, - резюмує авторитетний учений. - Але, на мою думку, стократ важливішим є те, що завод "Індар", опираючись на власний досвід, а також кращі набутки країни у цій царині, на практиці показує, як реально допомогти людям, у який спосіб значні державні інвестиції можуть дійти до мільйонів українців, до кожного конкретного хворого!
До слова. Нещодавно на базі українського виробника ліків відбулася чергова традиційна науково-практична конференція, цього разу за участю лікарів-практиків з Києва. Було названо адреси цілої низки кращих шкіл цукрового діабету, які досягли під його патронатом помітних успіхів. Схвально оцінено діяльність районного ендокринолога, лікаря Галини Казмірович з Деснянського району столиці. За ефективну роботу очолювану нею школу було нагороджено телевізором.
Отже, запропонована технологія хоча і не є новою, та забезпечує конкретні і дуже обнадійливі результати.
Однак тут знову проблема: сьогодні в Україні діє близько 200 шкіл цукрового
діабету (на жаль, в основному на папері). Але чи достатньо їх на понад 10
мільйонів люду? Звісно, ні. Треба чітко розуміти, що мережа таких шкіл - це не
просто енна кількість кабінетів ендокринології у конкретних райполіклініках, де
є вичерпний перелік найсучаснішої діагностичної апаратури, спеціальної
довідкової науково-практичної літератури, де працюють у творчому тандемі
висококваліфікований лікар-ендокринолог, медсестра та психолог (чого у більшості
випадків, до речі, просто немає)... Насправді це передова лінія боротьби з
пандемією! Бо справжня, реально діюча мережа шкіл цукрового діабету - це
водночас і центри сучасних технологій, які можуть забезпечити ранню діагностику,
і швидкі діабетичні допомоги, і університети новітніх спеціальних знань, і
інформаційно-консультаційні центри, модератори кращого досвіду, і постійно діючі
інститути навчання та щорічного підвищення рівня знань самих хворих, роль яких у
власній реабілітації є вирішальною... Адже цукровий діабет - не просто хронічна
хвороба, яку постійно потрібно лікувати. Це спосіб життя.
АВТОРИТЕТНО
Микола ТРОНЬКО,
академік Національної
академії
медичних наук України, директор Інституту
ендокринології та
обміну речовин
ім. В.П.Комісаренка:
- Сьогодні, здається, вже нікого не потрібно переконувати в тому, що проблема цукрового діабету в Україні має глобальний характер. З іншого боку, немає жодного сумніву в тому, що навчання пацієнтів дасть змогу не тільки дійти до кожного хворого, а й максимально сприятиме раціональному використанню виділених державою коштів. Саме тому, переконаний, така робота потребує належної підтримки і сприяння на всіх рівнях.
ГОЛОСУЄМО "ЗА"! ЧОМУ?
Неля ВИДИБОРЕЦЬ,
головний ендокринолог Київської
області:
- Налагодивши повноцінний діабетичний всеобуч для мільйонів діабетиків, Україна одержить один з найефективніших системних інструментів впливу на пандемію. Мережа навчить мільйони людей жити за умов хвороби, дасть їм необхідні знання, оскільки самі ліки забезпечують всього лиш 50% успіху. Решта 50% цілковито залежить від самого хворого, від його дієти, режиму, фізичних навантажень, відпочинку, від того, як він оздоровлюється тощо. Можливо, я помиляюсь, але мені здається, належно навчивши людей, ми маємо шанс підвищити ефективність боротьби з недугою чи не на 50%!
Галина ЛИТВИНЕНКО,
голова Українського діабетичного
союзу:
- Ефективно діючі школи цукрового діабету дадуть змогу включити на повну потужність режим розумної економії державних коштів. За підрахунками фахівців, із 526 млн гривень, виділених на боротьбу з пандемією, тільки на різниці в цінах між вітчизняними препаратами і дороговартісними іноземними можна заощадити до 300 млн гривень. Це величезний внутрішній резерв.До речі. Історія нашої країни знає приклади вельми успішної боротьби з подібними хворобами. Скажімо, після закінчення Великої Вітчизняної війни туберкульозом хворіло 12% населення! І тим не менше, держава подолала недугу, зменшивши цю трагічну статистику в 40 разів.
Анатолій ГУРСЬКИЙ,
в.о. головного лікаря Рівненського
обласного
ендокринологічного центру:
- За умов загальнодержавної реально діючої мережі шкіл цукрового діабету всі бюджетні інвестиції спрямовуватимуться на забезпечення всім необхідним не "вибраних", а кожного з тих багатьох мільйонів, хто має стосунок до цукрового діабету. Через мережу ми зможемо донести до нашої спільноти головне: якщо не вжити належних медико-соціальних заходів для всіх, то весь цей величезний загал українців гарантовано матиме тяжкі ускладнення цукрового діабету, у т.ч. втрату зору, проблеми з нирками та серцево-судинною системою і т.д., ранню інвалідизацію, і - ранню смерть. Питання стоїть так. Якщо левову частку отих сотень мільйонів гривень державних інвестицій буде спрямовано лише на закупівлю дороговартісних іноземних препаратів усього лиш для 2% хворих, то що робити отим 10 мільйонам українців, яких "бізнесмени від медицини" можуть вивести за рамки Державної програми і, відповідно, залишити абсолютно беззахисними, без жодної допомоги перед лицем хвороби?
Що ж стосується цієї ініціативи у Рівненській області, то формування шкіл цукрового діабету є вкрай важливою справою.
Федір РОЖА,
голова Бориспільського благодійного
фонду
"Діабетик" (Київська область),
діабетик з багатолітнім
стажем:
- Ця ініціатива забезпечить природне, щире, а головне - усвідомлене підключення мільйонів українців до боротьби з хворобою. Ініціатива має щиру українську душу. Скажімо, наша школа цукрового діабету діє уже майже 10 років, і весь цей час український виробник ліків допомагає нам усім, що необхідно.