ПРОБЛЕМА
Чи зможемо відновити популяцію великих травоїдних ссавців?
— На літній траві зубри з Європи почуваються добре! — повідомила заступник директора Інституту Карпат НАН України, координатор проекту з порятунку зубрів Оксана Марискевич. — За зимові та весняні місяці тварини встигли акліматизуватися в наших Карпатах.
Колись у місцевих дрімучих лісах водилось чимало зубрів. Тепер про них залишилася згадка у назвах наших сіл, присілків. Але ні в околицях Зубри, ні навіть гірської Зубриці рідко коли вдається побачити самих звірів. Для того, щоб на карпатські полонини повернути стада цих великих тварин, врятувати самі плаї від заростання, критичного зменшення біорозмаїття, з ініціативи обласного управління лісового та мисливського господарства й стартувала програма відродження популяції зубрів у гірських районах Львівщини.
Залишились їх одиниці! Менше 30 особин нарахували кілька років тому в лісах Західної України. А за прогнозами екологів, уже до 2015 року в Україні зубри, хоч і занесені до Червоної книги, можуть зникнути зовсім. Бо попри солідні габарити, вони стали легкою здобиччю для ведмедів, вовків і насамперед браконьєрів. Національний природний парк «Сколівські Бескиди» долучився до загальноєвропейської ініціативи порятунку зубрів.
Львівські екологи та лісівники активно співпрацюють зі спеціальною групою щодо збереження велетнів Міжнародного союзу охорони природи. Власне вони допомагають підбирати тварин. А фінансами та транспортом допомагає реалізувати цей непростий проект Товариство приятелів зубрів з Польщі, де найбільша популяція цих тварин — понад півтори тисячі особин.
Місце для розташування вольєра вибирали разом із західними експертами. Територія Національного природного парку «Сколівські Бескиди» хоча в минулому й зазнала вкрай негативного господарського впливу, виявилася найкращим місцем, адже тут справді добрі природні умови: значна лісистість, малодоступність, відносна малонаселеність території сприяли збереженню унікальної корінної лісової формації, зокрема букових та буково-ялицевих пралісів, характерних для території Бескидів та Карпат загалом. Тож європейські гості швидко прижилися й звикли до тутешніх умов.
— Облаштували вольєр на тригектарній площі, що розкинулась у долині річки Рибник Майданського лісництва, ще шість років тому, однак перші новосели з’явилися в ньому лише через кілька років. Зубри, яких привезли з Тюрингії, почуваються в цьому анклаві комфортно насамперед завдяки м’якому мікроклімату та природному біорозмаїттю, — розповідає координатор проекту Оксана Марискевич. — Уже в Карпатах народилося двоє малят. А недавно до першої групи зубрів приєдналися ще 5 молодих особин, які поміняли свою німецьку та австрійську «прописку» на карпатську.
Спершу спеціалісти побоювались, що об’єднати дві різновікові групи в одну без конфлікту між звірами не вдасться. Та коли розгородили частину вольєра, зубри мирно «познайомилися», а відтак об’єдналися в одне стадо і почали дружно освоювати навколишню місцевість. Фахівці сподіваються: стадо за якийсь час приведе хороше життєздатне потомство в Карпатському краю.
Пережити морозні зими новоселам допомогли лісівники Віктор Будай, Ярослав Гузь, Михайло Фридрах.
— Підгодовували їх сіном, соломою, концентрованими кормами, зерносумішшю, капустою та буряками, — розповідає Оксана Марискевичі. — Тварини навіть не хотіли йти з вольєра — звикли до своїх опікунів, тож довелося їх на волю…виманювати ласощами.
Зубри, звісно, повертатимуться сюди за кормом. Та соковита трава і вдосталь свіжої зелені у карпатських лісах навчить виживати самотужки.
Чи стане бойківський край місцем їхнього постійного проживання, чи вдасться українським екологам за підтримки європейських колег відновити популяцію великого й потужного звіра, залежить від багатьох чинників, і не лише від лісівників (вони зробили все можливе, аби велетні прижилися в гірських лісах), а насамперед від можливості вберегти їх від загребущих рук браконьєрів. Бо, каже пані Оксана, з браконьєрами говорити непросто, для них зубр — це лише дармове м’ясо, а не звір, якого оберігають усі разом. Для того щоб відновити популяцію в Карпатах, задіяно багато інституцій.
Поки що стадо надто маленьке, аби самостійно підтримувати популяцію, а оптимальним, за словами Оксани Марискевич, для Національного природного парку «Сколівські Бескиди» є 50 тварин. Їх завозитимуть із Європи. Захищати зубрів від браконьєрів взялися навіть парафіяни місцевих церков. У селян же рука не підніметься на довірливих тварин: до сусідства з ними вже встигли звикнути. Часто можна бачити картину: люди гриби-ягоди збирають, а поряд з ними соковиту траву поскубують зубри.