ПРОБЛЕМА

«УК» з’ясував, чому продукція сумських підприємців
не затребувана у торговельних мережах 

"Зроблено на Сумщині" А де купити

Завітавши до будь-якого із супермаркетів, що останнім часом рясно з’являються не тільки в обласному, а й районних центрах, легко переконатися — їхні полиці аж угинаються від розмаїття товарів. І в першу чергу продовольчих. Але так само легко впевнитися, що походження продуктів охоплює найвіддаленіші географічні широти і меридіани. А ось виготовлене на підприємствах переробної та харчової промисловості безпосередньо Сумської області знайти вельми проблематично. І не тому, що край збіднів на харчову продукцію власного виготовлення. Навпаки — область демонструє стабільну і позитивну динаміку розвитку хлібопекарського, молочно-м’ясного, кондитерського та інших видів виробництв.

Усе є, починаючи від Є-100, Є-101 і далі…

Недавнє засідання громадської ради при Сумській облдержадміністрації проходило особливо активно і зацікавлено. Адже на порядку денному стояло питання підтримки місцевих товаровиробників, яке впродовж кількох останніх років якщо не пробуксовує, то принаймні істотно не поліпшилось.

Як повідомив депутат обласної ради Микола Березін, улітку спеціально створена робоча група ознайомилася з роботою магазинів усього краю, виявивши неприпустимі факти: кількість продовольчих товарів місцевих виробників на торговельних полицях не перевищує 3-5 відсотків. А якщо говорити про такі потужні супермаркети, як «Білла», «АТБ» та «Еко», то навіть ще менше. Дійшло до парадоксу: в «АТБ», наприклад, продають хліб, випечений у Дніпропетровську, а сумських буханців чи батонів немає.

Це ж стосується й низки інших товарів продовольчої групи — олії, молока, масла, ковбас, печива, цукерок, борошна, майонезу…Поглянувши, де вироблений той чи той продукт, можна здійснити таку собі мандрівку не тільки містами України, а й закордонням. Що стосується останнього, то імпортна продукція аж рясніє позначками Є. Тобто те ж саме печиво чи ковбаса нашпиговані емульгаторами, розпушувачами, барвниками, стабілізаторами, про шкідливість яких не знає хіба що лінивий чи зовсім байдужий.

У той же час область має десятки різних виробництв, що пропонують екологічно чисту і якісну продукцію. Наприклад, вироби з торговельною маркою «Ромни - кондитер» залюбки купують у Росії, окремих країнах Європи. Олія і майонез Сумського заводу продовольчих товарів давно здобули визнання на торговельних ринках інших областей і регіонів України. Кілька заводів пропонують високоякісну молочну продукцію — вершкове масло, твердий сир, сметану, йогурти, кефір…

Можна й далі наводити подібні приклади успішної роботи заводів, фабрик, товариств. А ось на полицях місцевих супермаркетів для їхньої продукції не знаходиться місця.

Хто має зиск від супермаркетів

На перший погляд, присутність великих торговельних структур на території Сум і області загалом є цілком позитивною і потрібною. Зручність для покупців, наявність робочих місць — ці чинники очевидні. Але, як наголошувалося під час засідання громадської ради, їх, як на сьогодні, замало. Діяльність мережі супермаркетів слід оцінювати масштабніше, а саме: який зиск ( у соціальному і економічному значеннях) має від цього місцева громада.

Ось тут, як кажуть, камінь спотикання. Бо, за великим рахунком, соціально-економічне значення торговельних «велетів» зведене до мінімуму. По-перше, супермаркети всіляко ухиляються від співпраці з місцевими товаровиробниками. Якщо й погоджуються на окремі пропозиції, то на таких умовах, що мало хто наважується підписувати угоди. Наприклад, торік «Білла» закупила продукцію одного із сумських підприємств на 50 тисяч гривень, а за маркетингові послуги виставила рахунок більш як на 25 тисяч гривень.

По-друге (як результат першого), супермаркети перераховують до місцевих бюджетів настільки мізерні суми, що про них не варто й говорити. Приміром, за минулий рік «Білла», «Еко» і «АТБ» разом «збагатили» місцеві бюджети менш як на …3 тисячі гривень. Символічні копійки сплачують за землю, суцільні непорозуміння виникають з перерахуванням податків і внесків до Пенсійного фонду, неможливо добитися реакції на результати перевірок. А все тому, що компанії зареєстровані будь-де, тільки не в Сумах чи області, отже до керівництва добитися стає дедалі складніше.

Свій до свого по своє?

Колись за радянських років особливо актуальним був лозунг «з поля — на прилавок». Ішлося насамперед про городину, якою торгували всі спеціалізовані магазини. Сьогодні ж у супермаркетах можна надибати китайський часник, польські яблука, інші види ягід і фруктів з усього світу. А щоб купити яблук, які рясно родять у багатьох господарствах Слобожанського краю, доводиться ходити базарними рядами і розпитувати, чи приїхали сьогодні садівники з Охтирки чи Конотопа, Лебедина чи Липової Долини?

Як вважає депутат обласної ради, голова громадської ради при Сумській облдержадміністрації Володимир Демура, з таким станом справ треба покінчити раз і назавжди. Область усіляко зацікавлена в розмаїтті харчової продукції, але в магазинах місцеві товаровиробники повинні почуватися не гостями, а повноправними господарями. Орієнтир на найближчий час — наявність на прилавках не менше 30 відсотків продовольчих товарів сумського виробництва.

На Сумщині всерйоз узялися за цю проблему. Вже розроблено програму «Купуй сумське», яка незабаром буде винесена на розгляд депутатів обласної ради, напрацьовано низку рекомендацій, що стосуються подальшої співпраці товаровиробників і торговельників. Зокрема, будь-який суб’єкт торговельної діяльності, що має намір працювати на тій чи тій території, має укладати окрему угоду з органами місцевого самоврядування. Документ передбачатиме низку зобов’язань перед жителями території і насамперед стосовно зеленого світла сумській продукції, сплати за оренду землі, різних видів податків тощо. Іншими словами, партнерство повинно бути обопільно вигідним і корисним.

Зараз важко прогнозувати, наскільки ефективною виявиться боротьба за місце на прилавку — занадто сильний чиниться опір і по вертикалі, і по горизонталі. Однак імовірність того, що місцева продукція таки потіснить привозну, і насамперед закордонну, — висока. Принаймні на Сумщині проблему не тільки означили, а й взялися за її розв’язання.