Відповідно до розпорядження командира 112 бригади, 20 інструкторів навчального центру комплексної підготовки «ДГВ» добровольчого формування №42 територіальної громади міста Києва «Легіон Оболонь» було відряджено на один з військових полігонів для підготовки фахівців для нового підрозділу ЗСУ. Таки виїзди інструкторів центру — річ звична: полігонна аудиторія дає змогу швидше опанувати теоретичний матеріал військовим, мобілізованим зі столиці або тим, хто проходить ротацію в Києві після відведення з передової. Адже базова загальновійськова підготовка в полі передбачає закріплення теоретичного матеріалу тактично, медично, топографічно, засвоєння на практиці розвідницької, мінної справи, вогневу підготовку. У ЗСУ не вистачає інструкторів, а тому фахівці центру їдуть у війська, щоб допомогти їм у підготовці воїнів. «Ми спочатку готуємо військовослужбовців на власній навчальній базі, — розповідає заступник командира добровольчого формування «Легіон Оболонь» — начальник навчального центру «ДГВ» (колишня Дарницька громадська варта) старший лейтенант Геннадій Сінцов. — А потім закріплюємо цей матеріал на практичних заняттях. Крім уже перелічених дисциплін, як-от топографія, інженерна та вогнева підготовка, наші слухачі проходять курс лідерства, психолога, оператора безпілотних літальних апаратів. На це йде тиждень занять. Практику ж військові проходять на полігонах. Тактичні заняття тривають ще тиждень. Додам, що до нас потрапляють і  мобілізовані воїни, які раніше або не мали військової підготовки, або проходили її, наприклад, на військових кафедрах у вишах, але це було 10—15 років тому. Тобто необхідні навички вони втратили, і їм потрібно було їх відновити».

Стріляти вчить… мисливець

Нещодавно інструктори центру проводили навчання одного з новостворених батальйонів територіальної оборони. Усі його бійці сіли за парти й працювали на полігонах. До речі, за вчителів тут — і колишні військові, й ті, хто до широкомасштабної війни ніколи не мав справи з армією. Наприклад, вогневу підготовку в центрі веде досвідчений мисливець, який прийшов сюди півтора року тому. Про зброю, набої він знає все, а може, й більше. Але в підготовці воїнів, крім власних знань і досвіду, використовує методики, які розробили фахівці Сухопутних військ ЗСУ.

«Серед наших викладачів», — продовжує розповідь начальник навчального центру, — колишній полковник, який закінчив Академію Генерального штабу, командував полком. Він теж ділиться знаннями зі слухачами. І завважте, все — на громадських засадах. Своєрідне військове волонтерство. Через наш центр уже пройшло понад 6 тисяч військовослужбовців, з яких майже половина —  оператори БпЛА. 95% з них воюють нині на фронті.

До речі, операторів безпілотників готуємо за чотирма напрямами: мультикоптер, FPV-дрон, FPV-крило і крило. Якщо військовослужбовець хоче вивчитися на оператора крила (дорога пташка), він має спочатку два тижні пройти курс БпЛА, щоб випробувати себе, чи може він стати таким фахівцем. Упорається — йде далі гризти науку на місячному курсі навчання. Цей процес може проходити і в кілька етапів: воїн повертається після двох тижнів навчання до військової частини, а згодом приїжджає знову до нас, щоб уже досконало оволодіти крилом».

«Оцінку нам дає ворог»

До речі, російські пабліки, телеграм-канали періодично визначають найкращі навчальні центри підготовки операторів БпЛА ЗСУ. Центр «ДГВ» ворог постійно називає як серйозний та високопрофесійний. Його вихованці зарекомендували себе з найкращого боку на фронті, служачи в багатьох підрозділах Збройних сил України, але найбільше їх у 126 батальйоні територіальної оборони, створеному на території Дарницького району міста Києва, 20 окремому батальйоні Президентської бригади імені Богдана Хмельницького.

Коли розпочалася широкомасштабна війна, чимало жителів Дарницького району, яким військкомати відмовили в мобілізації за станом здоров’я, прийшли до «ДГВ» і створили тут нинішній навчальний центр. Відтоді почалася підготовка для фронту добровольців із числа цивільного населення, які пізніше вирушали на фронт.

«Перші наші випускники, — відчувалося, що Геннадію Сінцову про це приємно говорити, — розповідали вже у своїх підрозділах на фронті про нашу навчальну базу, й командири їхніх бригад стали підписувати з нами меморандуми про співпрацю, направляючи до нас інших військовослужбовців. Наші слухачі заслужили у військах державні нагороди, що свідчить про їхню добротну підготовку, отже й про наші недаремні старання. Але, на жаль, є і втрати серед випускників центру».

Унікальна школа

На базі центру проходять навчання не лише військові, а й цивільні, які не належать до жодних формувань, але хочуть здобути початкову підготовку. Згодом вони укладають контракти з командирами добровольчих формувань територіальних громад. У навчальному центрі тренуються співробітники Національної поліції, капелани. Обмежень у віці (неповнолітніх, звісно ж, не беруть), статі немає.

«Найстаршому добровольцеві з позивним «Казар», який чергує в центрі, готує техніку, 77 років. Він щодня на роботі, й ми можемо на нього завжди покластися. А наймолодша — 18-річна дівчина, яка служить снайпером. Інша, трохи старша, служить командиром взводу розвідки. Жінок-слухачок серед цивільних, які в нас навчалися, було приблизно 50%. Серед помічників інструкторів теж є жінка. Вона допомагає своєму першому номерові у вогневій підготовці слухачів».

Усі інструктори центру, до речі, серед них чотири іноземці, мають базову тактичну медичну підготовку. Тож можуть навчити підопічних, як урятувати життя побратимові на фронті, подавши першу допомогу.

Одне слово, недаремно ворожі голоси побоюються випускників центру. Ті знають, як бити рашистів і вберегти від кацапських куль та снарядів побратимів.