Перше робоче місце — проблема чи не кожного молодого українця. Уже навіть анекдоти складають про те, що сучасний роботодавець шукає працівника до 30 років, бажано вже з дорослими дітьми та не менш ніж десятирічним стажем роботи. А ще з можливістю за потреби замінити чи не кожного працівника фірми, до того ж без доплати, виключно з корпоративної солідарності. Цікаво, чи вони насправді вірять, що можуть знайти таке поєднання фаховості та альтруїзму?
То на що нині слід орієнтуватися молоді під час вибору професії, аби вона була до душі й у гаманці вітер не гуляв? Своїми думками поділилися фахівці.
До 2020 року — 10 тисяч нових робочих місць
— Хоч як це дивно, навіть у ХХІ столітті молодь при виборі професії досі користується стереотипами. Тож маємо ситуацію, яку нині в розвинених країнах навіть уявити складно: людина витрачає 3—5 років життя, опановуючи певний фах, і тільки після закінчення навчального закладу починає чи не вперше в житті серйозно замислюватися, чим же насправді займатиметься. Це підтверджує і статистика. Дані торішнього опитування, яке провели фахівці ООН, свідчать, що в Україні за фахом працюють максимум 52% випускників вишів. Решта після затрачених колосальних ресурсів, а головне дорогоцінного часу, змушені шукати хоча б якусь роботу через службу зайнятості тощо, — зазначив заступник міністра молоді та спорту Олександр Ярема.
Й додав, що їхнє відомство керується програмою «Молодь України до 2020 року». У ній допомога молодим щодо профорієнтації та пошуку робочих місць — з-поміж пріоритетів. Але щоб робота ця була якісною, на переконання заступника міністра, слід об’єднати зусилля влади, бізнесу, громадськості та міжнародних організацій. Адже часто буває, що різні відомства та громадські організації створюють певні програми, хороші та потрібні, але абсолютно не інтегровані між собою. Для справді якісного кінцевого результату працювати слід спільно, доповнюючи одне одного. І міністерство в цьому дуже зацікавлене.
Першим кроком, за словами Олександра Яреми, стало підписання кілька місяців тому меморандуму спільно з Центром корпоративної соціальної відповідальності та низкою корпорацій «Пакт заради української молоді». Відповідно до цього документа великі вітчизняні компанії взяли на себе відповідальність до 2020 року створити понад 10 тисяч нових оригінальних робочих місць та місць для стажування для молодих фахівців. Урядовець переконаний: усе обов’язково вийде, але тільки спільно, коли об’єднають ініціативу, бажання, а також досвід і ресурси.
Ця ініціатива розвивається не лише в столиці. Такий пакт нещодавно підписали на Львівщині, а невдовзі він буде і на Вінниччині. У планах — охопити цією ініціативою якомога більшу кількість регіонів.
Зважаючи на децентралізацію та передачу чималої кількості повноважень до місцевих громад, залучатимуть молодь до інформаційного простору. Особливо це буде корисно хлопцям і дівчатам із сільської місцевості, які живуть далеко від столиці, — вони зможуть долучатися до профорієнтаційних програм через інтернет.
Однодумців та інвесторів шукатимуть через краудфандинг
— Нині на обліку в Державній службі зайнятості перебувають 398 078 українців, з яких 158 900 — молодь віком від 19 до 25 років. Намагаємося їм допомогти. Але є проблеми. Наприклад, 1,5 тисячі хлопців і дівчат отримали одноразову грошову допомогу на відкриття власної справи — начебто непогано. Але це всього 6 тисяч гривень (людина без трудового стажу не може бути застрахованою, тому більше отримати не може). Але який бізнес можна відкрити на такі «великі» гроші? Хіба що дрібну торгівлю дешевим крамом. Але чи буде вона прибутковою? Певно, що ні, — озвучив проблему виконувач обов’язків голови Держаної служби зайнятості Сергій Кравченко.
Розв’язання проблеми він бачить у створенні краудфандингової платформи (колективна добровільна співпраця людей зі збору коштів чи інших ресурсів найчастіше через інтернет для допомоги третім особам), де кожна людина, яка має ініціативи та проекти або вже розпочала їх втілювати, зможе розповісти про них у всесвітній мережі, прорекламувати та заохотити інших допомогти, підтримати, а то й зарадити грошима. Так молодь шукатиме однодумців, помічників і, якщо пощастить, — інвесторів.
Країні потрібні трудові руки
На думку посадовця, слід ламати стереотипи, коли батьки прагнуть за будь-яку ціну змусити дитину вступати до вишу. Адже тисячами щороку з них випускають юристів, економістів, менеджерів і бухгалтерів, яких в Україні вже явний перебір.
Слід популяризувати робітничі професії, переконаний Сергій Кравченко, адже висококласні фахівці можуть отримувати набагато більшу зарплату, ніж той самий менеджер чи економіст. У службі є понад 28 тисяч вакансій, більшість з яких саме робітничі професії. Та заповнювати їх ніким, бо ніде знайти таких фахівців.
— Наприклад, на заводі «Маяк», який виробляє зброю для АТО, директору довелося покликати на роботу колишніх працівників, а нині пенсіонерів, які ще мають здоров’я та бажання працювати. І 70-річні дідусі працюють за верстатами, виробляють снаряди для армії, а молодь тим часом нарікає на незатребуваність, — емоційно розповідає фахівець.
За його словами, нині є також понад 2 тисячі вакансій для водіїв, тоді як понад 60 тисяч таксистів працюють у тіні, не сплачуючи податків, але перебувають на обліку в службі зайнятості і отримують виплати по безробіттю. Вмовити їх працювати водієм на громадському транспорті неможливо.
Служба зайнятості — не каса виплат
— Державна служба зайнятості відчутно переформатувалася. Тепер ми не каса виплат — одразу пропонуємо людям роботу чи перенавчання. Та вони відмовляються. Понад 80% тих, хто до нас звертається, хочуть «постояти» та просто отримувати гроші. Якось до нас звертався навіть безробітний прокурор, який був переконаний, що підходящу роботу йому не запропонуємо. А отже, хотів просто щомісяця отримувати виплати. Я сказав йому: «Ви ж давали присягу країні! Може, у цей складний для держави час пішли б в АТО?» Звісно, відмовився, напевно, ще й образився, — каже керівник ДСЗ.
Сергій Кравченко переконаний, що вітчизняному ринку праці потрібні швидкі та якісні реформи. Та вони неможливі без прогнозування. Наприклад, у Німеччині прогноз ринку праці зроблено до 2030 року. У нас його також ніби роблять, але цифри дуже приблизні, а розрахунки — формальні.
Можливо, такий довгостроковий прогноз для України і не потрібен, адже до стабільності поки що далеко. Доречним буде прогноз на 5—6 місяців. Наприклад, нещодавно набув чинності закон про ОСББ. То чому під його розвиток не підготувати молодь за тими спеціальностями, фахівців з яких ці об’єднання стовідсотково потребуватимуть: слюсарів, електриків, сантехніків? У Службі зайнятості це роблять. Але переорієнтувати швидко та якісно вітчизняні профтехучилища майже нереально. Гальмують процес і перестороги від Міносвіти, і неповороткі керівники цих ПТУ, які звикли працювати за старими стандартами й нічого не хочуть змінювати.
— Але найчастіше до нас звертається молодь, яка закінчила 11 класів і потім просто пішла на вулицю. Яку саме роботу хотіли б — уявлення не мають. Натомість амбіції чималі — одразу хочуть отримувати зарплату щонайменше 5—7 тисяч. А щоб бажання молодих збігалися з їхніми можливостями, вважаю, у школах слід обов’язково запровадити профорієнтацію учнів уже в 9 класі. Адже в тій самій Німеччині підліток зі школи виходить з навичками обраної за власним бажанням робітничої професії. І в нас так було за часів Радянського Союзу. Й нині приходимо до того, щоб цей досвід згадати та застосувати, — веде далі Сергій Кравченко.
Але й тут є перепони. Непоодинокі випадки, коли фахівці ДСЗ йдуть у школи, аби провести зустрічі з підлітками щодо профорієнтації, а директори цих закладів закидають: «Та ми в принципі не проти. Але, може, ви нам спочатку ремонт, скажімо, у кількох класах зробили б. Чи хоча б гроші на допомогу школі перерахували?» Таке ставлення дуже обурює Сергія Кравченка, адже підпорядкована йому служба — державна установа, мета якої допомогти хлопцям і дівчатам з вибором майбутньої професії. Це ж не приватна фірма, яка шукає якийсь зиск. Він переконаний, що цих здирників слід звільняти. Адже страшно стає від того, що наших дітей навчають такі «вчителі».
Тож, як бачимо, мета визначена — допомогти молоді зорієнтуватися та самовизначитися у складному сучасному світі. Також окреслено проблеми та перепони на цьому шляху. І якщо всі зацікавлені сторони працюватимуть спільно та плідно, у виграші буде не лише молодий українець, а й наша економіка, держава.
ПОГЛЯД
Молодь пропонує ноу-хау
Владислав ШЕЛОКОВ,
голова громадського об’єднання «Світ молоді»:
— Лише торік із 92 тисяч випускників вишів 17 тисяч одразу стали на облік у службу зайнятості. І це красномовно свідчить про те, що до навчального закладу ці люди йшли не за покликом власного серця. А ще — про рівень знань і навичок, які дають деякі сучасні виші, якщо їхні випускники не затребувані на ринку праці. Звісно, більшість випускників хоче працювати у великих знаних компаніях з комфортними умовами та високими зарплатами. Але якщо за п’ять років навчання студент мав змогу лише місяць-два побути на практиці, то роботодавець напевно такого оминатиме, адже за нинішніх складних економічних обставин він не має зайвих часу та коштів, аби його перепідготовити.
Тому саме на допомогу молодим, яким важко самостійно знайти перше робоче місце, ми реалізуємо проект «Твоя кар’єра». Допомагаємо спробувати себе учнівській та студентській молоді вже під час навчання. Маємо однойменний сайт в інтернеті, де торік розмістили близько 100 вакансій від кількох перевірених фірм-партнерів. За рік цей ресурс відвідали понад 5 тисяч хлопців і дівчат. Найбільші сплески завжди простежувалися перед початком канікул. Працевлаштування були, але не так багато, як нам би хотілося.
Цього року навесні ми розмістили вакансії від двох великих відомих закладів харчування, і за місяць працевлаштували понад 160 охочих. Схема проста: претендент на вакансію заповнював анкету-резюме на сайті і чекав на дзвінок-відгук. Тобто не підліток шукав роботодавця, а роботодавець обирав підходящого кандидата.
Надалі плануємо залучити до цієї програми ще більше перевірених роботодавців і сподіваємося, що завдяки цьому чимало майбутніх молодих спеціалістів зможуть випробувати свої сили й заробити перші власні гроші ще під час навчання. Впевнений, що це суттєво допоможе їм на практиці визначити той фах і напрям, до якого справді лежить душа та є здібності.