Острів Березань, що в Чорному морі, — клаптик суші площею 11 гектарів, на якому немає води, кущика чи деревця. В античні часи він був півостровом, розмір якого майже вдвічі перевищував нинішній. Тут буяло життя: знахідки підтверджують, що Березанське поселення (Борисфеніда) — єдине збережене на території Північного Причорномор’я, що належить до раннього періоду грецької колонізації.
Кого тільки не бачила ця земля: кімерійців, скіфів, римлян, готів, турків. Біля острова пролягав торговий шлях «із варягів у греки». Острів понад сто років досліджують археологи, кожен етап розвідок дає нове відкриття, розкриває давні таємниці, дає змогу під іншим кутом поглянути на події світової історії. Не став винятком і рік 2013-й.
Досліджують і дії чорних археологів
Традиційно на Березані працює комплексна експедиція, у складі якої — групи Інституту археології НАН України, Інституту історії та права Ми?колаївського національного університету імені В.Сухомлинського, Ермітажу. Керівництво гру?пами здійснює науковий співробітник Інституту археології НАН України Валерій Крутилов. Російські вчені, як і в попередні роки, працювали на ділянці «О» (основний), а миколаївська й київська групи спільно вели розкопки на ділянці «ГШ» (грабіжницький шурф).
Річ у тому, що раніше тут було знайдено гончарні печі, що підтвердило існування на острові гончарного виробництва, тож вирішили приділити цій ділянці особливу увагу. Спочатку розпочали роботи в західному напрямку, щоб дослідити «квартал гончарів». Та через грабіжницькі розкопки експедиція завернула на північ, щоб дослідити дії чорних археологів.
На верхньому рівні знайдено середньовічний некрополь, який був перекритий античними пластами. «До цього року, — зазначив заступник керівника археологічної експедиції на острові, викладач Навчально-наукового інституту історії та права Миколаївського національного університету Олександр Смірнов, — ми не могли ідентифікувати некрополь щодо етнічної та релігійної належності. Адже сам некрополь дуже неоднозначний, немає чіткої орієнтації померлих: скелети розміщені по-різному. Тож серед науковців точилися постійні дискусії з приводу ідентифікації некрополя.
В тому, що він належить до середньовіччя, сумнівів не було. Але чий він — невідомо. Тут могли бути поховані варяги і ті, що йшли з варягів у греки, воїни з дружини Святослава або тюрки, нагайці чи половці».
На відміну від попередніх років, на березанському некрополі вперше виявлені не прості могили, а з каменю. Археологи припускають, що вони належать корінному населенню острова, а некрополь — стаціонарна споруда. Втім, можливо одночасно в середньовіччі тут мирно проживали люди різних національностей та віросповідань.
Але одна надто важлива знахідка року буквально перевернула всі попередні уявлення. В одному з кам’яних закладів виявлено християнський нагрудний хрест — енкалпіон. Він має важливий соціальний і сакральний статус.
Як пояснив Олександр Смірнов, енкалпіон походить із Візантії. Це спеціальні хрести, які робили з бронзових сплавів у вигляді шкатулки і носили на грудях поверх одягу. Всередині хреста-шкатулки зберігалися святині, наприклад мощі. На хресті обов’язково зображували Ісуса Христа, Богоматір та кількох святих. Ми знайшли одну з частин шкатулки».
Хрест викликає особливі почуття, адже це перший символ християнства, знайдений на півдні України. При мені археологи поміщають знахідку в спеціальну ультразвукову ванночку для подальшого очищення. І через деякий час на хресті вже з’являються виразні зображення — Святий Миколай з тіарою і Біблією, Іоанн Хреститель та Георгій Побідоносець. Диво відбулося буквально на очах.
— Сам хрест могли носити тільки князі та їхні родичі, — продовжує вчений. — Наш енкалпіон датуємо XII століттям, піком розвитку Київської Русі. Тож можемо говорити, що Березань був у центрі економічної, військової, політичної зацікавленості Київської Русі. Найімовірніше, тут існувало поселення, яке сприяло торгівлі між Візантією і Київською Руссю. Поселення неабияке, керував ним чоловік із досить високим статусом, від якого хрест і потрапив у поховання. Наш енкалпіон — перша знахідка за всі роки дослідження Березані, яка чітко вказує на присутність тут християн.
В історії Київської Русі острів Березань згадують як шлях із варягів у греки, але доказів належності до середньовічних слов’ян, християн поки що не траплялося. Археологи вважають енкалпіон знахідкою року. Хрест набув і особливого символічного значення, адже знайдено його в рік святкування 1025-річчя Хрещення Русі. А в істориків відтепер з’явиться можливість по-новому охарактеризувати територію острова, обміркувати зв’язки між Київською Руссю і Візантією, розглянути торгові, політичні та економічні відносини того часу.
У «кварталі гончарів»
Минулий археологічний сезон на Березані був багатим і на знахідки античного періоду. Науковці продовжили дослідження «зольника» — місця, куди викидали ритуальний попіл. Тут віднайшли частини теракотових статуеток, чимало ранніх монет, десятки тисяч фрагментів амфор, посуду. А після зняття зольного пласта вийшли на рівень так званого «кварталу гончарів», де були розташовані гончарні печі.
Із західного боку ділянки «ГШ» виявили дві гончарні печі, що підтвердило попередню теорію: виготовлення кераміки базувалося на невеликій території самого поселення. Перші дві печі знайшли у минулих археологічних сезонах, нині — залишки посуду, що імітують північно-іонійську кераміку з берегів Греції. Виявлено і третій комплекс печей, які, на жаль, завалилися, і в них не лишилося будь-яких предметів.
Висновки археологів збігаються: знайдено найбільший на півдні України гончарний комплекс раннього періоду. Знахідку датують VI–V століттям до н. е. Науковці кажуть: «Одна знахідка — випадковість, дві — закономірність, три — підтвердження припущень і теорій». За 120 років досліджень доказів існування гончарного виробництва не знаходили. За попередніми версіями, весь посуд на острові був привозний. Нині можна стверджувати, що на Березані були місцеві майстри, які виготовляли кераміку не гіршу, ніж грецька, і навіть експортували її.
Також були знайдені залишки водостоку і вулиць, дороги, господарські будівлі та докази релігійного життя громади. Тож Борисфеніда не була звичайним поселенням, а мала велике значення в політичному та економічному плані. В пік свого розвитку вона була достойним конкурентом знаменитої Ольвії.
Посипані пилом
Умови життя і праці учасників експедиції —більш ніж спартанські, особливо докучає брак води. Для того, аби забезпечити себе засобами існування, гроші збирають «у загальний котел» — від волонтера до керівника експедиції.
Втім, Березань — це назавжди. Наприклад, 70-річний архітектор із Києва Юрій Аронович провів тут 20 сезонів. Він допомагає експедиції, консультує. Серед наймолодших учасників — діти 10–12 років, батьки деяких із них познайомилися на розкопках.
30 липня відзначають день Березані: біля багаття збираються разом усі три групи, співають, діляться спогадами, проводять конкурси, ведуть наукові суперечки. У цей день також посвячують в археологи першосезонників. Обов’язковий ритуал — посипати новачка пилом.