Приємно буває повернутися до теми, яку вже раніше порушував, коли знаєш, що з тих пір хоч дещо змінилося на краще. Свого часу ми розповідали, як аграрні підприємства Львівщини стали жертвами здирництва за участі деяких представників правоохоронних органів («УК» від 17, 23 лютого та 1 березня 2018 року).

Коротко нагадаємо, про що йшлося: проти великих аграрних господарств за надуманими приводами порушували кримінальні справи начебто за незаконне використання земель. А потім група корумпованих правоохоронців пропонувала за хабар — 200— 300 доларів за гектар — ці справи «порішати». Деякі погоджувалися, платили здирникам — і тут починалося найцікавіше.

Доля ходаків

Як закрити справу, яку вже порушено? Для цього працівники поліції підбирали людей, які в них були на гачку: раніше судимих, неблагополучних або таких, що потрапили у скрутні обставини, і пропонували їм за невелику винагороду взяти вину на себе. Так, нібито це вони, а не аграрні підприємства, проти яких порушено справу, самостійно винаймали техніку і обробляли спірні землі. Цим людям обіцяли, ніби вони за незначне правопорушення відбудуться легким адміністративним покаранням, штрафом, який за них сплатять інші…

Такі обіцянки не відповідали дійсності. Людей, які погодилися взяти на себе вину (їх називали ходаками), суди визнавали винними попри те, що вони й гадки не мали, де розташовані землі, які вони нібито обробляли, що вони там начебто сіяли, де взяли гроші на це…

Заангажованих суддів такі дрібниці не цікавили. За їхніми рішеннями виходило, що ці підставні особи мусять сплатити величезні суми, сотні тисяч гривень збитків, яких нібито завдали державі незаконним обробітком землі. Після таких рішень більшість ходаків упала у відчай і почала переховуватися. За одним виключенням.

Ворон воронові око не виклює

Факти про діяльність злочинних оборудок у правоохоронній системі Львівщини потроху почали просочуватися у ЗМІ. До викриття злочинної схеми долучилися і аграрні підприємства, які потрапили у поле зору здирників, але не пристали на їхні вимоги, а вирішили боротися.

Суспільний розголос змусив прокуратуру Львівської області якось реагувати, і вона зареєструвала провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 ККУ (зловживання владою або службовим становищем), але це суто про людське око. Як і передбачали, це кримінальне провадження 31 січня 2019 року закрив начальник слідчого відділу прокуратури Львівської області Андрій Пшеничка.

Слідчі прокуратури Львівської області по цій кримінальній справі просто не робили жодних слідчих дій, щоб встановити осіб, які були причетні до підроблення угоди зі слідством. Мало того, залишилися поза увагою слідчих і факти відвертої фальсифікації, виявлені в Жидачівському районному суді Львівської області, який затверджував цю підроблену угоду.

Зокрема це було спотворення запису судового засідання внаслідок неправомірного втручання в роботу автоматизованої системи звукозапису «Камертон», а також підроблення рішення суду — там вказано наявність адвоката під час розгляду справи одного з ходаків, хоча насправді справу розглядали без адвоката. Але обласна прокуратура воліла цього не помічати — ворон воронові… самі знаєте.

Коса на камінь

Зрозуміло, що битва за справедливість на цьому не могла закінчитися. Але, аби довести факти злочину, треба було щоб хоч один з ходаків підтвердив свою участь в описаній схемі. Таким став житель села Підгороднє під Золочевом Тарас Дутка.

Цьому чоловікові просто не пощастило: свого часу він отримав тяжку травму, лікування вимагало чималих грошей, і тоді «благодійники» у погонах, скориставшись матеріальною скрутою і важким станом здоров’я потерпілого, запропонували йому долучитися до протизаконної оборудки. Той спочатку погодився під тиском обставин, втім скоро зрозумів, у яку халепу втрапив, але не здався, а звернувся по допомогу до громадськості. Добрі люди підтримали, допомогли знайти фахового і сумлінного адвоката Олега Мицика.

Адвокат Мицик, діючи в інтересах Тараса Дутки, оскаржив постанову Андрія Пшенички про закриття провадження. І ось сталося: слідчий суддя Галицького районного суду Христина Мисько ухвалою від 18 березня 2020 року скасувала цю постанову. Відтепер це кримінальне провадження за підслідністю буде наново розслідуватися в ДБР.

Громадськість сподівається, що слідчі ДБР розслідують цю справу належним чином. І це ще не все: за скаргою Олега Мицика Апеляційний суд Львівської області скасував вирок про затвердження угоди про визнання винуватості, винесений Тарасові Дутці у Жидачівському районному суді.

Справу для нового розгляду було скеровано до Стрийського міськрайонного суду. Головуючий суддя цього суду Вікторія Бучківська поставилася до справи з належною ретельністю: опитала всіх заявлених свідків як з боку обвинувачення, так і від захисту. Зокрема покази дали тодішні голови сільської та селищної рад населених пунктів, чиї землі нібито обробляв Тарас Дутка. Вони підтвердили, що згадані землі обробляла агрофірма «Вінал Агро» і акуратно сплачувала за це орендну плату, що підтверджено банківськими документами. Натомість Тараса Дутку свідки не знають і вперше побачили на суді.

Представники агрофірми «Вінал Агро» своїми показами та наданими документами засвідчили, що саме їхня компанія обробляла землі, про які йшлося. Під тиском беззаперечних фактів прокурор оголосив про відмову прокуратури від звинувачення.

Сторона захисту пов’язує таку зміну настроїв прокуратури з непримиренною до корупції позицією нового прокурора Львівської області Ірини Діденко. Відтак суду більше нічого не лишалося, як закрити кримінальне провадження. Тепер є надія, що слідчі ДБР, маючи на руках рішення двох судів по одній справі, зможуть остаточно викрити злодіїв у лавах правоохоронців Львівщини.

Тож сподіваємося незабаром поставити крапку у цій історії, а поки що зробимо з неї щонайменше два висновки. Перший — є таки в Україні чесні судді і прокурори, які з повагою ставляться до закону і до свого високого звання. А другий — справедливість не приходить сама собою, за неї треба боротися, як зробив Тарас Дутка.

Бо ж маємо на противагу інший, сумний приклад: такий собі Анатолій Лісовий вліз у таку саму халепу, що і Дутка, але дав себе залякати і почав переховуватися. Адже у Золочеві, де жив Лісовий, на той час заступником начальника поліції якраз був один із головних організаторів злочинної схеми, Володимир Кудлак, нині затриманий СБУ за організацію збуту наркотиків. З його волі Лісовий жодного разу не з’явився на засідання суду.

На боці злочинців стояв і адвокат, призначений Лісовому судом, він також умовляв підсудного переховуватися. Але ж він так само переховувався і від Олега Мицика, який хотів долучити його справу до справи Дутки — оце вже дарма!

Тож 20 лютого 2020 року суддя Кам’янка-Бузького районного суду Маркіян Самсін виніс ухвалу про закриття кримінального провадження проти Анатолія Лісового у зв’язку з закінченням термінів розгляді кримінального провадження. І не думайте, що це для Лісового добре — насправді його визнано винним без жодного допиту…

Натепер цю ухвалу оскаржено у Львівському апеляційному суді. Але офіційно призначений адвокат Лісового всіляко намагається довести провину підсудного, а Лісовий ще досі не зрозумів, що його підставили.

На жаль, він це зрозуміє після пред’явлення прокуратурою цивільного позову про відшкодування шкоди, заподіяної самовільним захопленням землі на суму 307000 гривень. Переховування тут не допомогло. Як бачимо, волю до боротьби треба мати не лише полководцям та політикам, простим громадянам теж не завадить!