Все пізнається в порівнянні. Мабуть, цей критерій, як ніякий інший, підходить і для оцінки дій перших керівників, які завжди на виду. До них безумовно належать і перші особи, які стоять, так би мовити, за штурвалом столичної влади. Адже киянам є кого і з ким порівнювати, як і ефективність дій того чи іншого градоначальника.
Свого часу київський міський голова Олександр Омельченко збирав керівників міських служб і всі спільно виїжджали автобусом на інспектування того чи іншого району. Під час поїздки визначали «вузькі місця», на які, до речі, безпомилково вказував міський голова, і приймали оптимальне рішення щодо розв’язання тієї чи іншої проблеми. На привітання одного з журналістів: «Доброго ранку, Сан Санич» ми почули у відповідь: «Сашку, це для тебе ранок, а для мене давно день». Принагідно зауважу, що годинник показував пів на восьму.
Тих, хто не раз мав можливість спілкуватися з Олександром Омельченком, така відповідь не дуже здивувала, оскільки вони знали, що робочий день міського голови починається з п’ятої ранку. Незважаючи на погоду чи пору року, він — до того, як прибути в міськдержадміністрацію — встигав об’їздити значну частину столиці й на власні очі переконатися, як виконують міські служби та керівництво районів доручення і розпорядження міської влади.
Тобто в місті був господар, який, відстоюючи інтереси київської громади, не побоявся навіть судитися з Кабміном, завдяки чому в міську скарбницю було повернуто сотні мільйонів гривень. І нині можна з певністю твердити, що за Олександра Омельченка такого колапсу, який стався минулих вихідних і не закінчився досі у столиці, можна було якщо не уникнути, то принаймні наслідки його було б уже ліквідовано. Знову ж таки тому, що в місті був господар, який достеменно знав усі вузькі місця столиці й міг оперативно зорієнтуватися в будь-якій ситуації.
На жаль, на зміну «епосі» Сан Санича прийшла «космічна ера», що запам’яталася популізмом Леоніда Черновецького, який здебільшого з’являвся на робочому місці не раніше обіду, а найважливішим завданням його «молодої команди» став дерибан міського бюджету та комунальної власності. Як наслідок, зима 2009 року хоч і не була такою щедрою на снігопад та заметілі, як нинішня, запам’яталася тим, що тротуарів не прибирали зовсім, внаслідок чого у травмпункти потрапили тисячі людей.
І ось минулих вихідних Київ знов опинився у ситуації, яку дехто навіть встиг охрестити ядерною зимою. Рух транспорту повністю завмер, оскільки навіть центральні магістралі стали прохідними хіба що для БТРів і тракторів. Люди знову, як у часи Черновецького, проклинали владу. А голова Київської міської держадміністрації лише в суботу надвечір звернувся до киян із повідомленням про введення у столиці надзвичайного стану і спробував заспокоїти їх тим, що «комунальні та дорожні служби працюють у цілодобовому режимі, до роботи залучено підрозділи Державної служби з надзвичайних ситуацій».
Стосовно надзвичайного стану, то це жителі столиці зрозуміли і без нього ще у п’ятницю ввечері, коли добиралися на автівках додому по 5—6 годин або кидали їх обабіч доріг. А ось щодо роботи снігоприбиральної техніки, то Олександрові Попову, мабуть, не завадило б, як це робив Олександр Омельченко, самому проїхати більшістю вулиць міста і переконатися, чи справді техніка працює так ефективно, як йому доповідали. Натомість обов’язки столичного керівника взяв на себе Прем’єр-міністр Микола Азаров, який вирішив проінспектувати обстановку в столиці. І переконався, що вона дуже далека від бажаної, коли його авто не змогло подолати снігові кучугури на трасі між Правим і Лівим берегом столиці.
У той час, як повідомляють інформагенції, в обласних центрах України, де також пройшли сильні опади, ситуацію вдалося виправити досить оперативно. Передусім завдяки тому, що влада на місцях була готова до такого розвитку подій і вжила невідкладних заходів. Приміром, у тому ж Львові до переконання водіїв залишити свої авто на стоянках міська влада ще напередодні підключила всі ЗМІ. Тому і заторів було менше, і техніка, яка прибирала сніг на вулицях, могла виконувати свою роботу ефективно. Для київської ж влади негода знову стала несподіванкою, хоч метеорологи заздалегідь повідомили про сильні снігопади та вітер. Хоч заторів у багатьох випадках можна було уникнути, заборонивши рух Києвом багатотонних фур. Проте навіть цього не було зроблено. Тому у киян цілком закономірно виникає запитання щодо професіоналізму тих, хто засідає у владних кабінетах на Хрещатику. Особливо після того, як вони з телеекранів розповідають про розчищені вулиці, а люди, потопаючи в заметах, спостерігають, як далеко на недругорядних дорогах авто своїми днищами продовжують утрамбовувати і без того спресований сніг…