ВІТАЄМО!
Днями виповнилося сімдесят нашому колезі — журналістові-урядовокур’єрцю Георгію Косих.
Найбільша радість — від праці рук своїх
Журналістське ремесло належить до тих, яким не можна займатися з примусу. Той, хто не має цього у крові, навряд чи може зрозуміти магнетизм такої роботи, який лише підсилюється непередбачуваністю життя. Однак, якщо відчуваєш, що заради кількох газетних рядків здатен відмовитися від багатьох життєвих принад — значить, твоя дорога правильна.
Студентом-старшокурсником, маючи за плечима робітничу професію і навички солдата-артилериста, розпочав професійний журналістський шлях і Георгій Косих: працював у авторитетних республіканських виданнях і на телебаченні.
Наприкінці вісімдесятих і початку дев’яностих років минулого століття Георгій Євгенович разом з однодумцями створював урядову інформаційну службу і кілька років поспіль очолював прес-службу Кабінету Міністрів. Добре розуміючи важливість інформаційної складової діяльності виконавчої влади, став одним з ініціаторів створення газети «Урядовий кур’єр».
І навіть представляючи нашу державу на дипломатичній роботі, Г. Косих не полишав зв’язків з газетою. Був одним з найактивніших коментаторів визнання України на світовій арені, зокрема в консервативній Європі, й одним з найпалкіших уболівальників на німецьких боях братів Кличків, про що ексклюзивно розповідав на сторінках «Урядового кур’єра».
Нині високий професіоналізм ювіляра проявляється на спортивних сторінках видання та у висвітленні актуальних тем міжнародної політики, а що багато чого залишилося «за кадром», так ми про це ще напишемо. Правда, Георгію Євгеновичу?!!