Телевізійні кадри, як на Житомирщині зрубали одразу 400 молоденьких сосон і урочисто повезли їх до Києва, гострими стрілами вцілили в серце. Саме з них монтували головну ялинку України, тому одразу безжально підпиляли стовбури, щоб вставити їх у металеві опори. І це теж продемонстрували глядачам. Щиро кажучи, не розумію суті таких бравурно-урочистих відеорепортажів, які, проте, рік у рік наввипередки демонструють наші телеканали.
Чи не краще замість ось такого майже ритуального дійства культивувати заміну живих дерев на штучні, як це робить Європа? І не тільки вона. Скажімо, в Івано-Франківську штучна ялинка вже навіть окупилася. Для цього знадобилося чотири роки. А далі — економія і для міського бюджету, й для навколишнього середовища. Адже зрубати дерево швидко, а виростити довго. Потрібно принаймні шість років для метрової красуні, кажуть лісівники.
Ще в 2018-му в Рівному теж провели опитування, яку ялинку хотіли б бачити на майдані Незалежності його жителі. Більшість висловилася за штучну. Міський голова пообіцяв дослухатися до цих побажань надалі. Але і 2020-й рівняни зустрічатимуть із живою ялинкою.
Радує хіба те, що ритуалу, коли її везуть із лісництва за десятки кілометрів, не буде. Цю ялинку місту подарувало приватне підприємство «Газотрон», бо там вона вже створювала певні незручності. А працівники тресту зеленого господарства оперативно доставили її на майдан і активно монтують, бо часу до Миколая, коли традиційно запалюють новорічне дерево, обмаль.
Висота нашої красуні — 23 метри, їй уже 55 років. Із газотронівських ялинок вона найгустіша, бо росла окремо від інших. До речі, практика, коли новорічні дерева дарують громадам приватні господарі, популярна, приміром, у Львові.
Справді, ялинки не вічні, і коли настав час їх зрізати, чому б не подарувати в такий спосіб новорічну радість іншим? Щоправда, не знаю, чи надовго вистачить господарів і підприємств, де є саме такі ялинки чи сосни.
А ось змиритися з масовим вирубуванням зеленої краси не можу. 90 тисяч ялинок запропонують цього року на продаж лісівники лише на Рівненщині. Їх спеціально вирощують для продажу, але ж це така недовга радість. На щастя, частина їх буде в горщиках із землею, щоб після свят дерево можна було висадити у ґрунт, а не викинути на смітник. Післяріздвяні смітники в наших містах — це, погодьтеся, окрема тема. Натомість екологи б’ють на сполох: утилізувати штучні ялинки непросто. І що ж робити? Як на мене, чудову відповідь підказує молодь: у Гощанській гімназії №1 розпочався парад новорічних ялинок. Звісно, оригінальних, їх виготовили родини з пап’є-маше. Вони такі, що замилуєшся.
До речі, й у Рівному школярі вже традиційно власноруч виготовляють великодні іграшки, якими прикрашають дерева в місті. Чому б не робити щось на Новий рік? Чому, врешті, не взяти приклад із Рівненської центральної міської лікарні, яка у всіх відділеннях встановлює дерева, які виготовили небайдужі пацієнти? І люди свою потрібність відчувають, й інших радують.
Натомість головна рівненська красуня ось-ось засяє новою ілюмінацією майже за мільйон. Щоб її придбати, депутати ще у жовтні зняли кошти з ремонтів двох міських вулиць.
У мене вдома вже добрячий десяток років стоїть штучна ялинка. Змінюю тільки кольорову гаму її прикрас. А якщо хочеться неповторного аромату, купую малесенькі ялинкові чи соснові гілочки, яких теж продають безліч. Щоправда, нині придбаю у лісівників ще й живу ялинку в горщику: нехай потім радує око дітям та онукам. Чим не варіант?