На «гражданці» час для кожного плине по-своєму: неквапливо чи вмить. Чого не скажеш про години на полі бою. Бійці зі сходу розповідають, що там життя проживають спільне — ротне чи батальйонне. Один, не приведи Господи, вибув з обойми — вважай, під загрозою десятки життів побратимів. Там не баряться. І взагалі не живуть напіввимірами. Однак і час служби вичерпується — для тисяч наших співвітчизників нарешті настав довгоочікуваний дембель. За приблизними підрахунками, зі сходу має повернутися понад 50 тисяч осіб. З чим зіткнуться ветерани в мирному житті? Як зустріне суспільство тих, на кого ще кілька днів тому молилися і дякували за мир в оселях? Важко відповісти на всі ці запитання однозначно.
На думку військових, соціальних психологів, психотерапевтів, суспільну думку формує інформаційна ідеологія. Багато залежить від того, як висвітлюють події засоби масової інформації. За словами соціального психолога Олега Покальчука, навіть нині у солдатів на сході відбувається злам у сприйнятті реальності. Адже телевізійні канали, які транслюють свої програми на лінії фронту, здебільшого проросійські.
ЗМІ, не нашкодьте!
Виникає ситуація, коли людина розуміє, що захищає свою країну від ворога, а з «ящика» їй «втирають» зворотне. Тому Олег Покальчук і звертається до журналістів з проханням донести всім, що з фронту повертаються люди з дещо інакшим світосприйняттям, з вадами здоров’я. І просить нічого не замовчувати.
Не раз нам доведеться самим переконатися в тому, що ці люди можуть голосніше розмовляти, бо коли навколо лунають вибухи і постріли, слух притупляється. Хтось може й поскаржиться на слабкість зору — це також прикрий наслідок війни. Без компромісу тут не обійтися. А ще фахівець втішає тим, що такі наслідки для більшості будуть тимчасовими. Молодий і сильний організм здатний впоратися з такими проблемами.
На думку Олега Покальчука, того негативу, який намагаються нав’язати українцям ворожі медійники (типу сплеску бандитизму, наркоманії, п’янства), не буде. Як і хвацьких дев’яностих. Звичайно, «хантери» кримінального світу залучатимуть до своїх лав потрібних їм людей, але колишні фронтовики масово не погоджуватимуться на такі пропозиції. Сьогодні легше знайти роботу, аніж організувати банду. Адже наркоманія не є складовою української культури, та й задороге це задоволення. А ось алкоголізм побутує у суспільстві й без бойових дій. Ніде правди діти, горілка у поєднанні з депресивним станом може сприяти поповненню міліцейських зведень. Також на тлі особистої антипатії виникатимуть конфлікти з відповідними наслідками, на жаль, не без цього.
Дав слово — виконай
Співвітчизники, які повертаються з АТО, — люди досить харизматичні. Воєнний досвід привніс у їхнє життя рішучість, виразність й чіткість дій, адже вони, привчені відповідати за свої слова й розплачуватися за власні вчинки, вимагатимуть цього й у цивільному житті. Якщо мирні жителі сприймають життя різнобарвним, то для військового є чітке розмежування білого і чорного, добра і зла.
— Тому, — додає військовий психолог, начальник відділення психологічного забезпечення управління з роботи з особовим складом командування Повітряних сил ЗСУ полковник Сергій Ємельяненко, — для ветеранів вчинок є ознакою поведінки, а не балачок. У бойовій обстановці людина ризикує життям і здоров’ям. Для захисту від вражаючих чинників бою існують спеціальні засоби: бронетехніка, укриття, бронежилети, шоломи тощо. Проте найуразливішим місцем людини є психіка, на яку бронежилет на одягнеш. Психічний біль може тривати роками, десятиліттями.
Як зауважив офіцер, війна — це стрес, на який кожен організм реагує по-своєму. Чим більш людина психологічно підготовлена, тим з меншою шкодою для здоров’я мине перебування в бою. Неможливо порівняти вплив обстрілу, який триває 20–40 секунд, і тривале перебування у стані постійного нервового напруження у несприятливому середовищі (у заручниках). Тому й постстресова поведінка у кожному випадку своя. Перебуваючи у бойовій обстановці, бійці звикають до іншої плинності часу, розпорядку дня. Вони рахують секунди після залпу, спілкуються жестами й короткими фразами, намагаючись не сколихувати зайвий раз повітря. Повернувшись до мирного життя з його неспішним ритмом, «у полон» диванів, телевізорів і холодильників, ветеран спалахує спочатку внутрішнім, а потім і зовнішнім бунтом. Це слугує причиною соціальних протестів і політичної активності учасників бойових дій, об’єднання їх у організації тощо.
Різні фахівці одноголосно радять не вказувати, як треба будувати ветеранські об’єднання, або й не зважати на них. Так буде краще для всіх. У кожної групи буде свій лідер, свої напрями діяльності. Ветеранів у політиці психологи нині бачать хіба в ролі технічних кандидатів. А ще фахівці звертаються до громади з проханням не обіцяти бійцям АТО того, що нереально буде втілити, зокрема йдеться про соціальні блага. Адже вони привчені до девізу «Дав слово — виконай».