До Дня захисників та захисниць України в Черкасах триває мистецький проєкт, який започаткували місцева тероборона, департамент освіти та гуманітарної політики міської ради і фотохудожник Ігор Єфімов. На його світлинах — жінки й дівчата, які служать у Збройних силах України. Офіцери та солдати, бойові медики і психологи, зв’язківці й діловоди…
Щодня в соцмережах і на сайтах тероборонівці презентують по одній світлині наших воїтельок, а у святкові дні представлять виставку 15 портретів учасниць проєкту «У війни — жіноче обличчя».
Як розповів речник Черкаської бригади ТрО Максим Дубінський, ідея організувати конкурс виникла під час спілкування з колегами-військовими. Його ідея — показати, що у війську нині багато молоді, гарних і просто чарівних жінок. Проєкт реалізовували в кілька етапів, а завершальним стане виготовлення календаря, в який увійдуть 12 світлин.
Одна з фотомоделей молодший лейтенант Софія розповіла, як потрапила до загону тероборони. «Минулої осені я закінчила військову кафедру в ЧНУ ім. Б. Хмельницького за напрямом військовий психолог, тож почала шукати, де проходити військову службу. Знайомі порекомендували спробувати сили в цьому підрозділі. Прийшла, познайомилася з командиром, офіцерами, які вже стали моїми колегами. Командир допоміг підібрати посаду, де я була б найкориснішою».
Великих відмінностей між армійською службою жінок і чоловіків, стверджує Софія, немає. «Звичайно, є військова дисципліна, їздимо на стрільби, маємо інші фахові заняття. Разом з іншими дівчатами брала участь в обкатці танками. Дискомфорту в тому, що поряд більше чоловіків, не відчуваю, швидше певну опіку. Мені 22 роки, й досвідченіші військові-чоловіки намагаються по-батьківськи допомогти.
У той час колектив саме формувався, знайомилися одне з одним, а тепер уже здружилися. У колективі багато молоді, хоч керівники вже досвідчені. У них є чого повчитися, й командири залюбки діляться військовим і життєвим досвідом».
Питаю, як родина поставилася до такого вибору. «Мій брат — військовослужбовець. Спочатку довго мене відмовляв, хвилювався, — ділиться думками Софія. — Але потім, коли все було вирішено, мама й брат лише підтримували. Відчуваю, що ця робота дає змогу розвиватися: курси, військовий вишкіл».
Про участь у проєкті розповідає: «Дуже багато людей нині морально виснажені у зв’язку з війною, їм бракує позитивних емоцій, а проєкт демонструє, що серед військових багато молоді, розумних й гарних людей. Вважаю, що це стане моральною підтримкою для всіх воїнів, які звернуть увагу на світлини дівчат. Це може заохотити молодь приходити в підрозділи ЗСУ. А те, що військо наше тепер прогресивне, злагоджене й налаштоване на перемогу, на мою думку, має наповнювати гордістю кожну людину в Україні».
Молодшого сержанта, старшого бойового медика Анастасію в підрозділ тероборони привело повномасштабне вторгнення росії на територію України 24 лютого. До цього працювала в одному з відділень Черкаської обласної лікарні. Піти у військо вирішила того самого дня, як ворожі ракети й авіація завдали ударів по мирних містах.
«В армії нині немає штучного розподілу на чоловіків та жінок. Офіційно тепер усі — військовослужбовці, — ділиться спостереженнями Анастасія. — Це відчувається й на навчаннях, де основними стають знання та вміння військового, а не стать».
Про найважче на службі розповідає так: «Це навіть не у фізичному плані, а у психологічному, та й не можу зауважити, що найважче, а просто незвично. Для багатьох чоловіків, особливо з досвідом, військова справа звична, а жінкам іноді доводиться торувати власну стежку. Знайомі та родина пишаються тим, що я у війську.
А щодо проєкту «У війни — жіноче обличчя» вважаю, що саме так ставити питання нині просто необхідно. Адже застаріла догма, що жінка має завжди бути на другорядних ролях у суспільстві, нині не відповідає реаліям. Якщо є мотивація, сили і здоров’я, то жінка може багато досягти в будь-якій галузі, зокрема військовій. Проєкт засвідчує, що річ не у статі, а в бажанні та вмінні виконувати обов’язок».
Нині, згідно із Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», жінки виконують військовий обов’язок на рівних засадах із чоловіками. Сюди належать прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби та служби у військовому резерві, виконання військового обов’язку в запасі та додержання правил військового обліку.
У репрезентативному загальнонаціональному опитуванні, яке проведено цього року 3—4 березня, 59% українських жінок заявили, що готові особисто взяти участь у збройному опорі, щоб покласти край російській окупації України.
ДО РЕЧІ
За офіційними даними, у Збройних силах України нині служать понад 38 тисяч жінок. 7 тисяч із них пішли в армію після початку повномасштабної війни. Про це повідомила заступниця міністра оборони Ганна Маляр на Другому саміті перших леді та джентльменів, який відбувся в Києві у липні.
«Є й цивільні жінки, які в ЗСУ працюють. Тобто загалом у ЗСУ понад 50 тисяч жінок. За цифрами Україна має один з найбільших показників кількості жінок у збройних силах серед країн — членів НАТО», — розповіла вона журналістам.
Нині в ЗСУ є танкістки, артилеристки і навіть унікальна інструкторка з глибоководного військового дайвінгу. Ганна Маляр запевнила, що в Міноборони взяли прямий курс, аби зробити службу жінок у ЗСУ якомога комфортнішою.
Ми в Google+