Тетяна ЧАРКОВСЬКА,
вчителька української мови
та літератури Київської середньої школи
№49 для «Урядового кур’єра»
Одні співці мають славу після смерті, інші — за життя. Та увінчана вона не пелюстками троянд, а колючим терном. Зоря Лариси Косач була яскравою, а тьмяніла лише від недуги.
Ще малою нарекла мати доню УКРАЇНКОЮ, бо серцем і душею переймалася долею рідної землі. Бог дав українцям пісню, а цю дівчину щедро наділив піснею-словом. І понесла вона те слово то з ніжністю, то грізно, то лагідно, то з болем і сльозою.
В одному з листів до Ольги Кобилянської вона зазначає, що «на літературний шлях було вийти легко, бо родина — творча». Близьке оточення — високоосвічені люди. Мати Олена Пчілка намагалася всебічно розвивати дітей, а їх було шестеро. Старшому синові Михайлові та Лесі створила власну шкільну програму, за якою навчала до п’ятого класу.
Талант поетеси формувався під впливом багатьох чинників. У її творчість увійшла любов до українського народу, Поліського краю, народної пісні (вона зібрала та записала 225 мелодій, які пізніше видав окремою збіркою чоловік Климент Квітка). Була не тільки талановитою в поезії, а й прекрасно грала на фортепіано, мала потяг до музики, малювання. Зізнавалася, що «з неї кращий був би музикант, ніж поет, але натура утяла жарт».
Леся не мала ні середньої, ні вищої освіти, проте належала до найосвіченіших людей свого часу. З легкістю вивчала мови — класичні, європейські, читала в оригіналі твори світових письменників. Робила переклади з німецької, французької, англійської, італійської, польської. У 1890 році написала підручник з історії Давнього Сходу для молодших сестер.
Твори писалися, линули, їх не можна було зупинити, та поруч завжди був суворий критик — мати. Разом із творами формувався характер поетеси. Іван Франко у 1898 році в одній із статей зазначив: «Від часу Шевченкового «…поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова».
Водночас він назвав її «слабосильною жінкою». У чому ж це «слабосилля»? У кволому здоров’ї? У хвилинному щасті із Сергієм Мержинським чи шлюбним чоловіком Климентом Квіткою?
Ніколи не відчувала Леся Українка слабкості в тому, чим наділив її Господь! Твори, твори й ще раз твори! Хоч як було фізично боляче після чергових операцій, проте ніколи не зраджувала Муза — Поезія.
Так, вона мала «ліричну душу», багату на почуття, здатну пройнятися красою музики, поезії, живопису, готову розділити чуже горе й щастя. Була витонченою й інтелігентною натурою. Лесині твори потрібно не читати, а вслухатися, саме вслухатися, і тоді вони розкажуть про «життя її серця».
У ліриці — мотиви молодості й кохання, щирої дружби й захоплення природою. Ця тендітна жінка відстоювала своє право на повноцінне життя, не скиглила, а закликала діяти, активно творити власну долю.
Талановитий поет та літературознавець ХХ століття Микола Зеров наголосив, що «з усім ліризмом своїх почувань, з усією напруженістю волі, з усім своїм культом нелюдської сили і мужніх чеснот, Леся Українка скрізь і всюди у своїй поезії зостається ЖІНКОЮ».