ЗАКОНОПРОЕКТ
Мінрегіон планує заборонити маленькі поліетиленові пакети
У Швейцарії нині готуються до «генерального» прибирання всесвітнього масштабу: збираються запустити супутники — прибиральники відходів на космічній орбіті. А ось Україна тільки-но підходить до «малого прибирання»: хочуть накласти «табу» на шкідливу для довкілля упаковку. Нарешті не лише громадськість, а й чиновники усвідомили, якої шкоди навколишньому середовищу завдають такі дрібниці, як маленькі поліетиленові пакети. Мінрегіон розробив і запропонував громадськості обговорити законопроект про обмеження виробництва, використання, ввезення та розповсюдження в Україні полімерних пакунків. Законопроект пропонує обмежити «ходіння» не всіх полімерних пакунків, а лише надтонких — завтовшки 0,025 мм і об’ємом до 20 л.
Політ пакета над гніздом…
Під «репресивні заходи» потрапили лише маленькі пакети, хоч насправді целофанова упаковка нас оточує всюди. В магазин взагалі можна йти без торбинки, адже там за копійки можна купити зручну целофанову «майку» для покупок. А вже маленькі пакети — в них кладуть буквально все, і за цю упаковку в магазинах та на базарах навіть грошей не беруть. Тож вони — на кожному кроці. Ці пакети носяться вулицями, віднесені вітром, застрягають у гілках дерев, а іноді, якщо «зловити гаву», то й по обличчю може «мазнути»…
Та це швидше дискомфорт, а не біда. А ось справжньою бідою ці, на перший погляд, безневинні пакети стають для довкілля.
— Такі пакетики не розкладаються понад 200 років. Вони забивають зливостоки, річки, і внаслідок цього виникають повені та підтоплення територій, — пояснює те, що під дію законопроекту вирішили підвести лише найменші й «найкусючіші» пакети, начальник управління благоустрою територій та комунального обслуговування Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Олександр Ігнатенко. — Великі полімерні пакунки ми вважаємо за потрібне поки що залишити, зокрема тому, що люди їх використовують для збирання побутових відходів.
Нині законопроект винесено на обговорення громадськості, однак навіть зараз уже можна припустити, що майже ніхто не буде проти заборони цих пакетиків — усі ж бо хочуть жити в комфортному середовищі! Однак вводячи заборону, спочатку потрібно дати відповідь на інше запитання: яка альтернатива? Адже без упаковки не обійтися.
Олександр Ігнатенко каже, що альтернативою можуть бути біополімерні пакунки, які розкладаються приблизно за 4 роки.
Але думки посадовця поділяють не всі. Голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко взагалі розкритикувала законопроект, зауваживши, що, по-перше, його ініціювали запізно, а по-друге, не порадилися з експертами-фахівцями відповідних інститутів. Та й на винахідливість наших підприємців варто було б зробити поправку.
— У цьому маленькому рамковому законі треба було сказати про подальшу перспективу інших пакетів. Бо бізнес після заборони пакетиків завтовшки 0,025 мм зробить їх товщими і далі випускатиме, а пакети понад 20 л і далі забруднюватимуть довкілля. Нині говорять про біополіетилен — немає такого в природі! Бо складова поліетилену — етилен — високотоксична речовина. Його хімічний склад, навіть якщо додати біологічні речовини, не дає можливості розпадатися так швидко, як біологічному матеріалу. Добре, що фільтрат, який утворюється на полігонах, збирається та контролюється. А на несанкціонованих звалищах, у ярах та балках, ця речовина проникає у грунти, грунтові і навіть підземні води. Це загрожує здоров’ю людей, які користуватимуться цією водою. Отже, міфи видумують виробники поліетилену, щоб залишати нас у полоні цього штучного матеріалу. Треба економічно стимулювати та підтримувати ті підприємства, які використовують екологічно дружню упаковку.
Що ж це має бути за упаковка? Олександр Ігнатенко має відповідь на це запитання:
— Для тих, хто загортає бутерброди, є полімерна плівка, яка не так сильно «розноситься» й не так забиває зливостоки, бо після використання її викидають у сміття жмутом. Також є полімерні сітки, які можна використовувати під час продажу овочів. Як альтернативу можна розглядати і сумки багаторазового використання та насамперед паперові пакунки.
Назад у майбутнє
Старшому поколінню така екологічно дружня упаковка знайома з радянських часів, коли целофанові пакети коштували, здається, 10 копійок, а це тоді було не так дешево, тож одноразовими їх ніхто не вважав. Їх прали, висушували і знову пускали «в обіг». Зазвичай тоді люди йшли в магазин чи на базар з «авоською» або торбинкою «з плащівки». Ковбасу в магазині загортали в сірий папір, а оселедець… у газету.
Нині рибу в папір з друкарською фарбою вже ніхто не загортає. Втім, брати чистий папір теж не поспішають. Походивши по базарах і супермаркетах, я побачила безальтернативність тих маленьких поліетиленових пакетів, які пропонують оголосити «поза законом». Більш того, на базарі одна економна бабуся — продавщиця домашнього сиру, вочевидь, ще з радянських часів засвоївши, що це — річ багаторазова, намагалася покласти шматок сиру у вживаний пакет… І таке буває.
Щоправда, вдалося знайти й «альтернативу» — на жаль, лише на кількох точках. Так, у деяких супермаркетах у паперових пакетах продають хлібобулочні вироби. Щоправда, власного виробництва. Ті ж, що з хлібозаводів — у звичному поліетилені. А ще в одному супермаркеті в паперові пакети пакують ковбасні вироби. Оце, власне, і все…
Великі пакети поки що будуть «в законі». Фото з сайту livejournal.com
Батіг чи пиріг?
Загалом торговельники не проти екологічно дружньої упаковки. Але… Позаторік власник магазину в одному з обласних центрів спробував повністю перейти на «еко». Проігнорувавши поліетиленові пакети, замовив паперові. Та проти «проголосувала» економіка бізнесу. Бо чоловік «влетів у копієчку»: ті пакети коштували недешево, тож вирішив, що за них покупці повинні платити хоча б за собівартістю — 25 копійок. Однак це відлякало покупців. Нині ці пакети допродують уже по 15 копійок, і нових не замовляють. Власник магазину переходить на традиційний поліетилен, поки не розорився…
То як насправді зацікавити громадськість перейти на упаковку, яка не шкодить довкіллю? На екологічну відповідальність людей навряд чи можна розраховувати, доки рівень доходів більшості такий, що змушує їх економити на всьому. Починаючи з одноразової упаковки. Тетяна Тимочко каже, що, з одного боку, потрібна масштабна просвітницька кампанія серед населення. А з іншого — стимулювання підприємств до заміни полімерної тари та упаковки на «дружні» види.
А ось Олександр Ігнатенко пропонує замість пирога батіг: не стимулювати використання еко-упаковки, а ввести штрафні санкції для тих, хто користуватиметься поліетиленом:
— У європейських країнах на ці пакунки вводять відповідні податки, і їх стає невигідно виготовляти і використовувати. Ми пропонуємо такий механізм, бо розрахувати компенсатор дуже важко. Щодо відповідальності, то в Адміністративному кодексі України заборонено займатися певними видами господарської діяльності. Штрафи за це сягають 1700—8500 гривень.
А ЯК У НИХ
За кордоном давно вже побачили небезпеку «пакетної» проблеми. І перейшли до її ліквідації. Уже майже 40 країн прийняли нормативні акти, які або забороняють, або обмежують використання такої упаковки. Так, зауважують фахівці, в Китаї, в Сингапурі, Бангладеші й Австралії вже впровадили таку заборону. А з цього року «табу» на поліетиленові пакети вводять Італія та Франція.
ЧИСТЕ МІСТО
Сумських школярів учать турбуватись про довкілля на сміттєвих полігонах
Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
Щоразу проходячи у дворі повз двійко брудненьких контейнерів для сміття, пригадую їхніх «побратимів» кількарічної давності. Тоді мешканці навколишніх п’ятиповерхівок із здивуванням розглядали різнокольорові бачки для роздільного збирання сміття. Один — для харчових відходів, другий — для пластикових пляшок, третій — для скляної тари… Тільки дивись на колір і написи. А потім сміттєвоз усе те відправить куди слід.
Але ця «євроновація» існувала лише кілька місяців: більшість мешканців виявляла впертий побутовий дальтонізм, кидаючи все сміття в один бак. Тож невдовзі кольорові контейнери щезли, а на їх місці знову з’явилися сірі й невиразні — саме ті, до яких звикли…
Та «сміттєве питання» зачіпає городян, як кажуть, за живе. Аспектів і відтінків — десятки. З-поміж них — так званий «целофаново-пакетний». Хоч як намагаються люди запаковувати сміття, рвучкі вітри роблять свою справу. Літаючі пакети можна побачити скрізь. Целофанове засилля набирає загрозливих масштабів.
Аби «сміттєве» питання вирішувати комплексно, в Сумах усерйоз узялися за роботу на кількох напрямах. Головний — обласний центр бере активну участь у реалізації національного проекту «Чисте місто» разом з Києвом, Тернополем, Харковом, Чернівцями, Хмельницьким та іншими містами. Торік у листопаді відбулася ділова нарада за участю як міської влади та служб ЖКГ, так і німецьких спеціалістів, які допомагають по-європейськи підходити до спорудження сміттєпереробного комплексу. Городяни одностайні в думці, що таке виробництво вкрай потрібне.
Першим кроком тут стало проведення тендера на право розробки техніко-економічного обгрунтування новобуду. Переможцем став Харківський спеціалізований інститут «УкркомунНДІпроект», який має багатий досвід у цій царині. Передбачається, що глибина переробки вторинної сировини буде не нижчою 50%.
Нині визначають параметри складів твердих побутових відходів, місце розташування комплексу тощо. Орієнтовно в квітні має завершитися перший етап сміттєпереробного марафону, а потім доведеться шукати відповіді на інші запитання, насамперед фінансові. Адже слід залучити майже 100 мільйонів інвестиційних гривень. У перспективі на такий комплекс можна очікувати не раніше 2014 року. А поки що майже все залишається по-старому. ТОВ «А-Муссон» та «Грінко-Суми» щодня доставляють на полігон десятки тонн сміттєвих вантажів.
Утім, помітні й певні зрушення. Як, скажімо, активізація роз’яснювальної роботи серед населення щодо користі й потреби роздільного сортування сміття. І цілком правильно акцент зроблений на школярську аудиторію. Для учнів навіть влаштовують поїздки на полігон, аби діти на власні очі побачили, що й до чого.
У супермаркеті «Сільпо» покупцям почали пропонувати не традиційні целофанові, а паперові пакети — різних розмірів і форми — для батонів, булочок, круасанів, іншої здоби власної випічки. На запитання, чому перейшли на паперову упаковку, продавець цілком справедливо здивувалася: а хіба продукти корисно зберігати в целофані?
Отож не все так і занедбано. Принаймні наведені штрихи додають оптимізму до майбутньої картини, в якій неодмінно переважатимуть чистота і порядок.