НОВАЦІЯ
З 1 січня 2012 року в разі створення зернового
пулу Україні доведеться кооперуватись уже не з Росією і Казахстаном, а з
ЄврАзЕС
Про це заявив президент Російського зернового союзу Аркадій Злочевський під час телемосту «РИА-новости» між Москвою—Києвом—Астаною на тему «Перспективи зернового пулу: Росія, Україна, Казахстан».
Гра за єдиними правилами
— Кооперуватися доведеться вже не трьом країнам, а Україні і Євразійському економічному співтовариству (ЄврАзЕС), — заявив А.Злочевський, пояснивши: — У рамках відносин між Росією і Казахстаном цей пул буде реалізовано в автоматичному режимі. Ми вступаємо в єдиний ринок і починаємо грати за єдиними правилами. Залишиться, як і раніше, конкуренція між казахськими і російськими компаніями, але між країнами з 1 січня 2012 року конкуренція зникне. Тобто домовленості мають бути вже між ЄврАзЕС і Україною.
Представник РФ також повідомив, що Україна, Росія та Казахстан втрачають до $10 на тонні зерна порівняно з конкурентами через відсутність єдиних правил гри у Причорноморському басейні. Основне завдання пулу — захист інтересів країн-учасниць на зовнішніх ринках. Крім того, можна економити на логістиці та транспортуванні зерна, переконаний А. Злочевський.
«Україна має великі можливості з вивозу зерна, Росія — середні, а Казахстан — мінімальні. Якщо домовленостей щодо пулу буде досягнуто, треба буде більшою мірою експортувати українські зернові ресурси, а потреби внутрішнього ринку України покривати за рахунок Росії. Те саме стосовно Казахстану до Росії. Для цього слід домовитися про певні правила взаємозаміщення обсягів, щоб усі національні потреби були задоволені на консенсусній основі», — пояснив він орієнтовну схему, за якою відбуватиметься експорт чорноморського зерна у разі досягнення домовленостей між урядами.
Україні бракує потужностей для експорту власного зерна. Фото з сайту nibulon.com
Потрібні вагони й елеватори
У відповідь директор департаменту економічного розвитку та аграрного ринку вітчизняного Мінагропроду Сергій Кваша зазначив, що поки що в Україні недостатньо потужностей для експорту власного зерна, не кажучи вже про чуже. «Розвиток зернового ринку в Україні за останні кілька років свідчить, що ми самі маємо деякі проблеми із зерновою інфраструктурою для експорту. Тому нам слід чітко розуміти умови, які маємо підписати з російськими і казахськими експортерами зерна. Це стосується і портової інфраструктури, і залізничних вагонів. Наприклад, урожай зернових цього року становив 57 млн тонн, а сукупна ємність сертифікованих зернових складів — 31,7 млн тонн, зокрема портові елеватори — 2,3 млн тонн», — повідомив чиновник.
Для розвитку Чорноморського регіону потрібні інвестиції у розвиток нових портових елеваторів і удосконалення логістики з точки зору не лише морських портів, а й залізничного транспорту, уточнив С.Кваша. Тут теж є проблеми. Наявна кількість вагонів недостатня, щоб ми могли оперативно реагувати й ефективно здійснювати поставки продовольства, додав він. Загалом позицію країни висловив Прем’єр-міністр Микола Азаров під час візиту в Казахстан. Він сказав, що в Україні є можливості, але ми їх вивчаємо і за нарощування обсягів виробництва зернових до 80 млн тонн інтереси нашої держави у цих відносинах мають бути на першому місці.
Президент Української зернової асоціації Володимир Клименко зазначив, що за такого стану інфраструктури і таких планів з нарощування виробництва Україні треба будувати нову елеваторну промисловість. «За 20 років держава не побудувала жодного елеватора. Все, що було побудовано, — робота приватного бізнесу, — наголосив він. — Якщо зерновий пул буде якось допомагати розв’язувати це завдання, тоді є що розглядати, — додав В.Клименко. — Крім того, треба на повну потужність запустити будівництво вагонів на Крюківському вагонобудівному заводі, щоб покрити їх дефіцит у наших країнах. Так, при замовленні 2,5 тис. вагонів за добу нам дають лише 1,2 тис., що ускладнює і гальмує експорт. Якщо запустити завод на повну потужність (на три лінії), можна випускати за рік 3 тис. вагонів».
Ідея хороша, реалізація — сумнівна
— Нині ж ми як були конкурентами, так ними і лишаємось, — слушно наголосив президент УЗА. — Ми постачаємо зерно в одні і ті самі точки планети, і на сьогодні – хочемо того чи ні - ми є конкурентами. Чи можливо зробити з конкурентів союзників і разом продавати зерно? Це складне завдання. Щоб ефективно розв’язати завдання пересування зерна в рамках трьох і більше держав, потрібен орган, який буде схожий за функціями і відповідальністю з міністерством хлібопродуктів колишнього СРСР. Тобто рахуватиме баланси у всіх державах зернового пулу, забезпечить оптимізацію перевезення вантажів, володітиме достатньою кількістю транспорту. Чи можна його створити? Маю великий сумнів!».
«Не секрет, що експорт здійснюють комерційні структури — що в Росії, що в Україні, що в Казахстані. Державна структура не займає домінантного положення. Йдеться насамперед про позиціонування з точки зору правил, встановлених державою для комерційних компаній на своїх територіях», — зазначив А.Злочевський у відповідь на пропозицію.
Директор департаменту з управління ресурсами зерна Національної компанії «Продовольчо-контрактна корпорація» (державний зерновий оператор Казахстану) Сабі Кашкінбаєв теж висловив сумнів щодо можливості реалізації зернового пулу.
— Ідея хороша, але реалізація вимагає великої кількості учасників, зокрема залізничних структур трьох країн, портових, інших приватних структур, тож вона на сьогодні доволі сумнівна, — заявив він. — Звичайно, ми готові приєднатись і обговорювати всі варіанти. Щодо конкуренції, то вона незначна. Росія планує експортувати через Чорне і Балтійське моря 24 млн тонн зернових, Казахстан — лише 2,5 млн.