ПРИКЛАД
У сільській громаді є все для повноцінного життя
Минулої осені почув від знайомого, що той вирішив, зрештою, здійснити свою давню мрію - придбати дачу у Великобагачанському районі Полтавської області. Знайшов на карті село Радивонівку, розташоване майже за 100 кілометрів від обласного центру, і сподівався задешево придбати там будинок та землю біля нього.
Нещодавно зустрів його в місті і запитав, чи вдалася покупка. "Ти не повіриш! - почув у відповідь. - Там добротна сільська хата коштує близько 50 тисяч!"
Їдуть новосели
Місцевий "феномен" пояснив сільський голова Іван Балюк: усі вільні будинки в селі скупили ті, хто приїхав сюди, щоб влаштовуватися на роботу в сільськогосподарське підприємство "Україна". За останні три-чотири роки таких новоселів набереться майже сто осіб.
- І чого б це в нас житло було дешевим? - щиро здивувався він. - Адже маємо всі умови для життя. Є природний газ, центральне водопостачання, дороги з твердим покриттям, дитячі навчальні заклади. Захворіла людина - до її послуг амбулаторія загальної практики сімейної медицини. До обрання сільським головою я теж працював фельдшером сільської дільничної лікарні. На кошти сільгосппідприємства в Радивонівці збудовано церкву.
Звісно, і в нас не без проблем, - продовжив свою розповідь голова села. - Приміром, вночі вулиці не освітлюються. Та гадаю, що за нинішню каденцію ми з колегами-депутатами це поправимо. Заодно з допомогою агрофірми відремонтуємо греблі на ставках, на що райдержадміністрація вже виділила 15 тисяч гривень. А також проведемо воду на чотирьох вулицях у селі Чапаївка. У нинішньому складі сільради 16 обранців громади. Випадкових людей серед них немає. Всі патріоти, надійні, працьовиті, як і більшість місцевих жителів.
Родове коріння
.jpg)
- Ось ви багато в чому покладаєтесь на агрофірму "Україна", - зауважую співрозмовникові. - Чи, бува, її голова не ваш близький родич? Тим паче, що й прізвище у вас одне.
- Ні, - усміхається, - ми однофамільці. Я народився за 20 кілометрів звідси, у селі Балюки, і на постійне місце проживання в Радивонівку перебрався лише в 1971 році. А Іван Махтейович, керівник нашого господарства, - корінний радивончанин. Об'єднують нас добрі людські стосунки та спільна праця в ім'я добробуту односельців.
Пригадав він, як колись на семінарі в Полтаві тодішній очільник обласної ради Володимир Гришко в присутності багатьох депутатів теж висловив припущення, що, мовляв, легко живеться сільському голові Радивонівки за родинною спиною такого міцного господарника. А той чесно признався: "Не заздріть мені, хлопці, бо біля Івана Махтейовича і в мороз спекотно!"
Приємно, що всі, з ким доводилося спілкуватися під час відрядження до цього віддаленого від обласного центру села, зазначали, що заслужений працівник сільського господарства Іван Махтейович Балюк хоч і безкомпромісний у роботі, та попри все, постійно дбає про своїх земляків, рідне село. За це в районі його називають "радивонівським батьком". Не з доброго ж дива в 2008 році він став Героєм України.
Кораблі в степу
Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Валентина Халімончук не місцева, та вже прожила тут 21 рік, тож може порівнювати:
- Приїхала сюди 1990-го з Овруча Житомирської області, і перше, що мене вразило, була радивонівська земля. Бо виросла на піщаних і суглинкових грунтах, де пшениця давала до 20 центнерів з гектара, а жито - близько 16. А тут урожайність зернових у рази більша.
Для мене було восьмим дивом світу 200-гектарне пшеничне поле, на якому працювало одночасно 10 комбайнів, - продовжує вона. - Дивилася на ті комбайни, які, наче кораблі, пливли вздовж покосів, на тугі струмені золотого зерна, що лилося з бункерів у кузови грузовиків, і ловила себе на думці, що хочу, аби це поле не закінчувалося. Щоб жнива тривали ще не один день. Я полюбила цю землю.
Завжди вирізнялася Радивонівка від навколишніх сіл і своїм благоустроєм. Тамтешні колгоспи та радгоспи хиріли й занепадали, деякі зовсім зникли з мапи області. А це село вижило в найважчі часи і сьогодні багатіє й розвивається, всупереч кризам і розраю щороку приростає новими полями та будовами, стає кращим, сучаснішим.
У хатах веселих і люди веселі
Погодьтеся, що і слухати про таке, і писати про побачене тут приємно. Коли злагоджено працюють лікарня та аптека, сільські діти поспішають до чистої впорядкованої школи, малеча звично прямує до теплого й затишного дитячого садка. А молодь залюбки відвідує фітнес-центр. Коштом агрофірми звели два 16-квартирні житлові будинки, в яких отримали квартири всі, хто мав у них потребу, - спеціалісти, тваринники, механізатори.
До речі, Валентині Халімончук, про яку згадувалося вище, також надали в користування будинок з правом подальшого викупу за половину вартості. Зокрема й тому, що під час аварії на ЧАЕС вона ризикувала своїм життям, аби вберегти Україну.
Останніми роками на кошти і за сприяння сільгосппідприємства споруджено 30 індивідуальних житлових будинків, а також чотириквартирний будинок для вчителів. З'явився в селі храм Івана Предтечі. Має популярність у місцевих жителів, передусім у молоді, і новий обрядовий салон.
Важливо також, що кращим та заможнішим стає не лише центр громади, а й села Чапаївка, Перекопівка, Іванівка, Володимирівка, які входять до Радивонівської сільської ради.
Тутешнім селянам можуть позаздрити навіть городяни багатьох міст. Бо далебі не всі мають 120 кілометрів асфальтових доріг, добротний водогін, зручні греблі-переїзди, не скрізь сьогодні газифіковано лікарню та школу.
Підгрунтя добробуту
Все, про що йшлося вище, з'явилося не за помахом чарівної палички, а тому, що на цих благодатних грунтах успішно працює потужне господарство "Україна". Площа його земель сьогодні становить 7,5 тис. гектарів, на яких вирощують зернові й кормові культури. Є чималий парк техніки вітчизняного і зарубіжного виробництва.
На тутешніх фермах, які нікому навіть на думку не спадало розібрати на цеглу, утримується 2,5 тис. голів великої рогатої худоби, в тому числі 700 корів, від кожної з яких за минулий рік надоїли понад 5,5 тис. кілограмів молока. Функціонує завод, де розводять племінну велику рогату худобу і свиней породи Велика біла. До речі, за реалізацією молодняку свиней підприємство лідирує в країні.
От лише скаржаться радивонівські тваринники, що в їхніх потенційних клієнтів сьогодні бракує коштів. Тож доводиться реалізовувати племінний молодняк фактично за безцінь, як товарне м'ясо. Проблема це не місцева - державна. І коли б міністерські чиновники в столиці підійшли до неї по-державному, то вітчизняні селяни могли б повністю забезпечити країну українським, а не імпортним молоком і м'ясом. Отже, саме діюче виробництво є підгрунтям соціальних надбань цієї сільської громади. 1,5 тис. селян, котрі здали свої паї в оренду "Україні", вчасно і в повному обсязі отримують дивіденди. Працівникам агрофірми не затримують зарплати. А вони тут пристойні, приміром, досвідчений комбайнер під час жнив заробляє по 500 гривень за зміну.
Мудрого і без слів пізнають
Недарма кажуть, що хороша людина опікується сьогоднішньою дниною, а мудра - майбутнім.
Радивонівська сільська школа також перебуває "під крилом" агрофірми. Нині тут навчаються 162 дітей з п'яти довколишніх сіл. Учнів на уроки підвозять автобусом, забезпечують транспортом, коли треба поїхати на змагання, конкурси, олімпіади. І харчуються школярики безкоштовно. А це, за словами директора школи, відмінника освіти Івана Кунатенка, нині рідкісне явище, про яке давно вже забули в школах Великобагачанського та інших районів Полтавщини.
Здається, що може одна, навіть найпотужніша людина? А з побаченого в цьому селі розумієш: багато! Бо Герой України Іван Махтейович Балюк реалізував себе не лише як мудрий керівник, який творить сьогодення, а й як далекоглядний керманич, що створює міцне підгрунтя для майбутнього. І, врахуйте, не лише для себе, своєї сім'ї, а для великої сільської громади, яка уособлює для нього малу батьківщину.
З ним односельці пов'язують свої плани на прийдешнє. А вони, ці плани, невибагливі, земні: білопінні вишневі садки навесні, високий коровай на столі, веселі дитячі голоси на подвір'ї. Просте людське щастя...
КОМПЕТЕНТНО
Олександр КОВАЛЬ, заступник голови Полтавської обласної державної адміністрації з соціальних питань:
- Демографічні процеси мають об'єктивні і суб'єктивні чинники. На сьогодні в області налічується 138 населених пунктів, де проживає менше 10 осіб. Від 2001 року з мапи Полтавщини зникло 26 населених пунктів. За цей час сільське населення зменшилося на 94 тисячі осіб. Невдовзі можуть припинити своє існування ще 15 населених пунктів, бо в них майже ніхто не живе.
Та, на щастя, є в нас інші приклади - села, які живуть і розвиваються, де жителі мають постійну роботу, отримують за неї заробітну плату, а отже, майбутнє пов'язують зі своєю малою батьківщиною. Одним з таких є Радивонівка Великобагачанського району.
Імпульс життю цієї громади надає керівник ПАФ "Україна", Герой України Іван Махтейович Балюк. Приємно, що соціальна сфера села постійно зміцнюється, в нових сім'ях народжуються малюки, а батькам не треба їхати світ за очі, щоб прогодувати сім'ї й вивчити дітей. Досвід цієї сільської громади вартий вивчення і поширення.