ОРЕНДА

На Вінниччині дедалі більше селян визначають межі свого земельного паю в натурі

Восени, коли природа «золотить» дорогу селянину, на весіллях батьки дарують молодим державні акти на землю, щоб вони були господарями, як діди-прадіди. У цей же період ешелони «пайового» зерна люди розбирають мішками у свої двори. В області — півмільйона землевласників. Стільки не в кожній країні є! Та що цікаво: коли у будь-якому селі запитаєш, чия тут земля, селяни називають прізвище  орендаря, а коли уточнюєш, хто ж тоді вони, то, наморщуючи лоба, тихо кажуть: «Ми — землевласники».  Світ визнав нас країною з ринковою економікою, на оренді землі заробляють мільйони, але реальний її власник, ніби пасинок: свій наділ  він не може ні продати, ні взяти під нього банківський кредит, та й по суті не він встановлює розмір орендної плати.  Які тенденції характерні за цієї ситуації?

З людьми розрахуються повністю

У селі Маньківці Бершадського району люди задоволені  соціальною відповідальністю місцевого господарства, яке очолює Сергій Савченко. «Щороку на пай господарство виділяє по одній тонні продовольчого зерна. Кожен визначає сам, що вибрати. Я, наприклад, взяв півтонни пшениці, центнер фуражу і мішок цукру», — сказав пенсіонер Іван Миколайчук. Належну співпрацю між селянами і господарством підтвердив сільський голова Григорій Вербецький. «Господарство провело розрахунки з людьми в розмірі майже 9% від кадастрової вартості земельних ділянок», — зазначив він.

За два останні роки орендна плата в області помітно зросла.  За даними головного управління Держкомзему в області, якщо у 2009 році на 1 га розпайованих земель розмір нарахувань в середньому становив 271,9 грн, то у поточному році — 367,4 грн. Тож дохід кожного орендодавця (середній розмір паю — 2,5 га) збільшився майже на 240 грн. В абсолютній більшості розрахунок проводиться в натуральній формі оплати, яка вигідна як господарствам, так і людям. Зокрема у цьому році в області вже  видано  продукції на паї майже на 345 млн грн.  Разом з грошовою і відробітковою формами станом на 7.11.2011 р.  виплачено 88%  орендної плати.

 Теперішнє керівництво обласної влади наводить лад у земельному питанні. Робить це публічно. Зокрема, відповідна інформація подається на офіційному сайті облдержадміністрації. У новинах з районів зокрема прочитав, що жителі села Кармелюкове  скаржилися голові  Жмеринської райдержадміністрації на своїх орендарів, які за використання паїв платять мало. У головному управлінні Держкомзему в області запевнили, що всі звернення  беруться на облік і з людьми розрахуються не менше 3% від вартості паю, як визначено відповідним указом Президента.

В українців особливе тяжіння до землі. Фото Володимира ЗАЇКИ

У достатку — земне тяжіння

Соціологи стверджують, що в українців особливе тяжіння до землі. Наприклад,  громадяни США  уособлюють свою країну передусім з національним прапором, а ми — з місцем народження чи проживання. Та чи міцна «горобина» прив’язаність? В області 52 тисячі власників земельних паїв ( це без урахування тих, які самостійно обробляють наділи) не уклали договори оренди. Вони перебувають за межами області і держави та не дають про себе знати. Іншими словами,  лише на Вінниччині маємо моральну і матеріальну «дірку» приблизно у 130 тис. га! Для пенсіонерів, а також для  працевлаштованих осіб орендна плата є  своєрідним бонусом. А якщо орендодавець працездатного віку не має роботи, то пай наразі його не виручить у розв’язанні життєво важливого питання, як, наприклад, оплатити за навчання дитини, та не прив’язує до місцевості. Адже власник земельного паю в середньому на місяць одержує орендної плати менше 80 грн.

Господарська жилка збереглася

Коли кажуть, що задля ефективності виробництва не треба було роздавати землю людям, я згадую, як за СРСР сердилася моя покійна бабуся за те, що не міг зрозуміти  їхню з дідом капіталістичну молодість. У свої сто років вона мала кращий глузд, ніж я, якому було невтямки, як це з дідом вони взяли у банку кілька десятин землі в оренду з правом викупу. Не де-небудь, а на території України колись справно крутилися всі гвинтики земельного ринку. На жаль, цей смисловий зв’язок між поколіннями не відновлено.

А, певне, хтось би із селян, які самі обробляють свою земельну ділянку, хотів би під нею взяти кредит  для розвитку. В області одноосібники обробляють 7%  ріллі від обсягу зданої в оренду. Це немало. І з кожним роком дедалі менше селян сподіваються на манну небесну. Якщо у 2006 році в області  було 23 тис. одноосібників, то тепер — 29 тис. Протягом останніх 7 років їх кількість невпинно збільшувалася, тож тенденція стійка. Частина одноосібників згуртувалися і спільно обробляють землю. І що б там казали про  переваги великого товарного виробництва, у дрібної кооперації, як свідчить досвід, зокрема, Китаю та скандинавських країн, є перспективи.

У кожного свої проблеми

Начальник відділу оцінки та ринку земель головного управління Держкомзему в області Сергій Сарабун зауважив, що протягом цього року збільшилася кількість тих, хто виокремив свій пай у натурі, але його  обробляє про людське око. Таких приблизно 1% від кількості одноосібників. Тож  частина хоч сьогодні готова продати ділянку. Чи багато відразу стануть у чергу? Зі слів співрозмовника, соціологічні опитування по країні називають цифру від 10 до 20 %. Керівники господарств, до яких я звернувся з цим запитанням, сказали: 20—25%. І додали, що існує небезпека скуповування земель холдингами.

 Моєму приятелеві, який має пай батьків своєї жінки, конкретно треба гроші. Йому байдуже, хто купить його землю – фермер чи вертикально інтегрована структура.  Зверну увагу на таке: значну частину кількості  орендних договорів в області становлять ті, які укладено з пенсіонерами. А це літні люди, і вони за життя хочуть допомогти своїм дітям. В області 4,7 тис. невитребуваних паїв! Що ж до «цунамі», то навряд чи слід очікувати хвиль відразу. Ми живемо у правовій державі, себто договір можна розірвати за згодою сторін або у разі невиконання договірних зобов’язань.  Звісно, можливі і «рифи», та номінально ситуація така. В області лише 4200 договорів укладено терміном на 1—3 роки. А ось у другій фазі можливий ажіотаж: строком на 4—5 років укладено майже 155 тис. договорів. Решта  на більший термін. Напевне, слід взяти поправку і на те, що є «секретом»: якщо людині припекло і треба гроші, то вона іде з державним актом до орендаря. Скільки вже віднесли? Цього ніхто не скаже, але орендарі серйозно готуються до ринку. Так,  за 9 місяців цього року на 17 тис. збільшилася кількість зареєстрованих договорів (якщо договір укладено, але належно не зареєстровано, сильніший орендар може «відібрати» у слабшого паї). Мають роботу і фірми, які відстежують термін завершення дії договорів у конфліктних селах. 

60 тис. га вивели з «тіні»

За даними облдержадміністрації, за рік вдалося вивести з «тіні» 60 тис. га. Обласна влада припускає, що ще не вся земля належно обліковується. Кілька свіжих фактів. Прокуратурою Ямпільського району порушено кримінальну справу за фактом самовільного зайняття 120 га земель сільськогосподарського призначення на території однієї із сільських рад. Земельним ресурсам заподіяно збитків на суму понад 1 млн грн,   повідомляється на сайті прокуратури області. У Мурованокуриловецькому районі  господарство, яке на території чотирьох сільських рад  орендує землі запасу та землі резервного фонду площею майже 500 га, ці ділянки фактично не обробляє, вони заросли бур’янами, орендна плата не сплачується,  інформує управління Держземінспекції в області. На сайті облдержадміністрації повідомляється, що одним з господарств Барського району без укладених договорів оренди використовується 587 га невизначених паїв, 12 га —  невитребувані паї та 22 га  проектних доріг.

Чи є держава ефективним менеджером у земельному питанні? Мова не лише про облік і контроль. Законодавча база не повна. На Вінниччині за браку   в державі відповідного механізму сесія обласної ради визначила тимчасовий порядок набуття права на землі державної та комунальної власності  сільськогосподарського призначення на конкурентних засадах. Як запевнив перший заступник начальника головного управління Держкомзему в області Олександр Королюк, перші аукціони, які відбулися у кількох районах, дали добрий результат.

Та купуйте наше борошно

Цього року в області інвестиційним коштом мали збудувати 10  тваринницьких комплексів. Та невдовзі після декларації у наміри почали вносити корективи  у бік зменшення. Річ у тім, що під комплекс треба кормова база, але земля в оренді. За цього орендарю впустити інвестора на «свою» територію, що чужого в дім. А була б вона товаром, то, певне, бізнесмени домовилися б. До речі, про інвестиції. Останнім часом у ЗМІ почастішали публікації про доцільність дозволити іноземцям купувати землю.  Цікавий ракурс виходить, якщо на питання подивитися не з голови, а з ніг. Чи хоч одна філія іноземного банку, які працюють у нашій країні, надає  кредити під такі відсотки, як в Європі?  В аграрному секторі області є приклади, де іноземні інвестиції добре працюють ( не краще від вітчизняних). Є приклад й іншого, де іноземний «інвестор» викликає обурення села.  Та що характерно: на українських чорноземах показник частки зарплати у собівартості продукції у них теж у рази менший, ніж в Європі...

Кілька років тому членам  делегації з однієї нафтової африканської держави, яка приїхала взяти в оренду подільську землю, в облдержадміністрації тактовно сказали, мовляв, навіщо вам клопіт вирощувати. Купуйте наше борошно. Правильно сказали!