ПАРАДОКСИ В СТИЛІ ХАЙ-ТЕК
Сонячну генерацію на Буковині збирається розбудовувати іноземний капітал на китайському обладнанні
Свого часу Чернівці, які славилися своїм науковим і виробничим потенціалом в електроніці, інженерії, зробили величезний внесок у розвиток вітчизняної сфери високих технологій. Зокрема в сонячній енергетиці, яка була для місцевих підприємств і наукових закладів традиційною тематикою.
— Мало хто сьогодні знає, що першу в країні фотовольтаїчну станцію змонтували на початку 1990-х саме на чернівецькому заводі «Гравітон» цілковито з розроблених нашими спеціалістами «з нуля» сонячних батарей та інших елементів. Ми її представили на загальнонаціональній виставці у Києві — всі були в захваті! — розповідає колишній генеральний директор флагмана радянської мікроелектроніки, доктор технічних наук Леонід Політанський, нині професор Чернівецького національного університету.
Підприємству і його виробам пророкували сонячне майбутнє. Але промінь щастя несподівано згасило акціонування «Гравітону». Формально він ще існує, однак замість високих технологій на його виробничих площах процвітають торговельні і розважальні центри. Те саме з усіма чернівецькими заводами хай-тек радянської епохи.
Не була прихильною доля і до самої сонячної енергетики, хоча природа обдарувала край унікальним для його розвитку кліматом. За природними параметрами геліовипромінювання, стверджують спеціалісти, Буковина випереджає найсонячніші куточки Австрії, котра є одним з лідерів у галузі практичного використання сонячних технологій і де на тисячу жителів припадає 13 квадратних метрів сонячних колекторів (в Україні наразі немає бази для такого розрахунку).
Обіцянки за ділянки
І ось два роки тому інформаційний простір регіону заіскрився повідомленнями про те, що в область заходить чеський капітал, який побудує кілька сонячних станцій. Керівництво Новоселицької та Сторожинецької райдержадміністрацій обіцяло всіх здивувати нечуваними «зеленими» інвестиціями від іноземних партнерів. Зі свого боку, райони мали віддати компанії чималі земельні ділянки. Причому заочно, адже ніхто в очі не бачив від неї виразної, а не «на пальцях», інвестпропозиції.
— Інвестори, які звернулися до нас кілька років тому з ініціативою будівництва геліостанцій, ще досі вивчають питання в головних офісах своїх компаній. Коли саме оголошені проекти перейдуть у практичну площину, невідомо, — розповідає в. о. директора Департаменту інфраструктури, архітектури та ЖКГ Чернівецької облдержадміністрації Дмитро Павел.
— Дмитре Дмитровичу, де гарантії, що земельні ділянки, передані під промислове будівництво (а це здебільшого пасовиська, цінні для територіальних громад), не змінять цільового призначення і замість геліосистем на них несподівано не постануть комфортні котеджі?
— Ми не сидимо склавши руки, а ретельно вивчаємо бізнес-історію кожного потенційного інвестора, який до нас звертається. Сонячна генерація сьогодні, з огляду на гарантований державою високий «зелений» тариф, — перспективний бізнес. Ми зацікавлені в інвесторах, але, безумовно, це мають бути серйозні компанії з чесними намірами, без сумнівних історій з тими ж таки перепрофільованими земельними ділянками.
Наша земля дуже приваблива. Тому укладання інвестиційних договорів з деякими фірмами на стадії розгляду. Додам, що свого часу разом зі спеціалістами Академії наук України ми створили «Карту інвестора» для тих, хто виявить бажання зайнятися вітровою енергетикою. На ній визначили в кожному районі області конкретні ділянки, де робота вітрової електростанції максимально ефективна. Таку саму карту складаємо для «сонячних» інвесторів.
Майбутнє за екологічною енергетикою. Фото з сайту crimeatime.blogspot.com
Станція на злітній смузі
Нещодавно про наміри розбудовувати «зелені» технології під щедрим сонцем Буковини оголосила ще одна чеська компанія. В один такий об’єкт потужністю близько 20 МВт кілька українсько-чеських СП з однією назвою, але різними порядковими номерами (спеціально створені під реалізацію проекту) обіцяють не пошкодувати 14 мільйонів євро фінансових вкладень. Станції, їх має бути кілька, ловитимуть сонце на нині занедбаних заводських ділянках у місті Хотин і на злітно-посадковій смузі зниклого місцевого аеродрому, який підприємливі хотинчани розорали під городи.
Міська рада затвердила проект земельного відводу загалом на 30,7 га (щось із правом викупу, щось — у довготривалу оренду), незважаючи на те, що інвестор, як зізнаються у Хотинській міськраді, не представив проекту електростанції й інвестугоди з ним немає.
За словами директора Чернівецького регіонального центру з інвестицій та розвитку Держінвестагентства Бориса Деркача, будівництво ось-ось розпочнеться і вже через рік у Хотині на променях сонця постане екологічно чиста електростанція. Ось лише обладнання для неї закуповуватимуть у Китаї. При цьому ані владні структури, що супроводжують проект, ані представники інвестора не можуть, хоч як це дивно, нічого сказати про так звану «місцеву складову» в запланованому будівництві енергетичного об’єкта. Адже, як відомо, щоб отримати пільги за «зеленим» тарифом, від виробників електроенергії з відновлюваних джерел вимагається виконати додаткові вимоги: забезпечити не менш ніж 30% (а з 1 січня 2014 року — усі 50%) обсягу сировини, обладнання, робіт і послуг українського походження.
КОМПЕТЕНТНО
Павло МАР’ЯНЧУК,
доктор фізико-математичних наук,
професор, завідувач кафедри електроніки й енергетики ЧНУ:
— Вважаю вельми позитивним чинником, що до нас в область заходять проекти із сонячної енергетики, хай навіть і з китайським обладнанням. Адже, крім технологічного поступу, який ми не можемо не вітати, це ще й нові робочі місця. Монтаж, обслуговування цих станцій можуть виконувати наші фахівці. Ми, зокрема, вчимо студентів роботі саме із сонячними батареями й елементами.
З геліоенергетикою пов’язані і наші наукові розробки. На базі кафедри створено сучасний навчально-науковий центр. Як учасники одного з вітчизняних проектів щодо досліджень у галузі сонячної енергетики, випромінюючих структур ми мали змогу придбати новітнє обладнання, яке зараз активно використовуємо в своїй науковій діяльності. Університет успішно проводить дослідження перетворювачів сонячної енергії в електричну щодо поліпшення їх параметрів, підвищення коефіцієнта корисної дії сонячних модулів — на основі самого кремнію чи його поєднання з іншими елементами. Нині у світі триває боротьба за кожні 0,001% ККД, бо це в результаті — велика кількість додатково генерованої енергії. У нас є в цьому напрямку хороші напрацювання, розроблені нові технології і матеріали, які можемо пропонувати виробникам — бажано, звичайно, вітчизняним.
ПОГЛЯД НАУКОВЦЯ
На порядку денному — диверсифікація
Юрій ЛОПАТИНСЬКИЙ,
професор, доктор економічних наук,
завідувач кафедри економіки підприємства ЧНУ:
— Звичайно, ми прагнемо бачити своє найкращим і найзатребуванішим у світі. Але глобалізаційні процеси, від яких нікуди не подітися, нівелюють національні ознаки, вирішальним чинником при ухваленні управлінських рішень стає економічна ефективність. При цьому позитивний історичний досвід розвитку окремих секторів національних економік і навіть наявний потенціал ще не є гарантією успіху. Адже реалізація потенціалу вимагає значних витрат і часто робить цей процес економічно невигідним. Особливо це актуально для сфер новітніх технологій, де відбуваються стрімкі зміни. Тому нові гравці цього сегмента можуть випереджати фундаторів науково-технічних розробок, легше долаючи шлях від ідеї до виробництва. Тим більше, якщо в їхніх руках сприятливі чинники: гідне фінансування, кращі організаційні та правові умови, врешті — просто активність та ініціативність, прикладом чого може бути Китай. У Піднебесній, до речі, найбільше використовують відновлювані джерела енергії.
Поміж загальновідомих факторів, які нівелювали колись потужний науково-технічний потенціал Чернівців, та й України загалом, — структурні зрушення в національній економіці. Зокрема стрімке зменшення військово-промислової складової, на яку були здебільшого зорієнтовані чернівецькі підприємства. Їх напрацювання виявилися практично нікому не потрібними. Відповідно було втрачено час — один з вагомих ресурсів сучасної економіки.
Натомість настала економічна свобода. Підприємницький потенціал отримав ініціативу і був реалізований у найлегший спосіб — у сфері торгівлі, яка забезпечила й зайнятість населення, і доходи місцевих бюджетів. Проте торгівля вже вичерпала свою місію, акцент на ній варто розглядати як пройдений етап. На порядку денному диверсифікація видів економічної діяльності, у тому числі на наукових засадах. Перспектива якраз у розвитку наукомісткого виробництва. Бізнес поступово повертається до виробничої сфери. Тож є надія на затребуваність і наукових розробок з подальшим їх впровадженням у виробництво. Хоча сьогодні вищі навчальні заклади не мають можливості створювати окремі підприємства, проте в одному з проектів Закону України «Про вищу освіту» таку можливість передбачено. Це дасть змогу започатковувати нові форми співпраці науки та бізнесу, коли університети свою частку у спільній справі забезпечуватимуть науковими розробками. Це безпосередньо стосується нереалізованих напрацювань Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича у сфері сонячної енергетики.