Як показали нещодавні агродебати, думки щодо зняття мораторію досить полярні. У конгрес-холі «Президент-готелю» було спекотно від дискусій та спорів: кожен намагався довести, що саме його думка правильна. Одні наполягали на негайному введенні ринку землі, бо це нібито вдихне нове життя в агросектор і позбавить селян, особливо похилого віку, тягаря — непотрібних земельних паїв.
Інші ж стверджували, що це абсурд, продавати землю в умовах економічної кризи та війни, коли немає чітких правил гри та нормальної ціни на важливий ресурс. До того ж земля — це не тягар, її завжди можна здати в оренду й навіть продати, заповівши комусь у спадок. Єдине, що заважає цьому, — це те, що перереєстрація землі нині коштує дорожче, ніж її оціночна вартість, влучно підмітив один з фермерів.
Півтора року на пілоти
Не допустити глобальних помилок, визначитись з ціновою політикою, уникнути соціального невдоволення та не ризикувати всіма сільгоспземлями, на думку фахівців, можна лише шляхом поетапного впровадження змін.
За словами експерта у сфері правового регулювання земельних відносин Земельної спілки України (ЗСУ) Сергія Біленка, у зв’язку з тим, що нині озвучують чимало побоювань, або ж, навпаки, все змальовують у рожевих тонах, організація запропонувала фаховій спільноті та уряду розглянути можливість запуску ринку на основі 5—10 пілотних проектів. Вони ранжуватимуться відповідно до градації — від ліберального, гнучкого до жорсткого, де буде скрупульозний державний контроль і безліч обмежень у різних районах й областях України.
Адже без апробації неможливо зрозуміти, хто правий і якими будуть наслідки тих чи тих механізмів регулювання ринку. Зокрема щодо обмеження придбання площ (аби усю землю не скупили одні й ті самі учасники), надання переважного права придбання тим, хто має аграрну освіту, заборона продажу іноземцям, встановлення мінімальних цін тощо.
«Крім того, треба зважати, що Україна неоднорідна. Є такі регіони, де на 100% вся земля в оренді, а є й з невеликим земельним фондом і малими обсягами орендованих земель. Там люди налаштовані продавати і купувати ділянки», —уточнив експерт ЗСУ. — Відтак треба знайти такі населені пункти та райони, де більшість жителів виступає за ліквідацію мораторію і запровадження ринку землі, узгодити формат цього процесу з місцевими жителями й там запустити експериментальні пілоти. Лише тоді можна братися за розробку законопроекту «Про ринок земель», — переконаний Сергій Біленко. За його оцінками, на узгодження позицій з місцевими громадами може піти півроку, а на реалізацію проекту — не менше року.
.jpg)
Нині, за інформацією президента Земельної спілки України Андрія Кошиля, більшість із групи фахівців, яка залучена профільним міністерством для опрацювання земельних питань при розробці Єдиної комплексної стратегії розвитку сільського господарства та сільських території на 2015—2020 роки, виступає за поступове введення ринку землі.
Підтримує цю позицію і гендиректор «Українського клубу аграрного бізнесу» Тарас Висоцький. Водночас він пропонує розпочати з продажу земель державної та комунальної власності через аукціони уже з 1 січня 2016 року, а також відтермінувати доступ до ринку іноземців до тих пір, поки не буде врегульовано спірні питання та не буде встановлено прийнятну ціну за українські чорноземи.
Крім того, на його думку, треба унеможливити спекуляції, захистити людей від примусового продажу і рейдерства, передбачити додаткове оподаткування, якщо продаж буде протягом першого-другого року тощо. Але для цього потрібно з’ясувати, скільки землі є в розпорядженні й власності держави, а також вирішити питання з наповнення кадастру, консолідації земель і визначення позиції, кому належать землі польових доріг, лісопосадок тощо — державі чи громаді.
Чи буде відтермінування?
Судячи з виступів народних депутатів — представників усіх політсил коаліції, політикум не готовий до відкриття ринку. Про це свідчать і законодавчі ініціативи, подані до парламенту. Експерти пов’язують це з місцевими виборами та потрібною для цього політриторикою.
Так, за даними голови комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Тараса Кутового (партія «Удар»), у комітеті нині перебувають кілька законодавчих ініціатив різних політичних сил щодо ринку землі. «Зокрема пропонується, згідно із двома різними законопроектами, продовжити мораторій до 2020 та 2026 років, провести всеукраїнський референдум і за його результатами вирішити: відкривати ринок чи ні, і, нарешті, назавжди заборонити продаж сільгоспземлі», — розповів він, уточнивши, що спільну позицію коаліції буде сформовано наприкінці року.
На його думку, запровадження ринку потребує більш широкого громадського обговорення для прийняття виваженого та обгнрунтованого рішення. Якщо ж говорити, хто має першочергове право на викуп земель, то це, за переконанням Тараса Кутового, громадяни України, місцеві ради та об’єднання територіальних громад.
У потребі виважених кроків і продовженні мораторію переконаний і заступник голови аграрного комітету ВРУ (партія «Батьківщина») Вадим Івченко. «Питання ринку землі — це питання нацбезпеки України, і ми маємо підійти до нього дуже виважено і не робити ніяких поспішних кроків, бо повернути землю назад буде неможливо, — наголосив він. — Аби визначитись із земельною політикою, треба насамперед знати, що робити з аграрною — чи розвивати далі агрохолдинги, чи робити ставку на сімейні ферми та дрібні форми господарювання».
Якщо друге, то він навів приклад Італії, де сільгоспземлі були експропрійовані чи конфісковані у великих агрохолдингів з правом викупу їх протягом 20 років за ринковою вартістю фермерами.
Надзвичайно цікавим також був виступ директора Німецького агентства з приватизації в сільському і лісовому господарствах (BVVG) Детлефа Кухаря, який поділився досвідом поводження з державними землями у Східній Німеччині. Коли агенцію було створено, в її розпорядження увійшли всі державні землі колишньої НДР, а саме 2,2 мільйона гектарів, або 35% земель сільгосппризначення.
Нині ж у державній власності лишилось менше 200 тисяч гектарів (це менше 3%). Усі інші землі спочатку були передані в оренду фермерам на 12 років з правом викупу спочатку за пільговими цінами, а згодом за ринковими, під час аукціону у разі ефективного господарювання. Так землю було виведено з державного підпорядкування й вона здобула дбайливих власників. Більш детально про це читайте в інтерв’ю з Детлефом Кухарем в одному з найближчих номерів «УК».