І все це в Рівному, яке тепер всерйоз конкурує з більш поважними кіношними містами. Злет українського кіно очевидний. «Якщо тенденція збережеться, то, гадаю, через десяток років ми випередимо Канни», — сказав Рівненський міський голова Володимир Хомко на урочистому відкритті фестивалю. У Рівному непогані перспективи для розвитку кінематографа.
Не одну ніч мріяв зробити з рідного міста перспективний кіномайданчик рівнянин Віктор Булига, єдиний в області член Української кіноакадемії. Історик за фахом, режисер за покликанням, він і сам зняв не один фільм. 2015-го його короткометражку «Тунель», зняту, до речі, у відомому Тунелі кохання, було представлено для перегляду в Каннах. Та ступити на червону доріжку Вікторові не довелося з банальної причини — через брак коштів (наша газета тоді писала про це). Але він вперто шукав меценатів для першого кінофестивалю в Рівному, атрибутом якого стала зелена доріжка, на яку він і ступив як директор імпрези. Організатором виступила обласна організація Української асоціації маркетингу, яку очолює Олександр Гладунов, долучилися очільники міста і області та відповідні управління культури та туризму, спонсори. Усе — під егідою Держкіно України.
В останні п’ять днів вересня у Рівному були зустрічі з відомими акторами й режисерами, майстер-класи від професіоналів кіно, покази фільмів на різних локаціях. І дві програми — міжнародна, журі якої очолив режисер і продюсер Олег Ущенко, і національна з головою журі Богданом Бенюком.
На конкурс бюджету міських ініціатив (громадський бюджет) на 2019-й учасники фестивалю подали проморолик про Рівне та проект «Місто мрії» (йдеться про четвертий кінофестиваль). Оскільки триває голосування за громадський бюджет, кожен може підтримати цих цілеспрямованих і одержимих людей. А ведучий церемоній відкриття та закриття фестивалю рівнянин Василь Ващук нещодавно знявся у фільмі «DZIDZIO: перший раз», який незабаром виходить у прокат.
Гран-прі фестивалю залишився в Україні: його отримав фільм «Міф» (Леонід Кантер, Іван Ясній). У міжнародній програмі перша премія в ігровому короткометражному кіно поїхала до Франції (Крістіан Моньєр «Дженна»), в повнометражному — до Нової Зеландії (Дастін Фінісі «Заблудлі»). А в національній у короткометражному кіно першим став фільм «Затамувавши подих» (Олексій Соболєв), у повнометражному — «Майже 10 000 виборців» (Уляна Осовська).
Колеги підтримали Олега Сенцова: перед кожним показом демонстрували ролик, який виготовила Українська кіноакадемія, з вимогою звільнити режисера.