ДОВКІЛЛЯ
На Хмельниччині створюють новий національний парк «Верхнє Побужжя»
Ця велика українська річка, що котить свої хвилі із заходу на південь, омиваючи територію чотирьох великих областей — Хмельницької, Вінницької, Кіровоградської та Миколаївської, розпочинається з маленького джерела на заході Поділля. Затим вона стає повноводою, набирає сили, щоб напоїти землю та людей, які живуть на її берегах, і потужним гирлом впадає до Чорного моря.
Так було протягом багатьох століть, та сьогодні почасти бездумна експлуатація та несумісна із охороною природи господарська діяльність завдали чималої шкоди «здоров’ю» цієї важливої водної артерії, як і багатьох інших вітчизняних річок, і викликають серйозне занепокоєння екологів. Збереженню українських річок великою мірою сприятиме створення природозахисних оаз. Однією з них стане новий національний парк «Верхнє Побужжя», ініціативу започаткування якого виявила Хмельницька облдержадміністрація.
Як поінформував нашого кореспондента начальник Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області Сергій Вавринчук, це питання нещодавно обговорювалося на засіданні координаційної ради зі сприяння формуванню регіональної екологічної мережі, розвитку заповідної справи та збереження біорозмаїття.
Меджибізький замок — стародавня оборонна споруда в межиріччі Південного Бугу та його притоки Бужка.
Фото Володимира ЗАЇКИ
Уже завершено перший етап підготовки матеріалів щодо започаткування національного природного парку, зокрема встановлено перелік водних об’єктів загальнодержавного значення, які увійдуть до НПП «Верхнього Побужжя». Фахівці державного земельного управління в області підготували проектні схеми, визначили площі та експлікацію угідь, що належать відповідним сільським, селищним та міським радам. Незабаром з’являться ескізні схеми та буде остаточно встановлена площа майбутнього паркового утворення.
Попереду ще чимало завдань. За словами Сергія Михайловича, постійні користувачі мають дати погодження на створення НПП на їхніх землеволодіннях, адже йдеться про чималу територію — 2500 гектарів земель та лісів — і підготувати картосхему та затвердити експертний висновок.
Важлива складова роботи зі створення нового природного парку — об’єднання зусиль виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та громадськості, яка знайшла своє втілення в реалізації обласного екологічного проекту «З Бугом у серці». І тут хмельницькі екологи виявилися на висоті. Саме Подільське екологічне товариство великою мірою спонукало регіональну владу до реалізації ідеї створення цього природного парку, а надто надання йому статусу національного. Адже охорона, збереження та раціональне використання біологічного та ландшафтного різноманіття басейну верхів’я річки Південний Буг важливе не лише для громади області.
Члени товариства, як запевнив його голова Руслан Білик, беруть на себе проведення суспільно-інформаційної кампанії та організацію практичних ініціатив на місцевому рівні. Для цього, зокрема, вони співпрацюють з Фондом сприяння демократії Посольства США в Україні в рамках конкурсу «Усвідомлення проблем захисту довкілля», а також планують провести громадські слухання в семи районах області та семінар-навчання з держслужбовцями, започаткувати відповідну веб-сторінку.
Історики стверджують, що в сиву давнину наші пращури називали Південний Буг Богом і поклонялися річці як матері-годувальниці. Вочевидь, настав час рішуче замінити споживацьке ставлення до створеного Всевишнім довкілля, щоб залишити нащадкам родючу землю, чисту воду і зелені шати.
ДОВІДКА «УК»
Південний Буг, Бог (дав.-гр. Hypanis — Гіпаніс) бере початок на хмельницькому Поділлі і впадає до Бузького лиману Чорного моря.
Це третя за довжиною (після Дніпра та Дністра) річка і найбільша, яка тече тільки територією України (довжина її 806 км). Протікає центральними і південними областями держави через фізико-географічні зони лісостепу і степу. Упродовж століть назву річки змінювали. Турки називали її Ак-су, що означає «біла вода», греки — Гіпанісом або Іпанісом. Слов’яни нарекли річку Богом (в розумінні «багата» або «та, що тече по багатій, родючій землі»). У давній картографії вона зафіксована саме як Бог Руський. Сучасну назву річка отримала випадково. Проводячи на початку XX століття дослідження Правобережної України, російський геолог В. Ласкарєв звернув увагу на існування двох річок з однаковими (як йому здалося) назвами — Буг. Західна річка й справді звалася Бугом, південна — Богом. Проте В. Ласкарєв не помітив цього і, щоб можна було в подальшому розрізняти річки, наніс їх на карту як Західний Буг і Південний Буг.