Нещодавно стартував сезон відпусток. Багато з працюючих українців розмірковують і підшукують курорти. Проте перед тим, як почати пакувати валізи, потрібно на роботі офіційно оформити відпустку. І ось тут починаються складнощі. Адже навіть якщо ваш роботодавець чесний і відпускає у відпустку не тоді, коли йому вигідно, а ще й враховує побажання працівника, то це ще не означає, що ви її оформите без зайвого витрачання нервових клітин. Що потрібно знати, йдучи у відділ кадрів, щоб без зайвих ускладнень написати заяву на щорічну оплачувану відпустку, дізнався «Урядовий кур’єр».
Заслужена і бажана
Передусім потрібно знати, що кожен працівник має право на заслужену оплачувану відпустку і це закріплено законодавчо. Відповідно до частини першої статті 6 Закону «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш ніж 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. В Кодексі законів про працю також зазначено, що працівникам до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день. Для деяких категорій працівників нашим законодавством передбачена й інша тривалість відпочинку, але вона не може бути меншою за 24 дні.
Навіть якщо людина лише нещодавно влаштувалась на роботу, вона зможе піти у щорічну основну та додаткову відпустки на повну тривалість, але після того, як безперервно відпрацює шість місяців саме в цій компанії. Якщо ж людині потрібно піти у відпустку до того, як мине півроку з моменту працевлаштування, така можливість теж передбачена законодавцем. В такій ситуації тривалість відпустки визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком деяких випадків. Наприклад, щорічна відпустка повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік працевлаштування на даному підприємстві за бажанням надається жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї.
Також така можливість передбачена для жінок, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; працівникам віком до 18 років; сумісникам одночасно з відпусткою за основним місцем роботи; інвалідам; працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації. Також відпустка передбачена в інших випадках, визначених законодавством, колективним чи трудовим договором.
За другий та наступні роки роботи щорічні відпустки можуть бути надані працівникові в будь-який час протягом відповідного робочого року.
— Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджує власник або уповноважений ним орган, — зазначає директор департаменту з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці Мінсоцполітики Олександр Товстенко, — за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом і доводиться до відома всіх працівників. Складаючи графіки, слід враховувати як інтереси виробництва, так і особисті працівників та можливості для їхнього відпочинку.
Взаємовигідне перенесення
Конкретний період надання щорічних відпусток у встановлених графіком межах узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Останній зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки, і зробити це не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Працівник за наявності у нього достатніх підстав має право піти у відпустку в інший час, ніж той, що був передбачений ним у графіку відпусток.
Юрист ЮФ «Салком» (міжнародна асоціація «Сквайр Сандерс-Салком») Наталія Руда пояснює, що щорічна відпустка працівника на його вимогу має бути перенесена на інший період, якщо роботодавець порушив термін письмового повідомлення працівника про час надання відпустки, а також у разі несвоєчасної виплати роботодавцем заробітної плати працівникові за час щорічної відпустки.
Крім того, щорічна відпустка має бути перенесена або подовжена у випадках: тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку; виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати; настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами; збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.
— Якщо працівник просить перенести відпустку, наприклад за сімейними обставинами, на інший період, — роз’яснює Олександр Товстенко, — а роботодавець не заперечує щодо зміни у графіку, то це не буде порушенням законодавства про відпустки.
У будь-якому разі переносячи щорічну відпустку, новий термін її слід встановлювати виключно за згодою між працівником і роботодавцем. Якщо так сталося, що необхідність у перенесенні відпустки на інший період з’явилася під час її використання, то невикористана частина надається після закінчення дії причин, які її перервали. Також у подібних випадках перенести відпустку можна, якщо роботодавець і працівник домовляться, тобто за згодою сторін.
Кара судова
Керівник компанії або уповноважений ним орган у виняткових випадках може ініціювати перенесення щорічної відпустки на інший період. Проте це можливо лише за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації у разі, якщо надання відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відобразитись на нормальній діяльності підприємства. А також за умови, що частина відпустки тривалістю не менш як 24 календарних дні буде використана в поточному робочому році.
Ще один важливий нюанс: за домовленістю сторін відпустка може бути «розбита» на кілька частин. Це також прописується у графіку. Законодавством передбачено, що річну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості, одна з яких має безперервно тривати не менш як 14 календарних днів. При цьому ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою.
— Аби не допустити втрат робочого часу, керівник може й не погодитись на поділ відпустки або запропонувати власні умови такого «розбивання», — наголошує Олександр Товстенко. — Як правило, невикористану частину щорічної відпустки працівникові надають до кінця робочого року. Проте це має статись не пізніше ніж через 12 місяців після закінчення року, за який надається відпустка. Не буде порушенням, якщо працівник використає частину щорічної відпустки в наступному робочому році.
Під час звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної, а також додаткової відпустки. Так, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, може бути компенсована лише під час звільнення.
— Щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів надається жінкам, які працюють і мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, або які всиновили дитину, одинокій матері, батькові, який виховує дитину без матері, а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків, — розповідає Наталія Руда. — У разі порушення роботодавцем встановленого законодавством права на відпочинок, а саме на відпустку, працівник, чиї права було порушено, може звернутися до Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів.
До компетенції Держпраці, окрім іншого, належить також проведення перевірок з питань дотримання законодавства про працю. За наслідками проведеної перевірки, якщо будуть виявлені порушення законодавства про відпустки, Держпраці може притягнути роботодавця до адміністративної або навіть кримінальної відповідальності. Крім того, працівник має право звернутися з відповідною заявою до прокуратури для притягнення недобросовісного роботодавця до відповідальності за порушення законодавства про відпустки.