Якщо не у військових лавах, то маєш щось робити для фронту — так повинен постановити собі кожен українець, упевнений заслужений художник України Микола Шевчук з міста Теребовля на Тернопільщині. Адже лише разом можна перемогти цинічний та знавіснілий рашизм. За армією має стояти надійний тил, отже треба сумлінно працювати, сплачувати податки, займатися доброчинністю. 2015 року пан Микола вперше у складі волонтерської команди побував на передовій. А ще він активний і на мистецькому, духовному фронтах.

Речі, що допомагають рятувати життя воїнів

Усе залежить від виховання та світогляду людини. Це теж аксіома для Миколи Шевчука. 1990 року, навчаючись у тодішньому Львівському політехнічному інституті, він брав участь в акціях непокори, що отримала назву студентської Революції на граніті. Коли 2004 року розпочалася Помаранчева революція, подався до столиці, щоб стати в лави протестувальників. Звісно, Революція Гідності теж покликала пана Миколу на барикади. Сумління, переконання не дозволили йому стояти осторонь страшних подій, які після Майдану принесла на нашу землю російська агресія.

Він разом з деякими майданівцями 2014 року організував громадську волонтерську організацію «Теребовлянська вежа». Організація була на зв’язку із фронтовиками, знала про всі нагальні потреби воїнів. Чого лише не доправляли на вогненний схід країни впродовж років — від плівки, шоломів, берців, термобілизни до ключів для ремонту вантажівок, бронетехніки, буржуйок, скоб.

Вісім років художник-волонтер не ставив собі завдання збирати допомогу для конкретного військового підрозділу. Жертвував і власні кошти. Коли ж торік на фронт потрапив небіж Роман Полідвор, то, певна річ, вирішив побувати в його десантно-штурмовій бригаді, а заодно привезти подарунки від святого Миколая. І Роман, і його побратими, звичайно, дуже тішилися таким дарункам, бо отримали не лише солодощі. Теребовлянські волонтери подбали про маскувальні засоби, хімічні грілки для ніг і рук та електричні з підігрівом, ліхтарики із зарядними пристроями, рукавиці, вовняні шкарпетки, термобілизну.

Родичка  придбала за кордоном військовий тепловізор, модель якого пан Микола обирав сам. Подбали і про тактичні м’які ноші, які завжди можуть бути при воїнові й у разі поранення не треба бігати шукати їх на всій позиції для транспортування бійця. Тепер це напевне знає й Микола Шевчук. Адже такі м’які ноші стали у пригоді його небожеві Романові Полідвору. На старий новий рік під час мінометних та артилерійських обстрілів Роман зазнав понад 20 осколкових поранень. У важкому стані його рятували побратими на позиції, згодом — лікарі на Донеччині, у Дніпрі. Потім у Києві воїн переніс кілька оперативних втручань, на щастя, загроза його життю минула. Якби не було вчасно надано допомогу на передовій після поранення, то, мабуть, не вижив би, казали медики.

Тепер Микола Шевчук спорядив до Романових бойових побратимів новий вантаж, який зібрати йому допомогли люди з добрими серцями. Серед різних необхідних речей у цій волонтерській допомозі з десяток м’яких нош. Це для наших захисників постарався о. Роман Луговий (ПЦУ). Допомогли не лише ношами, а й спальниками, іншим, що передали родичі з-за кордону.

«Прикметно, що внесок зробили норвезькі військові у відставці,  передавши власні речі з амуніції, корисні для наших бійців», — каже Микола Шевчук.

Серед інших щирих людей він називає ім’я краянки Ольги Пінкас, яка допомогла знайти багато потрібних речей в Італії.

Підприємиця з Тернополя Ольга Колос теж передала на передову дуже потрібні речі. За словами пана Миколи, коли транспортний засіб небожа Романа потрапив під мінометний та артилерійський обстріл, то певною мірою бійців урятували тактичні панелі Молле. Ольга Колос кілька років тому ініціювала на своєму підприємстві випуск таких панелей за зразком НАТО.

«Порадив би воїнам, щоб на панелі Молле вони чіпляли ще й плити від бронежилетів, що вийшли з ладу, або хоч кевларові чохли. Це рятуватиме від осколкових поранень», — розповідає художник-волонтер.

Картини — теж підтримка

Попри насичену волонтерську роботу й організацію допомоги, Микола Шевчук упродовж років не полишає творчості. Адже вважає мистецький, культурний, духовний фронт дуже важливими складовими нашої спільної перемоги над ворогом. Митець переконаний, що треба самому побачити, пережити будь-які події, щоб писати картини, творити скульптурні композиції, інакше це будуть нещирі твори. Він був на Майдані, із фронтовиками — на передовій, спілкувався з ними, бачив, скільки поту й крові вони проливають на війні.

Пан Микола став автором першого в Україні пам’ятника Небесній Сотні, який урочисто відкрили в місті Теребовля на початку червня 2014 року. Здається, ця скульптурна композиція увібрала в себе всі символи Революції Гідності, тож її можна читати, мов розгорнуту книжку. 2016 року Микола Шевчук разом з художниками Богданом Ткачиком, Олегом Шупляком, Михайлом Дирбавкою та Богданом Бринським відгукнулися на пропозицію обласної та районної влади написати ікони в каплиці, яку звели на вшанування пам’яті полеглих Українських Січових Стрільців на горі Лисоня поблизу міста Бережани.     

Після широкомасштабного вторгнення рашистів в Україну Микола Шевчук почав брати участь у різних аукціонах на підтримку ЗСУ. Кілька його натюрмортів і пейзажів виставили на такому заході в Лондоні. Союз українок США організовував у Нью-Йорку фестиваль, щоб зібрати кошти для нашого війська. Тоді Тернопільщина теж відгукнулася. Зокрема, Теребовлянський фаховий коледж культури та мистецтв, де працює пан Микола, передав за океан вишивки, вироби декоративно-вжиткового мистецтва. Сам митець надіслав чотири власні картини.

Був серед цих робіт і портрет полеглого Героя Володимира Питака, тіло якого Микола Шевчук доправляв із Дніпра до родинного села Дарахів на Тернопіллі. Володимир десять років перед тим отримав «зелену картку» і жив у США: спочатку в Дейтройті, а потім — у Чикаго. А коли 2014 року приїхав відвідати батьків, то здав квиток на зворотний авіарейс і пішов на фронт. 25 січня 2015 року в бою за висоту 307,5 біля села Санжарівка на Донеччині загинув. Тоді йому та його побратимам вдалося знищити три танки та чимало живої сили ворога.

Микола Шевчук про останній бій Володимира розмовляв із командиром взводу, в якому служив Герой, тож історію цього історичного моменту зафіксував пензлем на полотні. Портрет Володимира Питака придбали у США, кошти витратили на потреби ЗСУ.

До слова, цей портрет свого часу демонстрували на всеукраїнській виставці-бієнале «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників». У межах цього проєкту пан Микола представляв у столиці портрет першого загиблого на російсько-українській війні тернопільця Андрія Юркевича. Волонтери «Теребовлянської вежі» напередодні його загибелі бачилися з ним, співали січові та повстанські пісні. Інформацію про бій, у якому загинув Герой, митець теж закодував на полотні. Уже під час повномасштабної війни Микола Шевчук на виставці-бієнале представив дві картини «Червона калина» та «Сіяч соняхів».

Щоб допомогти нашим воїнам, пан Микола організував продаж робіт  третьокурсників коледжу, які вони писали під час занять із пленерної практики. Студентські картини розійшлися й за кордоном, і в Україні,  ніхто за них грошей на руки не брав, охочі придбати ці полотна надсилали лише скриншоти оплати на відповідний рахунок на підтримку ЗСУ. У такий спосіб за два тижні зібрали 89 тисяч гривень, дехто з людей виявляв бажання заплатити за студентську роботу навіть значно більше від визначеної її вартості.

Микола Шевчук — ініціатор проведення мистецьких пленерів у Марійському духовному центрі в Зарваниці. Це патріотичний, духовний, доброчинний проєкт.

Під час пленерів проводили аукціони. Малювали для воїнів картинки з янголиками завбільшки з військовий квиток і передавали їх через священнослужителів-волонтерів на передову. «Ікони, які писали на липових дошках, служать церкві для богослужінь, до них люди моляться за Україну, її захисників», — зауважує пан Микола.

Художник, щоправда, зізнається, що нині не може цілком зосередитися на творчості. Вважає, що треба подбати про матеріальну допомогу для наших воїнів, а волонтерська діяльність займає чимало часу. Однак він назбирав уже чимало матеріалу для написання полотен, зокрема портретів  оборонців української землі. Але це вже буде після нашої великої Перемоги над рашизмом.

Микола Шевчук. Портрет українського Героя Володимира Питака