Керівники Нацбанку України вже вкотре за останні два роки, коли розпочалося й триває економічне зростання, наполягають, що банки готові для поновлення масового кредитування бізнесу й населення. Як заявив нещодавно виконуючий обов’язки голови регулятора Яків Смолій, за дев’ять місяців 2017 року фінансові установи істотно збільшили обсяги залучених депозитів від населення і підприємців, тому для видачі позик готові. Керівник Нацбанку наполягає, що для масового поновлення кредитування насамперед потрібно внести зміни до Податкового кодексу щодо оптимізації процедури реструктуризації кредитів.
Саме це питання завжди спричиняло дискусії в суспільстві, особливо серед пересічних позичальників, які свого часу брали за значно нижчим курсом долара до гривні так звані валютні іпотечні кредити, а тепер їм дуже важко в умовах значно знеціненої національної валюти розраховуватися за зобов’язаннями.
Тягар токсичних кредитів
Звісно, керівники фінансових установ завжди хотіли буди на коні й не йти на будь-які серйозні поступки в цьому питанні — перерахування боргів за іпотеку за курсом долара до гривні на дату видачі позик, прощення штрафів і значних відсотків за такими кредитами тощо. Пригадаймо численні маніфестації іпотекоотримувачів біля стін Національного банку та Верховної Ради України з вимогами реструктуризувати валютні кредити на користь клієнтів фінансових установ. Тому ця проблема повисла у повітрі.
Чи погоджуються з такими думками керівництва регулятора вищі посадові особи наших банків? Чи насправді можна значно поліпшити ситуацію з кредитуванням фізичних та юридичних осіб?
Як зазначив «УК» заступник голови правління, директор із корпоративного бізнесу банку «Кредит Дніпро» Віталій Палюра, поновлення кредитування бізнесу залежить від того, чи почуватиметься фінансова установа впевнено в питаннях захисту своїх прав як кредитора: «Плата за ризик — на жаль, вагома складова у вартості банківських кредитів з огляду на те, що частка поганих позик в системі перевищує 56%. Цей тягар токсичних кредитів, необхідність формування резервів під них, а також брак ефективних правових важелів впливу на недобросовісних позичальників стримують банки у прагненнях активно нарощувати обсяги кредитування».
Експерт вважає, що необхідні законодавчі кроки до створення ефективного механізму захисту прав кредиторів, розширення повноважень банків щодо повернення проблемних активів. Ще, на його думку, потрібно розбудувати таке правове поле, в якому бути недобросовісним позичальником рівноцінно втраті бізнесу та репутації для юридичної особи й майна — для фізичних осіб.
Нині банки мають великі проблеми з поверненням кредитів і залучають до цього колекторські компанії, продаючи їм свої токсичні позики. Чимало клієнтів банків, які невчасно розраховуються, звертаються до нотаріусів, що забезпечують їм позасудові способи захисту за кредитами. І справи закінчуються тим, що великий позичальник начебто не брав нічого у тієї чи іншої фінансової установи.
Захищають лише себе?!
Звісно, всі ці тези мають підґрунтя. З ними можна і не сперечатися. Проте, як зазначила «УК» керівник громадської організації «Кредитний майдан» Тетяна Руденко, банки у законопроектах (яких уже, до речі, було за останні роки чимало) захищають фактично лише себе, не думаючи про клієнтів-позичальників: «Приміром, є свіжий законопроект №6027-д від 31 липня 2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування». У ньому автори наче роблять поступку позичальникам банків: приміром, «залишити чинною норму Цивільного кодексу України, якою встановлюється, що у разі застосування змінюваної відсоткової ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір відсоткової ставки». На це відповім так: не вмер Данило, то болячка задавила. Хоч яку ставку нині для чесних іпотекоодержувачів чи взагалі позичальників виставляй, вона не буде для них підйомною».
Про великий тягар токсичних кредитів у банках Тетяна Руденко зазначає, що справді він є, проте винні в цьому самі фінансові установи. На її думку, навіть іпотекоотримувачі, які свого часу купили по 5—6 квартир і взяли на це кредити в банках, були, що називається, «своїми» — наближеними до менеджерів чи керівників фінансових установ.
Керівник «Фінансового майдану» впевнена, що фактично усіх цих питань так і не вирішено, не буде їх вирішено і коли ухвалять будь-який законопроект, адже кожен з них лобістський, тобто банківський. Нагадаємо лише, що в країні досі чинний так званий мораторій на сплату іпотечними кредитоотримувачами грошей за своїми зобов’язаннями та заборону відбирання таких іпотечних осель банками чи колекторськими компаніями.
Змінять картину на краще тільки інвестори
Чи можуть у такій ситуації фінансові установи поновити масове й вигідне для потенційних клієнтів кредитування? Відповідь, мабуть буде негативною.
Як зазначає «УК» заступник голови правління Укргазбанку Інна Тютюн, істотного зниження відсоткових ставок за кредитами найближчим часом очікувати не слід: «Розмір цього показника залежить від вартості ресурсу, що залучається. Інфляційні процеси та нестабільність національної валюти не дають змоги істотно знизити ставки за депозитами, зберігши темпи нарощування ресурсної бази. Умови, які потрібно створити для зниження відсоткових ставок, — побудова сприятливого інвестиційного клімату для залучення іноземного інвестора, вартість ресурсу якого значно нижча, ніж в Україні». На її думку, притік інвестицій сприятиме розвитку економіки, стабілізації національної валюти за рахунок збільшення експорту та в підсумку сприятиме зниженню депозитної і кредитної ставок.
За словами Віталія Палюри, відсотки за кредитами, безумовно, залежать від ставок за депозитами: «Статистика Нацбанку підтверджує цю залежність: якщо середні ставки за депозитами у гривнях за рік знизилися на 5%, то середні кредитні ставки також знизилися: на 2,9% у корпоративному і на 2,2% у роздрібному сегменті. Відставальна(?) динаміка зниження вартості кредитів пояснюється підвищеною платою за ризик».
На думку експерта, щоб депозитні ставки знижувалися надалі, потрібні макроекономічні передумови, зокрема курсова стабільність та помірна інфляція. Порівнюючи ставки за кредитами у нас і в країнах Західної Європи чи США, потрібно пам’ятати, що там депозитні ставки становлять 0,5—1% річних та корелюють із рівнем інфляції. Звісно, ці показники не йдуть у жодне порівняння з українським рівнем інфляції.
Від редакції.
Безумовно, для поновлення кредитування нашого населення та бізнесу потрібно досягти набагато більшої макроекономічної стабільності, ніж нині є. Тоді ставки і за кредитами, і за депозитами можуть стати європейськими за обсягами, тобто невеликими, і це дасть змогу бізнесу та звичайним людям брати недорогі й довгі позики. Проте це лише мрії. Щодо обопільної довіри одне одному — банківської системи клієнтам і позичальників фінансовим установам — тут треба з робити чимало. Насамперед закон про відновлення кредитування чи захисту кредиторів, як «УК» неодноразово писав, має захищати всіх — і клієнтів банків, і самі фінансові установи. Тут треба досягти взаємовигідного компромісу. І нарешті в цивілізований спосіб розв’язати проблему з валютними позичальниками — створити всі умови для нормального погашення та прощення їм певної частини боргу, а також відмовитися від штрафів і пені, які інколи становлять чи не третину обсягу всієї позики фізичних осіб.