Голова Державної
пенітенціарної служби України
Олександр ЛІСІЦКОВ

Днями працівники пенітенціарної системи відзначили своє професійне свято. Наша розмова з очільником цього відомства Олександром Лісіцковим торкалася швидше речей буденних - чим живе сьогодні ця структура, покликана перевиховувати людей, які вступили у конфлікт із законом. Як відомо, наприкінці минулого року Указом Президента "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" шляхом реорганізації Державного департаменту з питань виконання покарань було утворено Державну пенітенціарну службу. Тож бесіду ми розпочали саме з цього факту.

- Олександре Володимировичу, чому змінено назву відомства?

- Це зумовлено внутрішньою державною політикою в рамках соціальної переорієнтації процесу виконання кримінальних покарань з урахуванням вимог сьогодення, а також у рамках дотримання міжнародних стандартів, принципів законності, гуманізму, демократизму і справедливості і обов'язково сучасної світової пенітенціарної доктрини.

- Зміна назви позначилася на завданнях, що стоять перед відомством?

- Головним завданням Служби залишається ізоляція злочинців, забезпечення належних умов їх утримання. Однак хочу зазначити, що останнім часом набуває актуальності ще низка питань, без вирішення яких нормальне функціонування пенітенціарної системи, як саме системи каяття, неможливе. Зокрема, сьогодні на порядок денний діяльності Служби виведено питання якісної реалізації комплексу виховних, соціальних та психолого-педагогічних заходів, спрямованих на ресоціалізацію засуджених, недопущення рецидиву злочинів. Водночас гостро стоїть питання якості підготовки кадрів Служби, медичного обслуговування ув'язнених, забезпечення відшкодування заподіяної злочинами матеріальної та моральної шкоди.

- Україна прийняла до виконання цілий пакет міжнародних документів щодо дотримання прав ув'язнених. Чи можемо ми стверджувати, що сьогодні в цьому стало менше проблем?

- На жаль, сьогодні українська в'язниця ще отримує - і цілком заслужено! - чимало критики та нарікань. А рекомендації та пропозиції як міжнародних організацій, так і національних експертів-правозахисників та, зокрема, омбудсмана виконані ще не в повному обсязі.

І хоча сьогодні в рамках дотримання прав ув'язнених в установах діють 151 загальноосвітній та 90 професійно-технічних навчальних закладів, функціонують 122 культові релігійні споруди, в кожній установі працюють бібліотеки, спортмайданчики, клуби, - є низка питань, які потребують невідкладного вирішення. Зокрема стосовно розміщення заарештованих в СІЗО.

- Справді, часто доводиться чути нарікання на перенаповнення у камерах СІЗО, інших установ. Що ви на це скажете?

- На жаль, у більшості виправних колоній ситуація далека від ідеальної. Причина? Всі урядові програми минулих років щодо покращення умов тримання засуджених за період 2006-2010 років фінансувалися не більше як 10 відсотків від потреби, тому основної мети (приведення умов тримання у відповідність до вимог національного законодавства та міжнародних норм і стандартів) досягнуто не було. На державному рівні ця проблема не розв'язувалась і, як наслідок, вона сьогодні визначається як складна та має тенденцію до загострення, оскільки Україна прийняла зобов'язання, згідно з якими з першого січня 2012 року норми житлової площі на одного засудженого мають бути збільшені з трьох до чотирьох метрів квадратних.

- Відомство готове здійснювати конкретні кроки для виправлення ситуації ?

- На сьогодні опрацьовано питання перепрофілювання двох колоній на сході України, будівництва нових ізоляторів у столичному регіоні та в Криму, створення дільниць слідчих ізоляторів при цілому ряді виправних колоній, що, сподіваюсь, надасть можливість дещо розвантажити СІЗО та виправні колонії. З іншого боку, ми ініціювали внесення змін до чинного кримінально-виконавчого законодавства стосовно порядку і підстав обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Крім цього, підготовлено ще низку пропозицій для парламенту, серед яких, наприклад, зміни до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, порядку нарахування пенсій засудженим, поліпшення боротьби з туберкульозом в місцях позбавлення волі і ще багатьох питань.

- Що робиться для реформування системи медичного обслуговування ув'язнених, насамперед у питаннях боротьби з туберкульозом?

- Минулого року в цілому по системі досягнуто зменшення показника смертності, а також захворюваності на туберкульоз. Першочерговим завданням щодо покращання медобслуговування є зміцнення матеріальної бази, адже понад 80 відсотків наявного медичного обладнання вичерпало свій ресурс, морально та фізично застаріло. За нашим зверненням Кабмін ухвалив рішення про виділення фінансування на вирішення цього питання. Сподіваюсь, уже в цьому році нам удасться підвищити рівень технічної оснащеності медслужб виправних закладів.

Окремо хочу зазначити, що сьогодні в установах реалізуються дві відомчі програми: "Програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013рр." та "Програма протидії захворюванню на туберкульоз в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах на 2007-2011рр.". Тут ми також очікуємо позитивних результатів. Крім цього, у співпраці з Міжнародною організацією "Лікарі без кордонів" на базі однієї з виправних колоній на Донеччині розпочато впровадження пілотного проекту, яким передбачено переоснащення лікарні сучасним медичним обладнанням, впровадження новітніх лікувальних технологій.

Ще один важливий момент. Нещодавно в Генпрокуратурі відбулась чергова міжвідомча нарада, де розглядалось питання якості медичного обслуговування ув'язнених. На нараді були ухвалені відповідні рішення щодо покращання цієї роботи.

- Які зараз вимоги до персоналу Служби?

- Сьогодні ми маємо відомчі навчальні заклади лише для первинної підготовки, підвищення кваліфікації та підготовки молодших спеціалістів. Звичайно, гостро відчувається відсутність профільного вищого навчального закладу і, як наслідок, брак науково-методичних розробок та рекомендацій для працівників Служби.

Але, як кажуть, скресла крига і в цьому питанні, і у відповідь на наше звернення до Президента 7 березня 2011 року на засіданні Кабінету Міністрів ухвалено рішення про утворення відомчого вищого навчального закладу ІV рівня акредитації, в якому будуть готувати фахівців за спеціальностями "Правознавство", "Психологія" та "Соціальна робота". В недалеких планах - підвищення рівня акредитації Чернігівського юридичного коледжу та створення на його базі інституту. В перспективі планується реформувати і Білоцерківське училище.

Окремо зазначу, що не знімається з контролю керівництва Служби питання забезпечення співробітників житлом, створення належної санаторно-курортної бази та системи медобслуговування.

- Багато дискусій ведеться навколо створення в Україні служби пробації. Розкажіть докладніше про цю інституцію. Яка потреба та перспективи створення такої служби?

- Сучасна система кримінальної юстиції розвинених держав не уявляється без служби пробації. До компетенції співробітників цієї служби входить ціла низка актуальних питань. Зокрема, надання рекомендацій суддям щодо доцільності, виду та тривалості кримінального покарання або надання психологічної чи іншої допомоги постраждалим від злочинів.

Свого часу за участю фахівців Державної кримінально-виконавчої служби було розроблено проект Закону "Про пробацію". 17 грудня минулого року під час проведення міжвідомчого "круглого столу" ухвалено резолюцію щодо перспектив створення національної служби пробації на базі існуючої в структурі Державної пенітенціарної служби кримінально-виконавчої інспекції.

Подальші кроки щодо створення служби пробації в Україні пов'язані не тільки з формальним законотворенням та роботою над процесуальними аспектами її функціонування. Наше суспільство повинно прийняти таку службу як сучасну необхідність, адже сьогоднішні злочинці завтра повернуться в наше суспільство, і від того, яку ми провели виховну та профілактичну роботу з ними, залежить ступінь нашої з вами майбутньої безпеки.

Володимир ЛУПАШКО
для Урядового кур'єра"

ДОСЬЄ "УК"

Олександр ЛІСІЦКОВ. Генерал-майор внутрішньої служби, голова Державної пенітенціарної служби України. Народився 15 червня 1957 року в м. Горлівка Донецької області. Розпочав трудовий шлях дільничним інспектором міліції Кіровського РВВС м. Донецька. З 2003 року - заступник начальника управління - начальника Управління по роботі з персоналом УМВС України в Донецькій області. З березня 2010 р. - голова Державного департаменту України з питань виконання покарань. З грудня 2010 р. - голова Державної пенітенціарної служби України. За сумлінне виконання службових обов'язків неодноразово відзначений державними та відомчими нагородами.