ВИТОКИ

Відрядження упродовж повісті Миколи Махінчука - не лише для журналістів

У Росії здавна примовляють про чоботаря без чобіт. В Україні - "На те він і кравець, щоб подертий жупан носити". А на що журналіст? Щоб мати дірявий власний життєпис, поточений, мов шашіллю, трикрапками невідомості. Із пустельною пам'яттю, яка в багатьох із нас вже за городом прадіда: там предки наші - ніхто і звати їх ніяк. Знаємо все про сукню, у якій впала в око британському принцу на студентській вечірці тепер уже його дружина. І про те, з якої позиції забитий півстоліття тому вирішальний гол. Щодня після редакційної планівки пірнаємо в якісь події, чиїсь долі й обставини.

І раптом з-поміж суєти найважливіших і невідкладних справ - завдання не редактора і не стосовно когось. Схоже і на кросворд, на який відповідей - в жодній із енциклопедій, і на лабіринт, де ще треба намацати вхід. Воно постало перед журналістом за фахом Володимиром Скрип?кою, головним героєм нової повісті "Дорога до себе" письменника Миколи Махінчука, котрий працював в "Урядовому кур'єрі" понад 18 років.

"Прізвище мого батька в дитинстві було Бугай. А потім, після революції, стало Скрипка. Питав: як це сталося? Батько сказав: так їх записав старший брат. А звідки все це взялося, батько не знав: він тоді малим був. А потім усі розбрелися по світах. Веремія тих років віддалила їх один від одного. Навіть дещо відчужила. Але про те батьки ніколи не розповідали. А ми не дуже й переймалися тим. А тепер от хочеться докопатися. Та, на жаль, вже немає кому розповідати. Я й рідню свою толком не знаю".

У відрядженні до малої батьківщини і своїх джерел "стало так сумно, так боляче за те, що раніше не горнувся до рідні", відкривалася "своя правда кожного" в деяких непростих взаєминах і, по крихті, з'ясовувалися майже детективні переплетіння генеалогічних сюжетів. Від "пожовклого фото з гусарами" у батьківській хаті до несподіванок "родом" із далеких Франції та Америки, до знаменитого скрипаля із Варшави Василя Бугаєвського і генерала із Санкт-Петербурга Андрія Бугайова.

Інтрига загадковості супроводжує читача аж до кордону родової мандрівки - головної сюжетної лінії повісті: "От і вся історія козака Бугая та його родини, що так нагадує долю всієї нашої безталанної землі упродовж багатьох віків.". Але це водночас і початок: щоб збагнути сьогодення й майбутнє. Своє і всієї України.