ФЕЙЛЕТОН
Обнадійлива новина: в столиці від входу до станції метро «Житомирська» на кілька метрів перемістили кіоски. Одразу в цьому місці Київ став світлішим і чистішим.
На жаль, так не скрізь. Так звані малі архітектурні форми реп’яхами чіпляються у всіх недозволених місцях. Тим часом (о, яка несправедливість!) міжнародні експерти визнали Київ містом, де пустує найбільше офісних центрів. Погано дивились. Є, є в столиці бізнес-центр, з яким не зрівняється й сотня найвідоміших у світі. Не вірите? Гайда на зупинку метро «Героїв Дніпра». При виході потік пасажирів понесе вас повз вбиральню, позначену буквами «Ч» і «Ж». Якщо пощастить, зможете там отоваритись, а потім все життя з приємністю згадувати той момент.
Битва за оренду вбиральні під офісний центр розпочиналася задовго до її відкриття. В тендерних торгах перемогла баба Хвеська, яка першою увірвалася в кабіну «Ч» і заволала: «Моє!» Відтоді успішно там неофіційно господарює. Навіть суборенду практикує.
На чому спеціалізується? Кабінки «Ч» і «Ж» використовуються для бізнес-переговорів, як склади, охолоджувачі м’яса, ковбас, пива та енергетичних напоїв. Удень усе те виставляється на розкладних столиках і асфальті біля виходу з метро. Ввечері звалюється на підлогу в кабінах «Ч» і «Ж», аби охололо там до ранку. Для зберігання м’яса використовують, вибачайте на слові, унітази. Кажуть, якщо свинину або телятину загорнути в поліетиленовий пакет, потім опускати у вічко, зранку покупець сприймає вирізку як парну.
Та найбільше шанують рибу. Але тихо! Вона сама про себе скаже: як від життя такого не заговорити?! Он пробіг бездомний пес і чомусь відвернув морду від входу до вбиральні, звідки якраз виносили свіжий товар.
— Ганьба йому! — сказала таранька з ознаками цвілі. — Я карась, якого навіть королям подають у сметані, окраса цього прилавка, а собацюра навіть не привітався.
— Тю на тебе нерозумного, — ліниво мовила щука, створена для того, аби карась не дрімав.— Не наш то живець. Ловити треба фанатів, які на футбол поспішають. Вони хапають рибу, раки, ковбаси і пиво з нашого офісу, не дивлячись. На них полюйте. А ще на тих, хто з роботи стомлений іде. На п’яних і накурених.
— А я, в’юн, ось що вам скажу. Ви знаєте, що жодні запахи до мене не пристають. Тепер помітив: в офісі баби Хвеськи дивнії дива відбуваються. Коли переночую в кабіні «Ж», покупець більше мною цікавиться....
— А мої шанувальники вподобали товар з кабіни «Ч», — додала ковбаса.
— Циц! — сказав в’юн. — Мова про інше. Як ви встигли побачити, ділові люди так заставили кіосками підходи до станції метро, що при найменшому дощику утворюється калюжа. От я й думаю, а чому б не попросити пацюка, що живе під ящиками з насінням, аби приніс від наших незасушених братів ікри в калюжу. Нехай там риба розводиться. А то бридко дивитись, як саме сміття плаває...
— Тихо ви! — знову обізвався карась. — Бачу людей у рожевих окулярах. Що шукають?
— Не бійся! — в один голос заспокоїли його виставлені при вході до вбиральні напої й наїдки, — то представники місцевої райдержадміністрації, міліції і санітарної служби збирають матеріал для чергового звіту про зразковий порядок на ввіреній їм території. Торгівлею під туалетом продукцією, яка зберігається в кабінах «Ч» і «Ж», вони задоволені, тож претендують на відзнаки.
— Нумо, їм запропонуємо, — вихопилась сметана, яку поставили в кабіні «Ж» на зберігання до ранку, — аби показали міжнародним експертам наш бізнес-центр. Тоді, впевнена, не принижуватимуть Київ, називаючи містом, де пустує найбільше офісних центрів.
— А ще, — підхопив ідею вчорашній фарш з відходів м’яса тижневої давності, — доцільно включити відвідання торгівлі товарами з офісу «Ч» і «Ж» екскурсіями. Думаю, наше ноу-хау їм ой як сподобається. Де ще подібне можна побачити?!
Поки товари раділи, люди, які виходили і заходили до станції, почувались оселедцями в бочці. Всі стежки-доріжки на «Героїв Дніпра» затиснуті кіосками так, що лише боком можна пройти. Прорвавши блокаду, пасажири вигукували: «Коли, коли на «Героїв Дніпра» буде так, як на «Житомирській»?