Літня наступальна операція Сил оборони України триває. Українські військові в тяжких боях визволяють нашу землю. Про те, які напрямки найгарячіші, чи вплинув на наш наступ підрив росіянами Каховської ГЕС, яка західна зброя найефективніша і яких зразків ще бракує ЗСУ для ефективнішого визволення території України, а також чого очікувати від перекидання ПВК «вагнер» на територію білорусі, Укрінформ поговорив із заступником начальника Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних сил України бригадним генераломКОлексієм ГРОМОВИМ.

Гаряча лінія зіткнення зараз перевищує 1200 км

— Триває український наступ. Які напрямки найгарячіші? Скільки кілометрів становить зараз гаряча лінія фронту? Яку територію вже нам вдалося визволити?

— Загалом під час проведення Силами оборони наступальної операції оперативна обстановка різких змін не зазнала та характеризується намаганнями ворога вийти на адміністративний кордон Донецької області й утримати території в Донецькому й Таврійському операційних районах. У межах проведення наступальної операції в Донецькому й Таврійському операційних районах найактивніші напрямки Мелітопольський та Бердянський, де наші підрозділи просунулися в глибину оборони ворога до 7,5 км.

Загалом з початку наступальної операції сили оборони України визволили дев’ять населених пунктів. Ми повернули під контроль майже 160 кв. км української землі.

Щодо протяжності так званої гарячої лінії зіткнення, то вона зараз перевищує 1200 км. Але тут ідеться про безпосередню лінію зіткнення з ворогом у Херсонській, Запорізькій, Донецькій, Луганській та Харківській областях, де тривають активні бойові дії.

Проте не можемо забувати про північні кордони з білоруссю та російською федерацією, звідки ворог веде постійні ракетно-артилерійські обстріли, діють диверсійно-розвідувальні сили ворога, зберігається загроза воєнного вторгнення. А також про ділянку морського узбережжя в Одеській та Миколаївській областях, де, попри зниження військово-морського потенціалу ворога, ми не можемо повністю відкидати його десантних можливостей. Плюс кордон із Придністров’ям, де росія утримує обмежене угруповання військ. Тому загалом така лінія може становити майже 3800 км.

— Як змінилася тактика російських окупантів упродовж останнього місяця? Звідки і куди найактивніше ворог перекидає техніку та живу силу?

— Об’єктивно тактика супротивника істотних змін не зазнала. російські підрозділи ведуть штурмові дії, прагнучи витіснити наші війська із займаних позицій. Підрозділи ПВК «вагнер» замінено на підрозділи регулярних військ. Ворог активно використовує артилерію, штурмову й армійську авіацію. Наступає невеликими підрозділами чисельністю до роти, як правило, без бойової техніки. В окремих ситуаціях штурмові підрозділи посилюють танками. Найактивніше ворог перекидає техніку та живу силу до окупованих територій Запорізької й Донецької областей, щоб відбити наступ Сил оборони України. Після підриву дамби Каховської ГЕС та підтоплення прибережних районів ворог отримав змогу посилення угруповань військ на загрозливих напрямках за рахунок перекидання військ із тимчасово окупованої частини Херсонської області.

— Наскільки ускладнив наступ підрив росіянами Каховської ГЕС?

— Передовсім підрив російськими загарбниками цієї гідроспоруди — злочин і терористичний акт, який призвів до техногенної катастрофи в центрі Європи. Значну шкоду завдано довкіллю, екосистемі, знищено величезну кількість господарств, будинків, підприємств, люди, що живуть на півдні нашої країни, зазнали гіркої біди.

Знищуючи Каховську ГЕС, загарбники мали намір зупинити наступ наших військ, проте досягли протилежного ефекту. Хвиля від зрушеної греблі, крім іншого, змила першу оборонну лінію окупантів уздовж лівого берега Дніпра. Та й суто з військового погляду цей злочин не міг призвести до руйнування наших планів. Збройні сили України мають достатньо підготовлені підрозділи, забезпечені сучасним озброєнням та військовою технікою, зокрема для форсування водних перешкод. Крок за кроком українські військові виконують завдання з визволення від загарбників усієї території нашої країни.

— Наступаючи, наші війська стикаються з тим, що росіяни замінували десятки тисяч гектарів на окупованих територіях. Чи достатньо в нас броньованих машин і машин механізованого розмінування?

— За даними розвідки, ворог улаштував на окупованих територіях глибоко ешелоновану систему інженерних загороджень, яка складається з кількох смуг перешкод протяжністю від 10 до 40 км кожна, і їхня щільність досить велика. Кожна смуга загороджень містить протитанкові мінні поля, невибухові загородження у вигляді протитанкових ровів, бетонних пірамід (так званих зубів дракона), протитанкових їжаків, дротяних перешкод. Ворог підступно використовує міни або групи мін, встановлюючи їх на невилучність, як міни-пастки. Для подолання таких загороджень теж застосовують спеціальну інженерну техніку. Звичайно, під час виконання завдань ця техніка зазнає пошкоджень або виходить з ладу. У зв’язку із цим та для подальшого нарощування спроможностей наших військ у подоланні мінно-вибухових загороджень противника є домовленості із країнами-партнерами про продовження постачання необхідної кількості інженерної техніки, а саме установок та зарядів розмінування, танкових мостових укладачів, техніки для пророблення проходів у вибухових та невибухових загородженнях.

За планами кремля, до лав збройних сил рф передбачено додатково залучити до 500 тисяч осіб

— Чи триває мобілізація в рф, скільки російських мобілізованих проходять навчання в центрах підготовки?

— Офіційно мобілізацію в рф призупинено. Однак здійснюють заходи з набору військовослужбовців за контрактом для комплектування та поповнення втрат підрозділів у зоні бойових дій. За планами кремля, до лав збройних сил передбачено додатково залучити до 500 тисяч осіб. Але рівень підготовки та забезпечення військовослужбовців, що підписують контракти, недостатній для виконання завдань за призначенням — вони набувають необхідний досвід безпосередньо під час бойових дій. Проте з огляду на значний мобілізаційний ресурс росія здатна повністю забезпечити власні збройні сили особовим складом для ведення тривалої війни на виснаження. У період з початку весняного призову (орієнтовно за 2,5 місяця) супротивник залучив на контрактну службу лише від 6 до 15 тисяч осіб. Водночас керівництво рф планує у стислі терміни поліпшити ситуацію шляхом формального влиття до складу збройних сил бойовиків приватних військових компаній (крім групи «вагнер») чисельністю майже 40 тисяч осіб. Нині в центрах підготовки на території білорусі проходять навчання від 3 до 5 тисяч мобілізованих російських військовослужбовців.

— Чи правда, що в росії вже не так масово набирають до війська ув’язнених? Із чим це пов’язано?

— Загалом в рф масового набору ув’язнених до регулярних військ не було. У складі загальновійськових з’єднань та військових частин діють лише штатні роти «шторм-z», які комплектують засудженими, що погодилися підписати контракт з міністерством оборони російської федерації. Масовий набір ув’язнених, за окремими оцінками, до 27 тисяч осіб, здійснювали в ПВК «вагнер». Саме її підрозділи виконували завдання в інтересах регулярних військ рф та активно застосовувалися в бойових діях у Бахмуті.

— У січні цього року ворог анонсував формування щонайменше 20 нових дивізій. Можете оцінити, наскільки йому вдалося/не вдалося реалізувати ці плани? Чи є ознаки збільшення стратегічних резервів та перекидання їх до кордонів України?

— Формування такої кількості нових з’єднань потребуватиме додаткових людських і матеріальних ресурсів. Слід уявляти, що лише одна дивізія залежно від озброєння та призначення може налічувати від 5 до 20 тисяч військових. В умовах війни та санкцій з боку країн Заходу, а також з урахуванням нещодавніх подій, пов’язаних із бунтом ПВК «вагнер», реалізувати такі плани в повному обсязі дуже складно.

На цей час нам відомо про формування супротивником нових військових частин та підрозділів у складі 25 загальновійськової армії центрального військового округу та 40 армійського корпусу південного військового округу. Ці сили можуть застосувати як стратегічний резерв.

За нашими даними, до складу 25 армії входитимуть мотострілецька дивізія, дві мотострілецькі та одна танкова бригади. До складу 40 армійського корпусу — мотострілецька дивізія та бригада. Можливі терміни їх готовності — не раніше початку наступного року. А строки перекидання до кордонів України залежатимуть від рівня готовності до ведення бойових дій.

— Кількість важкопоранених у ворога дуже висока, і багато з них помирають в місцевих госпіталях, не дочекавшись транспортування до рф. Чи є дані про розгортання нових госпіталів росіянами поблизу кордону з Україною?

— Ворог активно використовує у своїх інтересах захоплені лікувальні заклади Міністерства охорони здоров’я України на окупованих територіях. Частину поранених відправляють на територію росії, зокрема з використанням авіаційного транспорту. На початку повномасштабної агресії у ворога були проблеми з медичним забезпеченням. Нині лікування важкопоранених здійснюють зокрема із залученням можливостей цивільних лікувальних закладів прикордонних з Україною областей рф. За наявними даними, для цього останнім часом розгорнуто додатковий медичний заклад в Шебекіно Бєлгородської області.

— Яка ситуація нині в тимчасово окупованому Криму, наскільки масово родини російських військових залишають півострів?

— У тимчасово окупованому Криму ворог активно готується до оборони: фактично завершено будівництво фортифікаційних споруд на півночі півострова, створюють систему протидесантної оборони на північно-західному та західному узбережжі для запобігання можливому висадженню морських десантів Сил оборони України. Однак точних даних про масовий виїзд родин російських військових з півострова ми не маємо. Та варто очікувати значного збільшення кількості осіб, які намагатимуться виїхати із Криму в разі загрози знищення кримського мосту, наближення угруповань військ Збройних сил України до Перекопського та Чонгарського перешийків у зв’язку з початком підготовки до визволення півострова від окупантів.

Системи Рatriot перевершили всі наші очікування щодо ефективності

— Україна продовжує отримувати західну допомогу й активно застосовує її на фронті. НаКваш погляд, які види озброєння перевершили очікування та які мають найбільший попитКуКрізних родах військ?

— Ми цінуємо всю надану країнами-партнерами військово-технічну допомогу. Кожен зразок має свою цінність та попит у військах — від комплектів супутникового зв’язку Starlink до реактивних систем залпового вогню HIMARS. Беззаперечно, зенітні ракетні системи Patriot перевершили всі наші очікування щодо ефективності їх застосування.

З їх отриманням Збройні сили України набули нових спроможностей та зруйнували міф про неможливість знищення не тільки аеродинамічних (крилаті ракети, ударні БпЛА, літаки, вертольоти), а й балістичних цілей (балістичні ракети типу «іскандер-М», аеробалістичні ракети «кинджал»).

Найбільш вдале поєднання бойових можливостей та універсальності застосування в інтересах фактично всіх видів (родів) військ (сил) відзначається в роботі безпілотного авіаційного комплексу «Байрактар ТВ-2» виробництва Туреччини. Саме завдяки безпілотникам цього типу наші військові мали змогу ефективно вести повітряну розвідку, своєчасно викривати дії ворога й одночасно уражати його об’єкти. На початку війни це мало особливо важливе значення за умов швидкого просування російських окупаційних військ територією України.

Якнайкраще зарекомендував себе береговий ракетний комплекс «Гарпун» — завдяки його високій ефективності, простоті застосування, короткого часу на підготовку персоналу, що його експлуатує.

Слід відзначити потужні вогневі можливості ПТРК Hellfire з термобаричними ракетами АGM-114-2, ПТРК «Джавелін», ПЗРК «Стінгер», 155-мм артилерійських систем М-777, М-119, а також високі показники щодо захисту особового складу в ББМ МаххPrо та автотягачах OSHKOSH.

Справді, Україна останнім часом отримала чимало зразків артилерійського озброєння іноземного виробництва. На сьогодні це більш як десять різних типів артилерійських систем (М777, FH-70, TRF-1, САУ PzH 2000, AHS Krab, Caesar, Zuzana, AS90, M109, М119, L119) та понад п’ять типів реактивних систем залпового вогню (М142 Himars, М270 MLRS, MАRS-ІІ, LRU, APS-40, RM-70). Очікуємо на надходження нових систем, які підрозділи ЗСУ ще не використовували, таких, як Archer, Firtina.

Виокремлювати, які із цих систем кращі, недоречно. Кожну з них призначено для застосування в різних умовах та виконання певних завдань, і загалом кожна система з такими завданнями справляється.

Це високотехнологічна зброя, за допомогою якої ми здатні досягати визначених цілей з меншими втратами: зберігаємо особовий склад. Адже ні для кого немає сумніву, що людське життя — найдорожча цінність.

Усі ці системи очікувані та бажані в підрозділах ЗСУ й інших складових Сил оборони України.

— Після підриву Каховської ГЕСКуже ніхто не може відкидати злочинів рф на території ЗапорізькоїКАЕС. Чи готові до такого розвитку подій наші війська й чи забезпечені військові в цій операційній зоні всім необхідним?

— Сценарій з відносно високою ймовірністю підриву Запорізької АЕС не новий. Він об’єкт ретельного вивчення та постійного моніторингу ситуації — як можливих наслідків реалізації такого сценарію, так і для оцінки впливу на виконання завдань військами та вжиття необхідних заходів з реагування.

Безпосередньо на фронті у разі радіаційної небезпеки українські військові забезпечені засобами індивідуального захисту та радіаційного контролю.

Сили оборони мають підготовлені та оснащені сучасними приладами резерви особового складу, які можуть безпосередньо виконувати завдання радіаційної розвідки, контролю та деконтамінації підрозділів, що потрапили в зону радіоактивного зараження.К(Деконтамінація —Кпроцес проведення медико-санітарних заходів для усунення хімічних, радіаційних чинників та біологічних агентів з поверхні тіла людини, у продукті або на продуктах, приготованих для споживання, на інших предметах, зокрема транспортних засобах, які можуть становити ризик для здоров’я населення. — Ред.).

Підрозділи ДСНС також залучатимуть до виконання заходів, специфічних для них.

На сьогодні наявність ядерних зарядів у білорусі малоймовірна

— 16 червня путін заявив, що до білорусі доставлено першу партію ядерних зарядів, які заплановано розмістити на території країни. Чи можете підтвердити цю інформацію? На вашу думку, чи реальна загроза використання ядерної зброї проти України?

— Не можу підтвердити цю інформацію. Для зберігання ядерних боєприпасів необхідно створити спеціальні умови, розгорнути базу для обслуговування. Це дуже складний технологічний процес. На сьогодні наявність ядерних зарядів на території білорусі малоймовірна.

Наскільки реальна загроза використання ядерної зброї проти України, важко сказати. Не треба забувати, що це війна з підступним ворогом, який не дотримується міжнародного права й готовий на все заради досягнення своїх цілей. Яскравий приклад для нас — знищення росіянами Каховської ГЕС.

— У росіян залишилася велика кількість балістичних ракет, якими вони атакують наші міста. Крім того, вони продовжують атакувати крилатими ракетами, запаси яких вичерпні. За вашими оцінками, скільки таких ракет, яких типів. нині може виготовляти російський ВПК за місяць? Чи зросли/впали темпи їх виробництва?

— За нашими оцінками, за місяць російський ВПК спроможний виробляти приблизно 100 ракет, зокрема понад десять одиниць для ОТРК «іскандер», до 30 одиниць морського базування «калібр» та до 60 одиниць крилатих ракет повітряного базування, зокрема гіперзвукові аеробалістичні ракети «кинджал». На жаль, рф вдається зберігати темпи їх виробництва, а за окремими зразками озброєння підвищити, що пов’язано з переходом російських підприємств на цілодобовий режим роботи та з використанням елементної бази, яку закуповують в обхід накладених санкцій.

— Нещодавно ви повідомляли, що російські війська нарощують у прикордонних з Україною регіонах кількість тактичних груп ракетних військ. Зокрема, у брянську область переміщено дивізіон берегового ракетного комплексу «бал». Що нам потрібно для того, щоб максимально ефективно їм протистояти?

— Так, є підтверджена інформація, що ворог перемістив береговий ракетний комплекс «бал» у брянську область рф. Але наявні зенітні ракетні комплекси, що є на озброєнні ЗС України, дають змогу перехоплювати ракети Х-35 (Х-35У).

Із питань протистояння є два рішення. Перше — надійне протиповітряне прикриття, друге — виявлення та знищення зазначених підрозділів. З урахуванням дальності стрільби ракетного комплексу «бал»К120—260 км для його ураження нам необхідно мати ракетний оперативно-тактичний комплекс з дальністю ураження 300—500 км.

— На брифінгу в лютому ви казали, що ракети, які росія запускає для обстрілів України, дедалі частіше розриваються у повітрі над територією рф, так і не долетівши до цілі. Чи маєте статистику, який відсоток російських ракет, запущених по Україні, не досяг цілей?

— Справді, з початком запровадження міжнародних санкцій проти рф значно почастішали випадки підриву ракет у повітрі. Статистика таких випадків є, проте ми її не розголошуємо, щоб не надавати ворогові додаткову інформацію про бойову ефективність його так званої високоточної зброї. Імовірно, такі випадки частішають через так зване імпортозаміщення, коли високотехнологічні елементи, що виробляють у західних країнах, замінюють на їх російські (іранські) аналоги, зокрема з побутових приладів.

Значна більшість російських ракет не досягає цілей. Завдяки західній допомозі нині ми здатні збивати крилаті, балістичні та аеробалістичні ракети. Через застарілість та брак належного технічного обслуговування, а також недосконалі технічні рішення під час модернізації озброєння частина ракет розривається в повітрі над територією рф, або не відбувається штатний старт боєприпасів з носія. Позаштатні випадки застосування ракетного озброєння ворог ретельно приховує. Можливо, що саме у зв’язку із цим пуски крилатих ракет повітряного базування переважно здійснюють у повітряному просторі над акваторією Каспійського моря.

— Що потрібно, щоб знищити російські ракетоносії в Чорному морі?

— Один з варіантів знищення російських ракетоносіїв у Чорному морі — наявність сучасних багатоцільових винищувачів покоління 4++, що дозволяють застосовувати авіаційні засоби ураження по морських цілях на дальності 200 км і більше. За умов отримання Україною сучасних літаків F-16 (F-18) з відповідним обладнанням та озброєнням це стане можливим.

Боротьба з ракетною зброєю полягає не тільки у знищенні безпосередньо її носіїв, а й в ураженні місць її зосередження та зберігання, перевантаження під час транспортування. Усі можливі варіанти ми враховуємо та використовуємо залежно від обстановки та даних розвідки.

Слід розуміти, що засоби та способи протидії ударним можливостям ворога — досить чутлива інформація, поширення якої може надати ворогові перевагу в питаннях збереження своєї ударної зброї. Із приводу того, чи здатні ми самостійно виробляти відповідні засоби протидії. Так, здатні, ми вже це робимо. Підтвердження цього — застосування ворогом своїх носіїв ракетної зброї лише на відстанях, які убезпечують їх від ураження нашої ударної зброї. У подальшому ми нарощуватимемо свої ударні можливості, щоб нівелювати останній козир ворога — просторову перевагу, позбавивши його ініціативи через загрозу ураження носіїв ракетної зброї в будь-якому районі Чорного моря.

Для ефективної боротьби з чорноморським флотом рф необхідна далекобійна високоточна зброя. Наприклад, для ураження суден ворога під час переходу морем або на рейді необхідні останні модифікації протикорабельних крилатих ракет типу Harpoon, Brimstone, «Нептун» або їх аналоги. Для ураження бойових кораблів супротивника в місцях базування потрібні балістичні ракети ATACMS або їхні вітчизняні аналоги — балістичні ракети «Сапсан».

Окремої уваги заслуговують крилаті ракети Storm Shadow класу «повітря-земля», за допомогою яких ми маємо змогу знищувати критично важливі військові об’єкти ворога на відстані до 250 кілометрів. Свідчення ефективності крилатих ракет даного класу — пошкодження мостів через Сиваш поблизу Чонгара, що значно ускладнило постачання супротивника боєприпасами та іншими матеріально-технічними засобами. Також завдяки цим ракетам під постійним вогневим впливом перебувають пункти управління та місця зберігання матеріально-технічних засобів супротивника.

— росіяни тримають у Середземному морі свої ракетоносії. Як ви вважаєте, вони можуть атакувати Україну звідти?

— Справді, супротивник має технічні можливості завдавати ракетних ударів з акваторії Середземного моря. Дальність пуску ракет — приблизно 1500 км, що дає змогу застосовувати їх по об’єктах у південних регіонах нашої держави. Однак це може спричинити не бажаний для росії міжнародний резонанс у зв’язку з необхідністю заходу кораблів у внутрішні води та прольотом цих ракет через повітряний простір країн-членів НАТО. А з нинішньою консолідацією блоку НАТО я вважаю такі дії рф маловірогідними. Адже наслідки будуть непорівнянні з діями, аж до негайного потоплення цих ракетоносіїв.

— Ви маєте дані про потенційну кількість БпЛА ворога? Вони й надалі отримують іранські дрони? Наскільки наростили виробництво власних? Чи достатньо в них промислових і технологічних можливостей для цього?

— Ворог використовує значну кількість БпЛА різних типів. Зокрема, від Ірану росія отримала до 1800 дронів типу «шахед», з яких застосовано під час бойових дій близько 1600 одиниць, залишок — понад 200 одиниць. Запаси цих БпЛА постійно поповнюються за рахунок постачання з Ірану. рф досягнула із цією країною домовленостей про будівництво заводу з виробництва дронів типу «шахед» на території Татарстану, приблизно на відстані 10 км від Казані.

Ворог активно застосовує ударні БпЛА власного розроблення типу «ланцет», які серійно виробляє акціонерне товариство «іжевський механічний завод», що входить до концерну «калашніков». Усього було виготовлено до 900 одиниць цих апаратів, з яких 850 були застосовані в зоні бойових дій. Тож їх залишок на теперішній час — орієнтовно близько 50 одиниць.

Але внаслідок економічних санкцій Заходу та через брак доступу до сучасних технологій технологічні можливості ворога з виробництва сучасних дронів залишаються обмеженими.

— У росії досить великий парк літаків та гелікоптерів. Як змінилася динаміка їх застосування?

— Попри втрати, яких зазнала тактична й армійська авіація супротивника (станом на 3 липня 2023 року українська армія знищила 309 вертольотів і 315 літаків), ворог застосовує тактику завдання ракетних ударів з меншими інтервалами між ними та менш чисельних ударів замість масованих.

Імовірно, для перевантаження нашої системи ППО ворог комбінує ракетне озброєння з ударними БпЛА. росіяни перестали концентрувати зусилля на об’єктах енергетичної інфраструктури (хоч повністю не відмовилися від цієї мети та періодично намагаються завдавати таких ударів, передовсім по енергопідстанціях різної потужності) та змінили пріоритетність цілей. Нині ворог намагається вразити об’єкти нафтової, газовидобувної промисловості, ймовірні місця зосередження сил та засобів Збройних сил України, а також будівлі урядових органів із застосуванням БпЛА-камікадзе типу «Shahed-136», і ракетами різних типів.

— Чи можна буде сподіватися, що після отримання Україною західних зразків авіації потенціал ворога буде в рази зменшений?

— Так, отримання від країн-партнерів платформи сучасного багатоцільового винищувача покоління 4++ типу F/А-18, F-16, F-15, JAS-39 Gripen, Eurofighter Typhoon, Rafale дасть змогу нести та застосовувати сучасні авіаційні засоби ураження, які є на озброєнні країн-членів НАТО, виявляти засоби повітряного нападу супротивника на великій відстані — не менш як 200 км, знищувати їх на відстані понад 160 км без входження в зону ураження ППО ворога та застосовувати сучасні авіаційні засоби ураження по наземних і морських цілях на відстані до 200 км і більше.

Лідерами у допомозі рф залишаються Іран, білорусь та Північна Корея

— Держсекретар США Ентоні Блінкен після дводенних переговорів із Сі Цзіньпіном заявив, що Китай не допомагатиме росії зброєю. Які країни, крім Ірану, залишаються лідерами в допомозі рф?

— Можливо, взаємодія між збройними силами рф та КНР об’єктивно триватиме. З одного боку, ослаблена росія — гарантія податливості москви до китайської політики, тобто рамки російської міжнародної та військової активності відповідатимуть інтересам Китаю. З іншого боку, Пекін зацікавлений у вивченні саме бойового досвіду російської армії, який вона здобула у протистоянні із західними системами та зразками озброєння.

Проте не слід забувати, що Китай має насамперед амбітні економічні інтереси на Американському континенті і в Африці. У таких умовах поліпшення відносин між КНР і США може уповільнити темпи китайсько-російської військової співпраці.

Натомість, лідерами у допомозі рф залишаються такі країни, як Іран, білорусь та Північна Корея. Крім того, окремі країни пострадянського простору сприяють завезенню на територію рф високотехнологічних складових для виготовлення сучасного озброєння та військової техніки.

— Як ви вважаєте, чи можуть росіяни захопити Придністров’я? Ударити по Молдові?

— Стосовно захоплення Придністров’я… А ви вважаєте, що вони ще цього не зробили? Вони мають там проросійський уряд, активну російську пропаганду, громадян з російськими паспортами і військовий контингент. Єдине, що вони могли б ще зробити, — провести референдум за сценарієм тимчасово окупованих областей України та закріпити територію Придністров’я у складі рф на законодавчому рівні.

Саме тому забезпечення сухопутного коридору до Молдови було таким бажаним для кремля — ми це спостерігали за напрямком головного удару угруповання російських окупаційних військ на півдні нашої країни в перші дні широкомасштабного вторгнення.

російський військовий контингент, який перебуває на території Придністров’я, призначений для виконання миротворчих завдань та має обмежені можливості з ведення бойових дій. Збройні формування Придністровського регіону Республіки Молдова перебувають під контролем росії, мають низький рівень оснащення та підготовки. Розгортання додаткових сил і засобів збройних сил рф на території самопроголошеної республіки можливе тільки повітряним шляхом через повітряний простір Молдови або України. В умовах ведення бойових дій на території України ймовірність збільшення військової присутності рф у Придністров’ї залишається низькою.

Об’єктивно ці підрозділи — заручники рішень кремля. Понад рік вони не мають змоги провести ротацію, понад рік перебувають у стані повної бойової готовності й в очікуванні отримання самовбивчих наказів. Це щонайменше виснажує та демотивує.

Та кількість «вагнерівців», що можуть передислокувати в білорусь, — лише виснажені рештки

— Після невдалого заколоту в росії на чолі з євгеном пригожиним є інформація, що ПВК «вагнер» буде передислоковано на територію білорусі. Чи не вважаєтеКви це додатковою загрозою для нашої країни?

— Ми прораховуємо і готуємося до будь-якого сценарію. Ворог підступний, тому можливість того, що спроба держперевороту була не більш як добре спланованим інсценуванням для подальшого переміщення зазначених підрозділів на територію білорусі, теж не відкидаємо. І на сьогодні за наказом Президента України — Верховного головнокомандувача ЗСУ ми посилюємо наші війська зокрема вздовж кордону з білоруссю.

Однак як уже повідомляв лідер нашої країни, більшість найманців успішно знищили підрозділи Сил оборони України, тому та кількість «вагнерівців», яку можуть передислокувати в білорусь, — лише виснажені рештки, які не будуть загрозою для професійно підготовлених, добре оснащених та мотивованих військовослужбовців ЗСУ.

Також відомо, що ПВК «вагнер», попри невдалий заколот пригожина, після втрат, яких вона зазнала, продовжує агітувати та набирати бойовиків у всій російській федерації. Мобілізовані прагнуть підписувати контракт з ПВК, а не з міністерством оборони рф. Ті, що підписали контракт, вирушають на пункт збору, а потім прямують до навчального центру в молькіно.

Що стосується передислокації ПВК «вагнер», то найбільш імовірно, що територію білорусі використають для тимчасового перебування та підготовки цих бойовиків для виконання завдань насамперед в Африці. Одночасно із цим частину найманців використовуватимуть як інструкторів для підготовки підрозділів збройних сил та інших силових структур рф і білорусі.

Ми припускаємо, що в разі ухвалення відповідних рішень імовірними діями ворога можуть бути ведення супротивником демонстраційних та провокаційних дій у прикордонних районах України для сковування наших військ та відволікання резервів.

Існує думка, яка також має право на життя. Полягає вона в тому, що пропозиція передислокувати найманців до білорусі — тактичний хід лукашенка, який не має намірів відправляти свої війська на війну в Україні, однак і втрачати заступництво путіна теж не готовий. Насправді, сенс цього питання значно глибший, ніж ми думаємо. Чи може так статися, що нині лукашенко розуміє, що має два шляхи: або звільнитися від путінського зашморгу, або втратити президентство, а можливо, і життя за умов державного перевороту.

Як ми знаємо, всі диктатори закінчили життя лише одним способом. Тож перебуваючи у глухому куті, цілком можливо, що саме за допомогою «вагнерівців» лукашенко може задовольняти власні фантазії.

Марина СИНГАЇВСЬКА,
Ірина КОЖУХАР,
Укрінформ