У кореспонденції «Реконструкція зі сльозами на очах», опублікованій в «УК» 7 листопада 2012 року, розповідав недавно про «новації» з вирубуванням цінних голубих ялинок на Соборній площі Черкас. Очевидно, передноворіччя та виступ газети таки вплинули на черкаську обласну владу, яка цими днями вирішила зовсім оголену місцину перед Будинком рад ощасливити рядочком новонасаджених ялинок. Правда, для цього треба було повисмикувати із землі зовсім недавно висаджені туї, які, за твердженням розпорядників так званої «реконструкції» площі, дуже гарно вписувалися в новий ландшафт. Не вписалися. Поки що невідомо, хто ж заплатив за ці пертурбації… Зрозуміло одне: здоровий глузд до дизайнерів хоч і повільно, але повертається. 

Кажуть, що поганий приклад дуже заразливий. Услід за обласним центром і в центрі міста Кам’янки цими днями зрізали п’ятеро блакитних красунь-ялинок, які прикрашали площу перед готелем 35 років. Кам’янчани, м’яко кажучи, були не просто збентежені, а шоковані. Вони навіть пробували мітингувати. Але проти папірця, яким розмахував представник забудовника, що накинув оком на вигідне місце, безсилі будь-які протести. З іншого боку, очевидно, розмірковував впливовий бізнесмен, якщо можна «постригти під «нуль» центральну площу обласного центру, то в Кам’янці й сам Бог велів. Як з’ясувалося, на цьому місці один із місцевих «благодійників» планує спорудити двоповерхову будівлю. Дозвіл же на забудову одержав у міській раді.

Винищувачі дерев намагалися заспокоїти вразливих любителів природи: ми, мовляв, пересадимо їх у Парку Декабристів. Та люди не йняли тому віри, адже як без коріння ростимуть самі стовбури?

Ось такий передноворічний подарунок кам’янчанам зробили міські депутати, які дозволили знищити здорові ялини — окрасу районного центру.

Люди давно помітили: якщо дерево й справді заважає або загрожує безпеці жителів міста чи села, допроситися комунальні служби зрізати його — ціла проблема. Тут і закон згадають, і компенсацію зажадають. А в угоду примарним амбіціям керівників чи інтересам бізнесу — будь ласка, під сокиру йдуть невинні насадження. Скільки їх зрубано, приміром, в обласному центрі під облаштування автомобільних паркувань чи офісів (часто нікому не потрібних, які роками чекають-не дочекаються омріяних орендарів)! Замість них з’являються «стильні» самшитові та ялівцеві куточки, які дуже слабко захищають від шкідливих викидів транспорту, хімічних гігантів, ТЕЦ та інших виробництв, яких на території міста більш ніж достатньо.

Як тут не згадати приклад колишніх керівників Придніпровського райвиконкому, які після буревію, що звалив кілька ялин перед приміщенням, не махнули на них рукою, а дбайливо вирівняли, закріпили тросами, довго, як малих дітей, доглядали і таки виходили!

Кожне зрубане дерево, хай навіть і законно, залишає в душах людей болісну зарубку: адже думаємо не тільки про сьогодні, а й про завтра — тут жити нашим дітям і внукам.