Життєва мудрість каже: гідно і заможно живе той, хто багато й наполегливо працює. Щоб праця була в радість, вона передусім має бути безпечною. Адже ніде правди діти, нещасний випадок на роботі може коштувати людині не лише кар’єри чи здоров’я, а часом і життя.

У світі

За даними Міжнародної організації праці, щороку в усьому світі на робочих місцях гине у середньому 2,3 мільйона працівників, понад 300 мільйонів зазнають травм і каліцтва. Про це повідомила національний координатор проекту МОП «Зміцнення системи інспекції праці та механізмів соціального діалогу» Софія Литвин. Вона підкреслила, що за начебто сухими цифрами — великі трагедії конкретних родин, які втратили близьку людину й найчастіше годувальника. А ще це проблема для суспільства, держави і роботодавців.

У будь-якій роботі значення має не тільки рівень зарплати, а й безпека праці. Фото Володимира ЗАЇКИ

Фахівець зауважила, що, на жаль, на сьогодні в багатьох країнах ще не можна точно і адекватно оцінити весь спектр ризиків для працівників, а також наслідки для оточуючих. Важливо, вважає вона, щоб відповідні спеціалісти з усіх країн докладали зусиль і напрацьовували спільну базу даних стану безпеки і гігієни праці на робочих місцях.

— Створення такої бази дасть змогу врятувати не одне життя, а також може стати дієвим інструментом для будь-якої держави, який допоможе насамперед вчасно і всебічно оцінити ризики на виробництві, які тільки починають з’являтися. Це потрібно, щоб застерегти працівників і їх захистити.

В Україні

Вітчизняна статистика свідчить, що в Україні щороку на виробництві в середньому гинуть 400 і травмуються майже 5 тисяч осіб. При цьому приблизно 500 працівників стають інвалідами. Про це повідомив голова Державної служби з питань праці Роман Чернега. За його словами, у 2016 році було зафіксовано 4428 травмованих на виробництві осіб, у 2015 — 4596. Отже, динаміка до зменшення кількості таких випадків є, проте поки що вона невелика.

За його словами, у 2016 році найбільше травм зазнали працівники професій, пов’язаних із використанням транспортних засобів. Здебільшого в агропромисловому комплексі, коли під час польових робіт працівникам неналежно проводять інструктажі з безпеки.

Найбільш травмонебезпечними галузями в Україні надалі залишаються вугільна, машинобудівна промисловість, а також промисловий комплекс і соціально-культурна сфера: питома вага травмованих працівників на підприємствах цих галузей становить 63% усіх травмованих на підприємствах в Україні, підкреслив фахівець.

А заступник директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань Петро Сливкін повідомив, що у 2016 році порівняно з 2015-м кількість страхових нещасних випадків збільшилася на 3,8% (з 4592 до 4766), а кількість смертельно травмованих — на 1,1% (з 360 до 364). Найбільше зростання кількості нещасних випадків на виробництві зафіксовано у Дніпропетровській області — на 97, на Київщині — на 43, Харківщині — на 37 та Кіровоградщині — на 20. А ось зниження відзначають у Закарпатській області — на 17,5% , на Івано-Франківщині — на 16,5%, та на Полтавщині — на 9,6%.

За даними фахівців фонду, чоловіків травмовано 74,5% (3549), жінок — 25,5% (1217). Найвищий рівень виробничого травматизму спостерігався серед працівників віком 50—59 років (1210 осіб, або 25,4% загальної кількості).

Петро Сливкін повідомив, що найбільше за 2016 рік травмувалися робітники таких професій: водій автотранспортних засобів, гірник очисного забою, прохідник, слюсар-ремонтник. Серед причин, за словами фахівця, переважають організаційні — 65,1% нещасних випадків. Із психофізіологічних причин їх сталося 22,8%, а з технічних — 12,1% .

Проте як зауважив фахівець, не завжди працівники травмуються через застаріле устаткування, недбалість роботодавця і навіть власну необізнаність чи необережність. З такої показової причини, як перебування на виробництві у нетверезому стані, торік травмувалися 123 особи, 61 з яких померла.

Профзахворювання

Петро Сливкін поінформував, що найбільше професійних захворювань у 2016 році зафіксовано у Дніпропетровській (44,9%), Львівській (22,3%) і Донецькій (9,7%) областях. Кількість потерпілих, які занедужали на профзахворювання у цих областях, становить 76,9% загальної кількості потерпілих в Україні.

У структурі професійних захворювань перше місце «зайняли» хвороби органів дихання — 42,8%. На другому — захворювання опорно-рухового апарату (радикулопатії, остеохондрози, артрити, артрози) — 39%. Третє — за вібраційною хворобою — 8,7%, четверте — за хворобами слуху — 3,5.

Підсумовуючи, Роман Чернега наголосив, що лише докладне дослідження, аналіз ризиків і причин, які призводять до травмування, а часом і до загибелі працівників під час виконання професійних обов’язків, дасть можливість запобігти біді, а також проводити ефективні профілактичні заходи. Також, на його переконання працівників, профспілки і працедавців слід краще інформувати про небезпеки, які чатують на них на виробництві, й розповідати про наслідки. Адже обізнаний — означає захищений.

Фахівець наголосив, що у групі ризику не лише той, хто працює на виробництвах з важкими та небезпечними умовами праці. Найбільше, на його переконання, ризикують українці, які працюють без офіційного оформлення трудових відносин. І якщо така людина під час роботи травмується або з нею станеться нещасний випадок, роботодавець матиме всі юридичні підстави свідомо усунутися від допомоги. Держава ж для захисту її прав не матиме жодних підстав.

Він зазначив, що непоодинокі випадки, коли травмована на виробництві людина подає скаргу до Держохоронпраці, але після переговорів із роботодавцем забирає її, позбавляючи фахівців підстав докладно вивчити випадок, щоб запобігти його повторенню у майбутньому.

Отже, на переконання Романа Чернеги, зробити умови праці українців насправді безпечними можливо, лише якщо самі працівники будуть обачними, сумлінними та офіційно оформленими на роботі, роботодавці вчасно дбатимуть про безпеку людей і модернізацію обладнання, а профспілки наглядатимуть за тим, щоб не було порушень, і допомагатимуть працівникам за потреби обстоювати свої права.