Днями голови Гощанської територіальної громади на Рівненщині Микола Панчук та Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганщини Віталій Антоненко підписали меморандум про співпрацю. І хоч територія Білокуракинської громади ще окупована, це не заважає розвивати контакти, започатковані задовго до повномасштабного вторгнення окупантів.
Досвід за плечима не носити
Микола Панчук обмовився, що у виконкомі успішно працюють двоє представників Білокуракинської громади. Ішлося про Віталія Антоненка, якого торік у вересні Президент призначив начальником Білокуракинської військової адміністрації, і його досвідченого колегу депутата Білокуракинської селищної ради Сергія Іванюченка. Віталій напрацьовує алгоритм відновлення повноцінного життя земляків після визволення, а Сергій працює керівником господарської групи у виконкомі Гощанської громади.
«Досвід Сергія та його підхід до роботи для нас безцінні. Територія Білокуракинської громади подібна до нашої за забудовою й за складом населення», — розповідає Микола Панчук.
Сергій Іванюченко двічі очолював Білокуракинську райдержадміністрацію, тоді й уклали угоду про співпрацю з Гощанською.
«Обмінювалися делегаціями, наші діти відпочивали в «Агатівці» — оздоровчому комплексі неподалік Гощі. Були на фестивалі «Красносільські вітряки». Паралельно співпрацювали із Бродівським районом Львівщини, що межує з Рівненщиною. Тодішній голова райради Євген Швед нині захищає Україну й уже заїжджав до мене в Гощу», — розповідає Сергій Іванюченко.
Друзі пізнаються в біді
2019-го він створив громадську організацію «В єдності — майбутнє України». Вона стала локомотивом співпраці. Коли Гощанська й Білокуракинська райдержадміністрації перестали існувати внаслідок укрупнення районів, мудрі люди спілкувалися на рівні громад. Так звичайні люди з Луганщини відкрили для себе іншу Україну й зріднилися з нею.
«Тури були з Білокуракиного до Ужгорода та Берегового разом з чималою кількістю наших жителів. Заїжджали в Гощу, Броди, Львів, Дрогобич, Трускавець, Тустань, Івано-Франківськ, Яремче. Бачив в очах земляків злам, який руйнував стереотипи, що їм нав’язала російська пропаганда. Якби ми раніше відкрили одне одного, може, і російської агресії вдалося б уникнути. Часто думаю про це», — зізнається Сергій Іванюченко.
Торік 28 січня у Гірському, за 140 кілометрів від Білокуракиного, провели турнір із мініфутболу. Приїхав голова Гощанської громади Микола Панчук, директор групи аграрних компаній Віктор Щербачук. Спілкувалися, будували плани на зустріч у Гощі. Але їх скоригувала війна.
Іванюченкові зателефонували Щербачук і Панчук, попередньо відправивши в Білокуракине бус продуктів та засобів гігієни. Запрошували до себе. Сергій Іванюченко та Віталій Антоненко незабаром приїхали. І одразу поринули у цілодобову роботу в гуманітарному хабі, на який перетворилася Гощанська громада. Приймали, сортували, розподіляли допомогу, що надходила звідусіль. Особливо велика — від німецького власника аграрних формувань «Ріттер БіоАгро» та «Дедденс Агро» Мартіна Ріттера.
«Так підтверджується народна мудрість, що друзі пізнаються в біді. Намагаюся бути максимально корисним для гощанців. Працюю зі старостатами. Ось збираємо овочі на Херсонщину, їх звозять небайдужі жителі. А днями зателефонували із Залужжя Дубровицької громади: веземо до вас допомогу. Долучилися й сусідні Великомежиріцька і Бабинська школи. За лічені дні зібрали 20 тонн, відправляємо на деокуповану територію», — каже Сергій Іванюченко, син якого захищає Україну в лавах ЗСУ.
До речі, Гощанська громада завдяки активним переселенцям уже вийшла на нові можливості розвитку. Власники рекламно-виробничої кампанії «Алексія», що релокувалися з Харкова, за рік створили 40 робочих місць і шиють на державне замовлення військовий одяг. Податки сплачують у громаду. А державний навчальний заклад «Центр професійно-технічної освіти» з Бахмута розпочне новий навчальний рік у Гощі. Тут готуватимуть фахівців затребуваних робітничих професій. Нині за активної участі Сергія Іванюченка облаштовують сучасний освітній простір.
Днями він передав голові громадської організації «Сенсорика» Олені Казаковій (м. Київ) ляльки-мотанки, які виготовили діти з народознавчої студії «Оберіг». Вони стануть оберегами дітям з аутизмом, з якими працює цей партнер Гощанської громади. Мотанка — культурний код нашого народу, тож запрограмованих на перемогу побільшало.