УПЕРШЕ
Нейрохірурги обласної лікарні «укрили» мозок пацієнтки титановим імплантатом
Біда сталася рік тому. Дев’ятнадцятирічна студентка запорізького вишу стала жертвою нетверезого водія: авто на повній швидкості врізалося в кіоск, біля якого вона стояла. Постраждалу з переломом кісток черепа й розривом оболонок мозку доставили в нейрохірургічне відділення обласної клінічної лікарні. Фахівці не обнадіювали батьків дівчини, але ті не здавалися, й на хвилину не залишали доньку без своєї опіки: допоки тривали операції і реанімаційні заходи, сиділи під дверима, а потім довгими місяцями чатували біля доньчиного ліжка.
— Фактично рік ми боремося за життя дівчини, вона перенесла вже кілька серйозних операцій, — розповідає завідувач нейрохірургічного відділення Запорізької обласної клінічної лікарні кандидат медичних наук Сергій Тяглий. — Враховуючи, що поранення було проникаючим, стався розрив оболонок, осколки потрапили в речовину головного мозку, і це згодом спровокувало розвиток менінгіту, енцефаліту, довелося не тільки оперувати на відкритому мозку, а й проводити дуже серйозну протизапальну терапію. Пацієнтка мужньо все перенесла. Остання операція стала завершальною на етапі хірургічного лікування травми і, по суті, має більшою мірою косметичний характер. За допомогою титанової пластини ми захистили ту ділянку мозку, яка з причини деструкції кісток черепа через механічну травму залишалася відкритою. Крім того, ця операція — з розряду естетичної хірургії і допоможе пацієнтці стати зовні такою, якою вона була до аварії.
Унікальність проведеної запорізькими нейрохірургами операції полягає ще й у тому, що для її проведення використовували тучні оболонки мозку.
Завідувач нейрохірургічного відділення Сергій Тяглий: тепер у дівчини все буде добре. Фото автора
— Наше завдання було «вкрити» і врятувати мозок, — підтвердив Сергій Тяглий. — Ми працювали поряд з очницею і виконали ювелірну роботу, не зачепивши очну склеру і не пошкодивши саме око, яке буквально дивом вдалося зберегти після такої травми.
Про застосування інноваційних методик і про те, як медики здійснювали комп’ютерну 3D-реконструкцію черепа пацієнтки, ми запитали в лікаря-рентгенолога Миколи Рудика. Адже успіх операції залежав від точності і філігранності виконаної ним роботи.
Після проведених на комп’ютерному томографі досліджень пацієнтки рентгенолог за допомогою сучасних комп’ютерних програм відтворив тривимірну проекцію її черепа і визначив параметри й конфігурацію відсутньої кісткової ділянки. Ця інформація була передана фахівцям медтехніки однієї з вітчизняних фірм: там виготовили полімерну копію черепа й модель відсутньої пластини, а на їх підставі — сам титановий імплантат. — Ми розуміли, що йдемо на ризик, — коментує результат операції Сергій Тяглий. — Але коли побачили, що титанова пластина точно прилягає до черепа й ідеально закриває дефект, зітхнули з полегшенням: тепер у дівчини все буде добре. Нейрохірург розповів, що без такої захисної пластини його пацієнтка постійно піддавалася б ризику нової травми мозку з необережності: навіть ненавмисний удар лобом був для неї смертельним. Адже до нинішньої операції речовину її мозку прикривав фактично лише тонкий шар шкіри. Також без надійного захисту головного мозку пацієнтка була б надто метеовразлива: будь-які зміни погодних умов, атмосферного тиску, температури повітря становили б для неї велику загрозу. Тепер же дівчина, пройшовши реабілітацію, повернеться до нормального життя.
— Після всього перенесеного нині дочка поступово повертається до повноцінного життя. Ми заново всього вчимося. Щодня до нас приходить логопед, — розповіла мама пацієнтки Христина Вікторівна. — Спасибі нейрохірургам, вони стали для нас рідними. Завдяки ним наша дівчинка повернулася до життя. Років через два плануємо навіть відновлюватися у виші.
Лікарі підтверджують, що нині стан пацієнтки нормальний. Однак щодо перспективи поновлення навчання висловлюються обережно.
— Втім, дівчина вже переконала нас, що вона — боєць, — каже Сергій Тяглий. — Тож я вірю, що вона за підтримки батьків і друзів подолає всі перепони. Нині працюємо над поновленням компенсаторних функцій мозку. Віднині для неї кращий лікар — час.