На жаль, наші хлібороби вже вкотре розпочали весняні польові роботи з нестачею матеріальних засобів. Через нестримне зростання цін на всі складові сільськогосподарського виробництва, у намаганні зменшити непосильні витрати аграрії економлять на найнеобхіднішому. За даними Держпродспоживслужби, потреба у засобах захисту рослин (ЗЗР) на період весняно-літніх робіт становила приблизно 28,6 тисячі тонн порівняно з 27,8 торік, натомість сільгоспвиробники закупили 14,5 тисячі тонн пестицидів (51% потреби), зокрема 10 тисяч тонн гербіцидів (53%). Це дуже небезпечна тенденція, бо намагання зекономити може призвести не просто до недобору врожаю, а й до набагато гірших наслідків.
Золоте дно фальсифікату
На жаль, історій про те, як той чи інший аграрій придбав у невідомої компанії фальсифікований засіб захисту рослин, а потім ледве зміг (чи зовсім не зміг) продати залишки зіпсованого урожаю, безліч. Це й не дивно. Адже щорічну потребу сільгоспвиробників у пестицидах оцінюють у 70 мільйонів доларів. Скількох виробників фальсифікату приваблює такий ринок — можна сказати лише приблизно.
Національний координатор проекту ЄС/ФАО експерт ОБСЄ Михайло Малков вважає, що в оптовій торгівлі ЗЗР в Україні частка фальсифікату становить приблизно 30%, а в дрібній роздрібній торгівлі може сягати 70—80% (для порівняння: в ЄС — приблизно 10%). І ця цифра має виразну тенденцію до зростання, бо прагнення купити якнайдешевше посилюється у сільгоспвиробника у міру того, як тануть кошти.
Але причина навали фальсифікату не лише фінансова, а й адміністративна. Держава не створила нашому бізнесу прийнятних умов щодо оподаткування, дерегуляції, доступу до фінансових ресурсів тощо. Єдиний подарунок, на який спромоглися, — безконтрольність. Мораторій на перевірки підприємств, зокрема й тих, що виробляють безпечні речовини, плюс фактично безконтрольне ввезення агрохімічних препаратів мало вплинули на добробут сумлінних підприємців, натомість створили майже тепличні умови для фальсифікаторів.
А аграрії пожинають плоди їхньої діяльності. І не лише вітчизняні: за словами Михайла Малкова, через Україну налагоджено канал контрабанди фальсифікованої агрохімічної продукції у країни ЄС, і кожна третя пляшка підробленого препарату на тамтешньому ринку так чи інакше пов’язана з Україною.
У цьому сенсі ми претендуємо на світове лідерство, щоправда, не у надто почесній номінації. І принагідно зазначимо: за словами експерта, у країнах ЄС втрати сільгоспвиробників від використання фальсифікованих пестицидів становлять до $1,5 мільярда щороку. У нас — ніхто не рахував, але варто взяти до уваги, що обсяги продукції рослинництва у нас і в них більш-менш порівнянні, а обсяг фальсифікату в нас набагато більший.
Детективний сюжет без участі детективів
Координатор агрохімічного комітету Європейської Бізнес Асоціації Віктор Погорілий розповідає: зазвичай фальсифікат ввозять в Україну найперше з Китаю чи Туреччини під виглядом інших речовин: сода, цемент, будівельні матеріали тощо. Це може бути або вже готова суміш, або діюча речовина. У першому разі її вже в Україні у підпільних цехах розфасовують у підготовлену тару з марками відомих світових виробників, у другому — суміш роблять на місці, додаючи туди невідомі компоненти.
Діюча речовина може бути така сама, як і в оригінальному продукті, але в добавках якраз уся заковика. Візьмемо для порівняння ліки для людей: в інструкції до них завжди вказують, з якими препаратами їх не можна застосовувати. Так само й тут: чи нема серед тих добавок, які додають фальсифікатори, таких речовин, що послаблюють дію основної речовини чи взагалі її нейтралізують, небезпечних, отруйних для людини й довкілля, і найперше — для самих працівників підпільних цехів з виготовлення фальсифікату. Достеменно того ніхто не знає.
Якщо підробка не справлятиме жодної дії, це ще не найгірший варіант. Найгірше, коли вона загрожує не лише гаманцеві сільгоспвиробників, а й безпечності довкілля, харчових продуктів, здоров’ю населення. Це позначається на привабливості українського експорту: скажімо, коли залишки небезпечних хімікатів знаходять у нашій соняшниковій олії, завертають її і розривають контракти — це вкрай неприємно.
А найбільш неприємно: ви ж не думаєте, що весь той вантаж після повернення в Україну знищують? Вірогідно, що ця олія з’явиться на полицях українських магазинів, де її безпечність ніхто не перевірятиме так ретельно, як це зробили закордонні імпортери. І це ще не все. Деякі отруйні речовини, що містяться у фальсифікованих пестицидах, можуть накопичуватися у ∂рунті й залишатися там десятиліттями, потрапляти у підземні води, змиватися у водойми тощо.
Дієвих механізмів захисту внутрішнього ринку в Україні досі не вироблено. Потребують удосконалення чинні процедури державної реєстрації препаратів для виявлення тих, хто подає недостовірні дані про виробника. А головне — вкрай необхідне (не лише в цьому разі, а й у багатьох інших) запровадження системи ринкового контролю. Бо нині наче діє якесь табу: якщо вже твій товар потрапив в Україну, то продавай його скільки хочеш і де хочеш — ніхто тебе не зачепить. Про кримінальну відповідальність і гадки нема.
Навіть якщо якийсь контролюючий орган і виявить підробку, він не має повноважень вилучити нелегальний товар і притягти до відповідальності продавців, а той, хто має такі повноваження, не має обов’язку цим займатися. Контролюючий орган може повідомити правоохоронний про виявлені факти, а чи вживатиме якихось заходів — залежить лише від доброї волі правоохоронного органу та наявності дружніх зв’язків правоохоронців із фальсифікаторами.
Мало того: якщо навіть фальсифікат виявлять і конфіскують, де його зберігатимуть, хто відповідатиме за його збереження, щоб він удруге не потрапив на ринок (таке трапляється доволі часто), хто, як має знищувати контрафактну продукцію і хто за це заплатить? Хто має створити і запровадити систему збирання й утилізації тари від пестицидів, аби її не використовували повторно для розливу фальсифікату?
Покладайся на здоровий глузд
Доки всі ці питання не вирішено, захищатися від купівлі фальсифікату мусите самі. Як відрізняти фальсифікат? Певна річ, позначки «фальсифікат» він не має, часто фігурує під маркою відомого виробника, але упаковка і маркування все одно мають відмінності від справжнього виробу. Навіть назву відомої компанії часто навмисно написано з помилкою: мовляв, який фальсифікат, ми зовсім інша компанія, просто назва трохи схожа, ми не винні, що хтось переплутав.
Тому якщо є змога, варто зайти в інтернеті на сайт виробника, продукцію якого збираєтеся купувати, і подивитися, чи насправді його фірмова упаковка має саме такий вигляд, яку вам пропонують. Відомі виробники часто захищають свою продукцію, вводячи спеціальні захисні елементи — голограми, які неможливо зняти, не пошкодивши, захисні коди, які можна подивитися, якщо стерти захисне покриття тощо. Коли захисне покриття вже стерто, це означає, що хтось використовував цю тару повторно. Останнім часом, застерігають фахівці, почастішав продаж продукції начебто відомих виробників у дрібних упаковках, в які ці виробники насправді свою продукцію не фасують.
Ще варто зауважити: є продукція — не фальсифікат, але й не високоякісна також. Ідеться про незаконно імпортовані, не сертифіковані в Україні невідомі речовини від так само невідомих виробників. Інколи фальсифікат намагаються замаскувати під розпродаж начебто цілком висоякісної продукції, яку нібито вилучено від контрабандистів. Не вірте: розпродаж нібито конфіскату — насправді суцільний обман. Часто намагаються продавати підроблені ЗЗР, завезені з Росії, пояснюючи низьку ціну нібито великою різницею курсу рубля і гривні до долара (насправді вона не дуже збільшилася). У будь-якому разі неймовірно низька ціна — ознака підробки, але й висока не є ознакою справді якісного товару.
Такою ознакою може бути виключно наявність відповідного сертифікату в офіційного постачальника фірми — виробника в Україні. Як правило, згадка про такого постачальника є в даних самої компанії. Якщо сумніваєтеся, зв’яжіться з виробником і уточніть, чи справді фірма, що пропонує вам ЗЗР від імені виробника, його офіційний дистриб’ютор. Пам’ятайте: виробники, як правило, не приймають претензії на якість препаратів, придбаних у невідомих продавців.
До речі, якщо вам доведеться вдруге зустріти того невідомого продавця, то спроба висловити свої претензії йому особисто і повернути гроші може бути небезпечною навіть якщо ви не сам. За даними Інтерполу, ринок контрафактних ЗЗР вважають одним із найприбутковіших видів нелегального бізнесу поряд із наркотиками чи азартними іграми. За таким бізнесом теж стоїть міжнародна злочинність. Тобто купуючи пакетик сумнівної речовини в дядька на базарі, ви, цілком імовірно, спонсоруєте боса мафії десь далеко за кордоном. А намагаючись повернути втрачені гроші, маєте шанс звести знайомство з мафією віч-на-віч. Чи не це є головною причиною, чому з фальсифікатом досі ніхто серйозно не бореться?
Щоправда, недавно оголошено про запровадження в Україні проекту, який реалізовуватиме Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). Першим етапом проекту має стати приєднання України до Роттердамської конвенції зі спільної відповідальності в міжнародній торгівлі певними небезпечними хімічними речовинами. Другим — сприяння сільгоспвиробникам в отриманні компенсації збитків від застосування фальсифікату. Також планують залучити українських і закордонних науковців до відновлення українських ∂рунтів, отруєних фальсифікованими пестицидами.
Добра справа, нема що й казати. Але чи не спіткає цю програму доля багатьох попередніх закордонних програм, які, не маючи підтримки української влади, тихенько припинили існувати?
Володимир КОЛЮБАКІН
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+