Микола та Надія ОПАРИ,
кандидати сільськогосподарських наук,
 науковці Полтавського державного
аграрного університету,
для «Урядового кур’єра»

Настали безхмарні, сонячні, теплі дні, хоч перші нічні заморозки нагадують, що пройде любе літечко, настануть холоди. А поки що милуємося різнобарв’ям листя, в яке, не шкодуючи кольорів, вдягнула дерева і кущі природа. Золота осінь. Мине кілька днів, і піде тепло з полів, настане одне з найбільших християнських свят — Покрова.

Чому осипаються яблука

Багато різних прикмет пов’язано з 14 жовтня: якщо на Покрову вітер зі сходу — на холодну зиму; яка Покрова, така й зима; на Покрову до обіду осінь, а після обіду зима.

До Покрови поспішали посадити часник, а нині багато хто садить цибулю, висіває моркву, столові буряки, а в ПП «Агроекологія» Шишацького району Полтавської області — озимий горох.

У 1960-х якогось року на Покрову було мінус 10°С, ішов сніг, а місцевим аграріям треба було впорати 145 тисяч гектарів цукрових буряків — чи не найбільшу на той час площу в Україні. Збиральна кампанія видалася важкою, проте валовий збір коренеплодів тоді сягнув  понад 5 мільйонів тонн.

Цього року на Покрову, кажуть, буде тепло.

В області інтенсивно збирають пізні культури: кукурудзу, сою. У Міністерстві агрополітики та продовольства очікують щедрого врожаю соняшнику, а економісти-аналітики прогнозують, що пляшка олії скоро коштуватиме 60—70 гривень — «радісне» передбачення для споживача.

Закінчується дачний сезон, збирають урожай пізніх овочів — моркви, буряків, а також яблук, груш.

Нещодавно один наш знайомий із Зіньківщини бідкався, що в його садку вродило чимало яблук, але значна кількість їх передчасно осипалась. Фруктами, казав, засипана земля навколо яблунь, не знаю, що з ними робити. Мабуть, каже, так і згниють. Причина осипання яблук — брак у ґрунті вологи, тож дерево не може забезпечити належного наливу великої кількості плодів.

Вважаємо, що  вже нині необхідно подбати про урожай плодових наступного року. Для цього треба зробити недалеко від стовбура канавку і добре залити дерево водою на зиму. Не зайве в цю канавку покласти гною або компосту, який дбайливий господар готує завчасно, скидаючи, а не спалюючи, в компостну яму траву, бур’ян, пожнивні рештки після збирання врожаю, пошкоджені плоди, овочі, опале листя. За певний час за умови зволоження цієї маси утвориться корисне органічне добриво — компост. Передчасно опалі яблука треба помити, порізати і висушити — буде хороший інгредієнт для компоту в зимовий і ранній весняний періоди.

Чомусь ми перестали цінувати те, що, як кажуть, лежить під ногами. Нам простіше без зайвої мороки купити в магазині, можливо, й не українське, а завезене з-за кордону. Стільки в сезон лежить під плодовими деревами абрикосів, груш, яблук, слив, і всі вони згнивають. Якось ішли в Полтаві вулицею, де переважно приватний сектор, і побачили на місці збирання сміття чималу гірку спілої аличі. Поряд дитячий садок, школа, можна ж було запропонувати ягоди цим дитячим закладам чи лікарням безплатно. 

Смачні й корисні

Неодноразово доводилося бачити у сміттєвих баках або й біля них  яблука, груші, вишні, черешні. Шкода, звичайно, що таку смачну й цілющу продукцію викидають. Раніше в містах і селах працювали пункти заготівлі залишків від населення плодів, ягід, овочів. Були цехи з їх переробки, із цих дарів природи виготовляли соки, сидр, джем, повидло, яблука квасили, сушили. Чому б у наш час не організувати такі цехи, особливо в селах, адже це і робочі місця, і збереження того, що виросло. Тоді й ціни будуть доступнішими.

На нашому сільському подвір’ї було багато слив різного строку дозрівання. Збирали врожай, сушили плоди на сонці, в печі, на плиті, а яке смачнюче сливове варення варила бабуся в глиняних горщиках, без цукру. 

Садовина, кісточкові не тільки смачні, а й дуже корисні. Слива в свіжому вигляді містить до 16,3% цукру, органічні кислоти — яблучну, лимонну, щавлеву, бурштинову, вітаміни А, С, групи В, ядра кісточок — до 42% олії. Тому й кісточки можна не викидати, а споживати ядро. Плоди сливи сприяють підсиленню апетиту, дезінфікують кишківник, посилюють його перистальтику. Здавна плоди і листя сливи використовують у народній медицині для зменшення шлунково-кишкового болю, в разі печії, хвороб нирок, атеросклерозу, як послаблююче. Свіже і розпарене сухе сливове листя в подрібненому стані сприяє швидкому загоєнню гнійних ран і виразок.

Ще корисніші абрикоси, сушені плоди яких містять до 84% цукру,  винну, саліцилову, яблучну, лимонну кислоти, вітаміни С, В1, В2, В15, Р, значну кількість мікроелементів — залізо, марганець і навіть срібло, солі калію. Абрикоси можна заготовляти й на зиму, тільки треба видаляти з них кісточки, бо вони містять отруйну речовину. Встановили, що 100 грамів плодів абрикосів впливають на кровотворення, як 40 міліграмів заліза або 250 грамів свіжої печінки.

Курага й абрикосовий сік надзвичайно корисні  в разі анемії, серцево-судинних захворювань, вагітним. Абрикоси медицина рекомендує споживати в разі авітамінозу, порушення діяльності кровотворних органів. Вони сприяють виведенню з організму радіонуклідів.

Джерело корисних речовин — яблука. Крім цукру, органічних кислот, дубильних, пектинових речовин, вітамінів, мінеральних солей вони містять органічні сполуки заліза і фосфору, ефірну олію, калій, мідь, фітонциди тощо. Насіння містить до 15% жирної олії, шкірка — флавоноїди. Нестандартні плоди використовують для виготовлення соку, мармеладу, желе, пастили, цукатів, повидла, яблучного квасу, оцту, вин, есенції для приготування прохолодних напоїв, начинки для пиріжків. Яблука сушать, перед цим нарізані скибочки опустивши в підсолену воду, щоб вони не чорніли. Сушені плоди використовують для компотів, відварів.

Ініціатори потребують стимулу 

Для лікування використовують плоди і листя. Зокрема свіже листя — як джерело вітамінів С, свіжі, печені яблука регулюють діяльність шлунково-кишкового тракту, мають заспокійливу, загальнозміцнювальну, протизапальну, протимікробну, антисептичну властивості, стимулюють кровотворення, перешкоджають утворенню в організмі надлишку сечової кислоти. Теплий яблучний чай допомагає в разі кашлю й набряку голосових зв’язок. Мазь із протертих яблук, змішаних зі свіжим вершковим маслом, використовують для швидкого загоювання саден, тріщин на сосках, губах, руках і ногах.

Плоди, спожиті під час вечері, сприяють спокійному і легкому сну, солодкі сорти споживають протертими для лікування гострих колітів, у разі порушення діяльності кровотворних органів, серцево-судинних захворювань, малокрів’я, подагри, якщо є каміння в нирках і жовчному міхурі. 

Цілющі властивості має і груша. Відвар із груш застосовують у разі лікування шлунково-кишкових захворювань, які супроводжуються ниркокам’яною хворобою. Сік груш показаний у разі сечокам’яної хвороби як сечогінний засіб і важливе джерело вітаміну С, каротиноїдів. Його можна використовувати як профілактичний і лікувальний засіб для зміцнення капілярів. Грушевий кисіль застосовують у разі діареї в дітей. У народній медицині свіжі плоди груші регулюють травлення, це дієтичне харчування хворих на цукровий діабет. Варені й печені плоди — в разі сильного кашлю, задухи, туберкульозу легень. Під час диспепсичних станів у дітей рекомендують варити сушені плоди груш і змішувати їх з вівсяним відваром. Із них виготовляють сік, сироп, варення, повидло, цукати, їх сушать.

Нині полиці супермаркетів завалені яблуками, грушами, абрикосами, сливами, іншою садовиною. Питання в тому, скільки вони коштують і якого походження. В області майже нема переробки фруктів і ягід, овочів. А ще порівняно недавно під Полтавою був радгосп імені Шевченка, де були величезні приміщення із сортування, пакування, переробляли велику кількість плодів і ягід. Полтавські яблука і соки з них вагонами й цистернами відправляли в різні куточки колишньої країни.

Проте не все так погано у нашому домі. Приємно, що останнім часом з’явились ентузіасти, які на промисловій основі із застосуванням краплинного зрошення вирощують плодові культури. Наприклад, у багатогалузевому господарстві ПСП «Нива» в Шишацькому районі вирощують і яблука, і груші, і черешні, і персики. Керівник цього господарства Андрій Цьова — великий прихильник садівництва, тому там розширюють площі насаджень, хоч є і проблеми, пов’язані зі збутом вирощеного. 

Треба стимулювати такі ініціативи. Чому ми повинні завозити плоди з-за кордону, не знаючи їхньої якості, скільки разів їх обробили хімікатами? Мабуть, вигідніше побудувати сучасні повністю автоматизовані приміщення для їх зберігання і постачати в торговельну мережу наші українські яблука і груші. Тоді їх зможуть купувати і ті, хто має мінімальну зарплату і таку саму пенсію.

Тепер чимало людей зі слабким здоров’ям, а воно напряму залежить від того, що ми їмо. Проте у щоденному раціоні значної частини наших громадян, пенсіонерів, не завжди знаходиться місце навіть для звичайної садовини з її цілющими властивостями. І в цей самий час цінну продукцію як непотріб викидають на смітник. Над цим повинні задуматися на всіх рівнях влади.