НА КОНТРОЛІ «УК»
Чому Черкаси забудовуються без урахування потреб городян
Чимало черкащан бідкається, що місто забудовується без урахування потреб городян. Колись затишне, хоч і далеко не європейське місто Черкаси останнім часом стали перетворювати на якийсь дивний конгломерат, у якому все менше місця відводиться людині. Ось так стисло можна підсумувати думки фахівців містобудування, з якими довелося говорити на цю тему. Понад три десятки опитаних жителів дали негативну оцінку змінам в архітектурному обличчі міста.
«Хрещатик-сіті» в обласному центрі
Колись забудова центральної частини з каскадом будівель житлового та соціального призначення була вдалою. Просторий бульвар Шевченка з його каштанами, чітке прямокутне планування вулиць, що підходило для будь-яких архітектурних рішень, — все це відійшло на задній план через розмах нових житлових масивів на березі Дніпра у південно-західній частині міста. Здавалося б, затишний центр з його Театральною площею, Хрещатиком, зеленими оазами дбайливі господарі не тільки мали б зберегти, а й удосконалити, осучаснити, ще більше наситивши його гуманними архітектурними формами — скверами, фонтанами, куточками відпочинку. Однак нині наступ якихось незрозумілих городянам тенденцій відчувається на кожному кроці. Точніше, тенденції досить зрозумілі: прив’язати пропоновані новоявленими забудовниками споруди у вигідній для майбутнього бізнесу частині міста, зовсім не враховуючи ні інтересів мешканців цих мікрорайонів, ні загалом доцільності такої забудови.
До найбільших своїх архітектурних звершень міська влада не без гордості відносить спорудження торговельно-розважального центру «Хрещатик-Сіті» та реконструкцію площі перед Будинком торгівлі. На прес-конференціях із вуст посадовців не раз звучало, що ці проекти надають місту європейського лоску.
Варто пригадати, що на місці нинішнього «Хрещатик-Сіті» ще за радянських часів планувалася величезна площа з помпезними фонтаном і сходами. Важко сказати, чи доречною б вона була зараз, очевидно, можна було б знайти краще рішення. Однак те, що побудували на цьому місці за проектом «Черкасицивільпроекту», вражає своєю недолугістю, фанерно-жерстяною недоречністю. Вийшла така собі ринкова площа, оточена двоповерховими забігайлівками. Називаючи в місцевій пресі забудовану площу «недоспіваною піснею», головний архітектор міста Микола Упир, очевидно, хоче пом’якшити той шок, який одержало місто від цієї споруди.
Колись затишне місто перетворюється на дивний конгломерат, де дедалі менше місця для людини. Фото Владислава КИРЕЯ
Європейська площа як пам’ятник невігластву
Ще один пам’ятник архітектурному невігластву — реконструйована Європейська площа. Вирубавши чудові липи, які прикрашали й оздоровлювали центр, «реконструктори» надали городянам, за словами міської архітектури, «комфорт і зручність», тобто стоянку для автомобілів. Як прокоментував лауреат Шевченківської премії в галузі архітектури Леонід Кондратський, перетворили площу в банальну стоянку автотранспорту, зовсім не врахувавши інтереси людей. Вони тепер, остерігаючись машин, туляться на вузькій смужці тротуару, а сонце розпікає встелений на майдані асфальт. І це далеко не всі «шедеври» черкаського містобудування. Ось ще одна будова, за театром, де ще кілька років тому був сквер, милував око фонтан, куди приходили на побачення закохані. Огороджена парканом величезна яма перетворилася на символ невпорядкованого сьогодення. І що з того, що, як заявив М. Упир, міська влада всерйоз займається питанням продовження будівництва «Фонтану-сіті», який має стати «окрасою міста»? Плани були захмарні. Чотири роки тому забудовники обіцяли вкласти в будівництво «Фонтан-сіті» $20 млн та вже за два роки гостинно відкрити двері центру. А ще — створити понад тисячу нових робочих місць та щорічно відраховувати до бюджетів до мільйона гривень. Однак настала фінансова скрута. Тепер замовник будівництва ПП «Бізнес-Гранд» (генеральний директор О. Холодний, як свідчить паспорт об’єкта) всіляко відмовчується та чекає на світлі часи.
Немає простору для душі
Городяни давно не вірять у благі наміри ініціаторів різних новацій. Як, приміром, і в потребу в ще одному «сіті». Центр і так уже перенасичений різними торговельними «точками». Весь він, по суті, вже перетворився на величезний базар з великими й маленькими магазинчиками. Тут зовсім мало простору для душі. Куди не ткни пальцем — усюди галаслива торгівля. Від золота — до панчіх. Підприємливим торговельникам вдалося навіть від кінотеатру «Україна» відчемехати шматок, прибудувавши там засклені прилавки. Історичну будівлю редакції газети «Черкаський край» «ушляхетнили» рестораном «Ботічеллі».
Ще один довгобуд у центрі, на розі бульвару Шевченка й вулиці Богдана Хмельницького, муляє очі вже не один десяток років. Не завершивши каркас із двох-трьох поверхів, забудовники, які взялися споруджувати якийсь проектний інститут, зникли, лишивши по собі негожі спогади. Будова вже встигла зарости великими деревами, перетворитися на пристановище вуличних собак та бомжів, але, схоже, це нікого з міських посадовців не турбує.
Перетворюється в схожий смітник і майданчик на розі бульвару Шевченка та вулиці Героїв Сталінграда, який правдами й неправдами відвоювали новоявлені забудовники у міста. А там, у чудовому скверику біля школи, був встановлений пам’ятний знак на честь визволителів міста від німецько-фашистських загарбників. Довелося спішно переносити пам’ятний знак в інше місце, що спричинило шквал протестів у ветеранів. І що тепер? На цьому місці уже котрий рік нічого не робиться.
Черкащани, звертаючись до корпункту «УК», ставлять резонне запитання: чи має право міська влада так не по-господарськи використовувати землю? Крім того, що подібні «будови» створюють незручності для міста, міська казна недоодержує чимало коштів, які могли б бути використані для потреб розвитку інфраструктури. Тож чи не варто запровадити систему штрафів для недбалих забудовників?
Навіщо вам ті каштани?
У місті активно обговорюється ще один прожект міської влади — щодо розширення центрального бульвару Шевченка. Ідея-фікс міського голови Сергія Одарича в тому, щоб перетворити цей бульвар на міський автобан. А для цього, насамперед, треба, на його думку, зрубати знамениті черкаські каштани. Користі, мовляв, із них жодної, оскільки «дерева старі, хворі». Так пояснює ситуацію черкащанам Сергій Олегович на своїй сторінці у Фейсбуці. Навіщо та алея, якщо місту потрібна сучасна автотраса, аби «позбутися пробок, бо нині вулиці — завузькі для транспорту»? Майбутнє центральної вулиці міський голова бачить так: «Бульвар прибирається. На його місце переноситься проїжджа частина. Між напрямками руху встановлюється подвійний бетонний паркан висотою 50–60 см. Між парканами — крапельний полив і зелена стіна з колючого барбарису. По центру вздовж всього бульвару — високі декоративні світильники на обидва боки».
І хоча нині триває лише обговорення цих намірів, а фахівці міськвиконкому працюють над ескізами можливих способів реконструкції бульвару, вже сама абсурдність такої ідеї викликає занепокоєння. Адже в умінні «схиляти» на свій бік городян у міськвиконкомі набили руку, що демонстрували не раз. Тому й не рятують ситуації обіцянки чиновників винести майбутній проект на розгляд громади і врахувати кращі пропозиції містян.
Як пишуть у своїх коментарях небайдужі черкащани, жодного схвалення подібні ідеї не викликають, адже нинішня влада тільки «оптимізує» те, що залишилося у спадок від попередників, а сама нічого путнього не створює.
Світлий промінь?
Голова правління Черкаської обласної організації Національної спілки архітекторів Олександр Косенко вважає, що в найближчі рік-два все прояснить новий генеральний план забудови міста, який вступить у свої законні права. Проте, як з практики відомо, ніякий генеральний план не застрахує від тих, у кого сверблять руки поламати вже створене замість того, аби самим створити щось таке, чим би місто пишалося довгі роки, що не заважало б, а полегшувало життя городянам.